• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Банки: було державне — стане приватним

15.01.2016 14:43 Коментарі

На сьогодні лише «Ощадбанк» беззаперечно віддає всі вклади з відсотками, і ніяких проблем у населення, на відміну від комерційних фінустанов, у цьому сенсі немає. То чи доцільно думати зараз про його продаж?

Українські державні банки треба продавати — так однозначно нещодавно заявила голова правління Нацбанку Валерія Гонтарева. За її словами, держава просто-таки зобов’язана радикально скорочувати свою частку у капіталі таких фінансових установ. Наскільки це бажання керманича регулятора є доцільним наразі, коли саме державний «Ощадбанк» є одноосібними гартувальником вкладів населення, і можна сказати, що саме воно останнім часом всі свої переживання переклало цю установу? Як відомо, лише «Ощадбанк» беззаперечно віддає всі вклади з відсотками, і проблем ніяких у населення, на відміну від комерційних фінустанов, у цьому сенсі немає. Чи є позитивним досвід часткової (чи навіть і повної) приватизації державних банків у Європі та світі загалом?

Позитивні наслідки?!

«Сенс в цьому є, особливо, враховуючи, що зараз у державній власності перебувають одразу три банки. «Укргазбанк», скоріше за все, буде повністю продано, а «Ощадбанк» та «Укрексімбанк» будуть продані частково, залишаючи у держави лише контрольний пакет акцій (50% + 1). Для держави це буде мати позитивні наслідки через те, що уряд отримає кошти від реалізації права власності; у статутний капітал банків зайдуть поважні й відомі в усьому світі фінансові інституції, що значно підвищить капіталізацію, довіру і впізнаваність цих банків у світі», — зазначає аналітик компанії «ПростоБанкКонсалтинг» Іван Нікітченко. На його думку, це підвищить шанси таких банків на залучення іноземних позик й іноземні структури внесуть свій досвід, якісний менеджмент в управління банками.

Не бачить в цьому нічого поганого і голова Ради Незалежної асоціації банків (НАБУ) Роман Шпек. На його думку, реформування сектору державних банків є частиною реформи всього фінансового сектору України. «Безумовно, всі банки мають працювати на рівному конкурентному полі та за умов однакових регуляторних правил. Це стосується і контролю за додержанням економічних нормативів, і пруденційного нагляду, і обмежень на операції з пов’язаними особами. У держави може виникати конфлікт інтересів, коли вона одночасно управляє банками та регулює їх. Наприклад, саме державні банки в Україні виступали джерелами покриття дефіциту державних фінансів через викуп ОВДП чи фінансування НАК «Нафтогаз України», — наполягає він.

І дійсно, протягом багатьох років держава в особі державних банків постійно займалася субсидіюванням найбільшого нафтогазового підприємства країни, яке часто-густо (на подив багатьох економістів) потребувало вливання грошей.

А директор рейтингової агенції «Стандарт-Рейтинг» Андрій Нікітін взагалі вважає, що в світі існує прийнятий стандарт, за яким державні банки вважаються найменш ефективними. «Як правило, великі держави із класичною ринковою економікою намагаються їх позбутись, або залучити інвесторів, продавши 40–50% банку. Наприклад, у Росії частина акцій ВТБ належить іноземним інвесторам із ЄС та арабських країн. Наявність власного ринку акцій дозволяє таким банкам залучати кошти на вигідних умовах через випуск нових акцій, коли це необхідно, а також продавати державі свою частину акцій не повністю, а у необхідних їй обсягах. Якщо брати досвід КНР, то уряд цієї країні спеціально залучав до колишніх держбанків іноземних інвесторів, щоб покращити в них рівень корпоративного управління», — зазначає він.

Купуватимуть ЄБРР і МФК

Додамо, що пані Гонтарева заявила також, що покупцями держбанків стануть Європейський банк реконструкції та розвитку й Міжнародна фінансова корпорація. Чи є подібний досвід перепродажу держбанків саме таким поважним інституціям в європейських чи інших країнах?

