вівторок, 25 квітня 2017

Racurs.ua

Не треба видовищ, дайте нам просто хліба

Нинішній стан суспільства з точки зору класичної психології відповідає другій стадії депресії, що умовно визначається як «образа»

Із часів античності відома крилата фраза, яка стала базовим інструментом політиків усіх часів, — «хліба та видовищ». Як інструмент політичної боротьби цей метод спрацьовував, бо задовольняв найактуальніші потреби невибагливого електорату, фактично за пірамідою Маслоу. До певного часу це спрацьовувало і в Україні, але сьогодні щось пішло не так. Видовища (навіть телевізійні) перестали діяти як заспокійливий засіб, а від хліба з барського столу залишається неприємний присмак.

Про цей факт і ситуацію, що склалася в Україні сьогодні, — за матеріалами інноваційного соціологічного дослідження, проведеного у соціальних мережах групою профільних експертів.

Порівняно з класичними соціологічними дослідженнями, результати опитування у соціальних мережах мають більш значну статистичну похибку. Це відбувається через те, що поле є нестабільним (опитування іноді видаляють або не дають дозвіл на розміщення в групах, вибірка по групах не завжди репрезентативна та ін.). Втім, отримані результати доволі чітко віддзеркалюють загальні тенденції, в територіальному розрізі або в контексті конкретних цільових груп.

Як тему дослідження було взято аналіз оцінки громадськістю бійки народного депутата В. Парасюка та генерала СБУ В. Пісного на засіданні Антикорупційного комітету ВРУ 19 листопада цього року.

Метою зазначеного дослідження було виявити суспільну оцінку цього факту та його наслідків, а також з’ясувати, яким бачить громадськість вихід із зазначеної ситуації. Бо хай би там як ми реагували на цю бійку, з гумором чи з сумом, за Кримінальним кодексом України вона визначається як злочин і потребує відповідної реакції правоохоронних органів.

Слід зазначити, що результати дослідження привели до досить неочікуваних результатів та винесли цю проблему на загальнонаціональний рівень. Утім, про все по черзі.

Опитування щодо ситуації навколо конфлікту народного депутата В. Парасюка та генерала СБУ В. Пісного проводилося протягом 20–22 листопада 2015 року (майже одразу після події). Було складено два анкетних блоки для дослідження реакції пересічних громадян на цю подію (табл. 1) та їхньої думки щодо дій, які має вчинити керівництво Верховної Ради та правоохоронні органи стосовно фігурантів справи (табл. 2).

У рамках опитування було охоплено: груп у соціальних мережах Facebook та «Однокласники» — 56 (36 загальнонаціональних, 20 регіональних), користувачів — 827 183. Безпосередньо пости разом отримали: лайків — 81, коментарів — 56. З числа охоплених користувачів взяло участь у опитуванні 449 осіб.

Загальні висновки за результатами дослідження свідчать про такі тенденції.

На питання «Як оцінити поведінку Парасюка?» (табл. 1) 40% респондентів підтримали твердження, що поведінка нардепа не гідна рівню відповідної політичної культури, засудивши таким чином його вчинок. Разом з тим, суто як вчинок громадянина побиття генерала СБУ В. Пісного було сприйнято опитуваними з розумінням та прихованою підтримкою — 36%. Невпевненими в адекватності власного вибору виявилися 24%, які підтримали твердження, що так робити не можна, втім, іноді необхідно. Серйозної регіональної або тематичної прив’язки позицій опитуваних чітко виявити не вдалося (невелика та нерівномірна вибірка). Втім, саме загальнонаціональні групи виявили базову тенденцію, яку можна охарактеризувати так: депутату такого робити не можна, але генерала провчити було потрібно.

Отримані щодо оцінки вчинку Парасюка результати свідчать про те, що в українському суспільстві існує розуміння необхідності підтримки високих стандартів політичної культури, якій мають відповідати усі без виключення представники політичної еліти. Чвари, лайка та бійки не викликають у громадськості особливого попиту, зокрема, в рамках досліджуваної цільової групи — користувачів соціальних мереж.

