середа, 29 березня 2017

Racurs.ua

Військово-фінансові махінації

Суми привласнених коштів порівняно невеликі, але завдяки цим прикладам можна легко уявити, скільки таких липових учасників бойових дій перебуває нині в штаті різних військових відомств

Повна назва ст. 410 Кримінального кодексу України звучить як «Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем». Протягом останньої мирної п’ятирічки, у 2009–2013 роках, судами України за цим пунктом було ухвалено 377 вироків (із них 10 виправдувальних), тобто в середньому по 75 вердиктів на рік. Війна збільшила обсяги фінансування Збройних сил і використання військового майна, а паралельно з цим і масштаби його розкрадання. Однак, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, протягом 2015 року було винесено тільки 73 таких вироки.

Аферисти у погонах

Працівники відновлених у серпні 2014 року органів військової прокуратури вже в тому ж році викрили чимало злочинів, пов’язаних із викраденням військового майна. Найбільш резонансною була справа колишнього директора департаменту закупівель Міністерства оборони Олександра Зражевського, якого заарештували за тендерні махінації із закупівлею дизельного палива на суму 443 млн грн і з банківської скриньки якого під час обшуку вилучили 420 тис. дол. В ході розслідування аналогічної справи були проведені обшуки в низки високопоставлених службовців цього відомства, зокрема в одного із заступників міністра.

Але з усіх повідомлень із цієї теми, що містяться на сайті Генеральної прокуратури України, судовий результат має лише справа начфіну батальйону однієї з військових частин Вінницької області, особовий склад якої влітку 2014 року воював на Донбасі. Цей лейтенант, із яким військовим комісаріатом було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, отримав банківську картку, на рахунок якої надходили кошти, а в обов’язки злочинця входило в міру необхідності знімати їх із найближчих до лінії фронту банкоматів і роздавати бійцям зарплату. Але отримавши в загальному підсумку на ввірений йому рахунок 1,2 млн грн, він привласнив із цієї суми 213 тис. грн, які витратив (далі цитата з вироку суду) «на погашення кредиту, придбання автомобіля BMW, сплату аліментів, повернення боргів, а решту програв букмекерській конторі «Парі-Матч». За цей злочин він був засуджений 25 березня 2015 року вироком Вінницького районного суду до шести років позбавлення волі та взятий під варту в залі суду, оскільки до того протягом семи місяців перебував під домашнім арештом.

Задля об’єктивності дослідження слід зазначити, що сім вироків із 73 було ухвалено по злочинах, скоєних ще в дореволюційну епоху, тобто до лютого 2014 року. Всі вони пов’язані з фінансовими махінаціями і в жодному випадку винним не було призначене покарання у виді реального позбавлення волі.

Найбільш оригінальною можна вважати оборудку командира військової частини, дислокованої у Львівській області. Цей полковник подав у суд цивільний позов про відшкодування своїх особистих витрат за винаймання житла в сумі 162 тис. грн, які він нібито протягом восьми років сплачував за оренду квартири. Хоча насправді всі ці роки безперешкодно користувався службовим житлом. А от відповідачем у справі була ним же очолювана військова частина. Зрозуміло, що під його «мудрим» керівництвом справа нею була благополучно програна, а позивач через виконавчу службу отримав свою «компенсацію». Вироком Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області шахрая було засуджено до штрафу в сумі 51 тис. грн.

Найбільш масштабною в цій категорії стала махінація, вчинена протягом 2008–2013 років помічницею начальника фінансової служби військової частини, дислокованої в Запорізькій області. Ця жінка, маючи військове звання прапорщика, систематично давала на підпис документи про виплату особовому складу завищених сум зарплат, а начальник фінансової служби разом із командиром військової частини, які не були обізнані з протиправними намірами підлеглої, підписували їх не перевіряючи. В подальшому аферистка привласнювала різницю між нарахованими й реально виданими військовослужбовцям коштами, і ця різниця за п’ять років становила 1,4 млн грн. Як пояснила обвинувачена в судовому засіданні, гроші були їй потрібні для утримання сина, який страждав залежністю від азартних ігор. Вироком Шевченківського районного суду Запоріжжя від 11 березня 2015 року вона була засуджена до п’яти років позбавлення волі з іспитовим строком три роки, хоча на той момент відшкодувала тільки 30 тис. грн.