Пан Шпек відповідає на це так: «Наразі не можна говорити, що якісь приватні західні банки готові заходити на український ринок. Скоріше навпаки. Тому імена ЄБРР і МФК у цьому контексті очевидні. Це добре, адже вказані організації мають фінансові можливості, високі стандарти корпоративного управління та досвід роботи в Україні. Я не знаю випадку, коли б якийсь банк в Україні втратив від наявності ЄБРР у акціонерах. Ця установа може стати для державних банків джерелом внутрішніх реформ, які посилять вартість цих бізнесів. ЄБРР має великий досвід входження до капіталу банків у Європі під час скрутних економічних обставин, у тому числі й в Україні».

Слід додати, що чимало українських приватних банків мають в статутному капіталі частки ЄБРР і МФК. Приміром, такими є «УкрСиббанк», «РайффазенБанкАваль», «ПроКредитБанк».

Пан Нікітін каже, що ЄБРР та МФК взагалі приходять до банків у складний період для їх підтримки. «Думаю, що 2016 рік може стати роком падіння якості банківських активів, а це потребувало б нових інвестицій із держбюджету, тому поява ЄБРР і МФК тут доречна. Вони можуть стати перехідним містком між державою та ринковими інвесторами», — додає він.

Проте можна задатися і таким важливим питанням: а чи не є це в такий непростий для України час намаганням Нацбанку просто відійти від державних гарантій все того ж «Ощадбанку»?

Іван Нікітченко зазначає, що в тому разі, якщо «Ощадбанк» більше не буде гарантувати 100% вкладів населення, то це може мати вплив на нього, але не критичний. «Більшість вкладів в гривні є меншими за суму 200 тис. грн, і тому будуть покриватися ФГВФО (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб). Але багато вкладників в часи девальвації гривні обирали депозити в «Ощадбанку» у валюті, бо через зростання курсу долару їх вклад міг вийти за межі 200 тис. грн. У цілому, де-факто держава і так буде гарантувати 100% вкладів в «Ощадбанку», оскільки в разі проблем у банку просто буде підтримувати установу через вливання в неї коштів, щоб не допустити банкрутства», — резюмує він.

Такої ж думки дотримується і Роман Шпек, додаючи, що у будь-якому разі державну гарантію всіх депозитів фізичних осіб в розмірі 200 тис. грн ніхто усувати не планує.

Андрій Нікітін взагалі вважає, що держгарантії за вкладами у «Ощадбанку» рано чи пізно зникнуть, адже неможливо, щоб державний бюджет у поганій ситуації ніс на собі ще й ризики банку.

Продумали погано

Дійсно, ризики ніхто не хоче нести, проте чому повинні нести ризики неповернення своїх вкладів звичайні власники депозитів, які в такий непростий час довірили свої гроші не кому-небудь, а саме державному «Ощадбанку»? Питання тут не є риторичним. Автор намагався знайти протилежну думку щодо згаданої позиції Нацбанку. І вона знайшлася. Проте не у контексті гарантій повернення. Так, відомий юрист Ростислав Кравець заявив, що держава в особі Нацбанку дуже погано продумала всі аспекти. «Продавати такий монстр, державний банк, який останнім часом завдяки прекрасному менеджменту вийшов на другу позицію за рейтингами після «Приватбанку», на сьогодні є повним безглуздям. Чому? Тому що саме в час шаленої економічної й політичної кризи його можна продати дуже дешево, і це буде просто-таки дурницею», — зазначає він.

Тут можна задатися і таким питанням: оскільки ціна буде не такою високою, то комусь буде дуже вигідним задешево придбати частку від «державного короваю».

Проте пан Кравець однозначно висловлюється за продаж інших державних банків, приміром, того ж «Укргазбанку», вважаючи його «квазідержавним» і таким, що просто «тягне» казенні гроші.

На чому зупиниться держава в цьому сенсі, поки що невідомо. Чи не викличе це значний відтік депозитів з того ж «Ощадбанку», наразі також сказати важко. Думається, що перед вчиненням такого кроку у суспільстві повинні пройти широкі експертні дискусії, потрібно виробити консолідований «рецепт». Бо Україна є дуже «нетиповою» державою, враховуючи її політичну, економічну та військову кризи.

Читайте також: Як банкіри задумали технічно «кинути» валютних позичальників



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ




Новини України


Новини України




    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