Той факт, що доволі високий відсоток опитуваних (політично толерантних, як свідчить попередня тенденція) із розумінням поставилися до факту насильства проти людини, яка асоціюється із старою корумпованою владою, свідчить про накопичення негативу щодо теперішньої влади в плані гальмування реформ та очищення держструктур від корупціонерів та «колишніх». І це незадоволення перебуває на критичному рівні, який певною мірою переважує політичну толерантність та терплячість представників досліджуваних цільових груп.

Таблиця 1. Блок-питання «Як оцінити поведінку Парасюка?»

На питання «Як вчинити із Парасюком?» (табл. 2) переважна більшість опитуваних — 72,25% підтримали тезу про необхідність висловлення публічної подяки Парасюку, що знов-таки свідчить про визначені вище тенденції — протестні настрої. Порівняно з цим показником всі інші у розглянутому блоці в розрізі 8–12,5% виглядають мізерно. Зокрема, ігнорувати такі події вважають за доцільне 8%, і це свідчення того, що політичні події мало кого залишають сьогодні байдужим. Покарати правопорушника запропонували в цілому майже 20%, серед яких трохи більше 7% вважають за доцільне позбавити Парасюка мандата, а понад 12% пропонують також і притягнути його до кримінальної відповідальності.

Таблиця 2. Блок-питання «Як вчинити з Парасюком?»

  

Загальний висновок: широкі кола громадськості втомилися від політичних негараздів та скандалів у владних кабінетах й на різноманітних ток-шоу. Але попри спад електоральної активності, про що свідчать результати останніх виборів, політична активність населення в цілому тримається на досить високому рівні за рахунок протестних настроїв. Про що свідчать, зокрема, останні події на Майдані, під Адміністрацією президента та в Херсонській області.

Проаналізувавши такий стан суспільства з точки зору класичної психології, можна дійти висновку, що він відповідає другій стадії депресії, що умовно визначається як «образа». В цьому стані людина, зрозумівши, що не може ігнорувати або ліквідувати подразнюючий фактор, починає шукати винного та переносити свою образу на оточуюче середовище.

Саме в такому психологічному стані перебувала найактивніша частина українського суспільства напередодні Євромайдану. Втім, різниця між ситуацією, що мала місце у 2013 та у 2015 роках, є суттєвою. Революційна ситуація дворічної давнини мала конструктивне спрямування — люди прагнули конкретних змін, руху до Європи, припинення тиску на громадськість та бізнес. Сьогодні настрої значної частини суспільства мають переважно деструктивний характер — знищити, відсторонити, ліквідувати.

Зрозуміло, що на такому тлі рівень довіри до офіційної влади демонструє стійку тенденцію до падіння. Серйозних перспектив позитивізації суспільних настроїв, на жаль, поки що не спостерігається.

Сьогодні суспільство потребує зняття напруги. Будь-яка політична колізія може викликати миттєву, неконтрольовану негативну громадську реакцію, яка матиме деструктивний характер. Останнім може скористатися будь-який енергійний політик-популіст для реалізації власних цілей. Саме ці тенденції яскраво проявляються у результатах опитування щодо конфлікту між Парасюком та Пісним.

Виходячи із зазначеного, владі було б варто:

  • припинити будь-яку негативну, подразнюючу політичну активність у вищих ешелонах влади та серед політичних еліт в цілому хоча би на певний час;

  • перемкнути увагу населення на позитивні речі, приміром, скориставшись святами, що наближаються;

  • наповнити медіапростір позитивними матеріалами, пов’язаними із темами, що викликатимуть зацікавленість у плані найближчих перспектив.

Читайте також: Про невивчені уроки майданів, або Чому українці не вміють утримувати здобутки революції

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Розкажіть про це друзям:
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ









    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