Автомат Калашникова за 368 грн

Із решти 66 вироків найбільший сегмент вердиктів, а саме 38, пов’язані з викраденнями, скоєними військовослужбовцями в зоні проведення антитерористичної операції. У 35 із них йдеться про привласнення зброї та боєприпасів, у трьох — про викрадення пересувної радіостанції (з метою її здачі на металобрухт), автомобільного бензину і дизельного палива. Останній випадок можна назвати комічним: у районі Волновахи командир бойової машини піхоти «штовхнув» 160 літрів солярки одному місцевому мешканцю в обмін на м’ясо свіжезаколотої свині вагою 90 кг.

Що ж стосується 35 вироків за викрадення зброї, то в більшості їх фабули надзвичайно однотипні: зловмисник отримав для виконання бойового завдання гранати чи патрони, але після завершення своєї участі в бойових діях їх не здав, а приховав і хотів забрати додому. Однак чи то на посту ДАІ на в’їзді до Харкова, чи то на залізничній станції «Харків-Пасажирський», чи то на станції метро «Пролетарська» в Харкові військовослужбовець був затриманий працівниками міліції, які вилучили в нього боєприпаси. Характерно, що в переважній більшості випадків військова прокуратура укладала з обвинуваченим угоду про визнання винуватості, а суд призначав покаранням умовне позбавлення волі. При цьому в ході слідства запобіжний захід не обирався, а вирок не призначав додаткове покарання у виді заборони займатися діяльністю, пов’язаною з використанням зброї і боєприпасів.

Лише в трьох випадках із 35 винні отримали реальне позбавлення волі, але в тих вироках йдеться не про гранати чи патрони, а про викрадені в товаришів по службі автомати чи пістолети, які згодом були збуті невстановленим особам у тиловій зоні країни. До того ж, в одному з таких випадків злочинець разом зі зброєю вчинив дезертирство (ст. 408 ККУ), а тому був засуджений до п’яти років за двома статтями Кримінального кодексу.

До речі, з текстів вироків можна дізнатися про дуже смішну балансову вартість зброї. Так, автомат Калашникова зразка 1974 року (АКС-74) в одному випадку коштує 368 грн, в іншому 1385 грн. Ручна граната Ф-1 — 58 грн, гранатомет РПГ-26 (реактивна протитанкова граната) — 972 грн, автоматний патрон калібру 5,45 мм — 13 коп., пістолетний калібру 9 мм — 36 коп. З чим це пов’язано, достеменно може знати лише фахівець, але й нефахівець може збагнути, що з такими цінами дуже зручно крутити всілякі маніпуляції як із продажем надлишкового військового майна, так і з цілим бюджетом Міністерства оборони й інших силових структур.

Із решти 28 вироків, ухвалених по злочинах, скоєних у, так би мовити, мирній частині України, 10 також пов’язані з викраденням зброї чи боєприпасів. Причому при вирішенні цих справ явно проглядається застосування Фемідою подвійних стандартів.

Так, у липні 2015 року солдат, який охороняв будівлю Міністерства оборони, залишив пост і разом з автоматом Калашникова марки АКС-74У (вартістю 876 грн) завіявся гуляти по Київській області, де й був затриманий через тиждень у Тетіївському районі. За це йому вироком Солом’янського районного суду Києва від 5 листопада 2015 року дали два роки дисциплінарного батальйону.

Дещо схоже сталося у Володимирі-Волинському. Там солдат, заступивши в добовий наряд по військовій частині та хильнувши зайвого, теж пішов погуляти містом, але не просто так, а з конкретною метою — з’ясувати стосунки зі своєю дівчиною. Вломившись посеред ночі до її будинку, злочинець протягом години тримав на прицілі потерпілу, її батьків і брата, розповідаючи при цьому все, що він про них думає. А щоб його уважніше слухали, час від часу робив постріли чергами у підлогу. Йому було інкриміновано чотири статті ККУ: 146 (незаконне позбавлення волі), 162 (незаконне проникнення в житло), 296 (хуліганство) і вже відому нам 410-ту. Все разом вийшло п’ять років позбавлення волі, але умовно, а підсудного ухвалено звільнити з-під варти із залу суду негайно.

Віртуальне відрядження в зону АТО

Із тих 18 вироків, що лишилися, більшість пов’язана з викраденням рядовим та офіцерським складом найрізноманітнішого майна — від кабелів до водолазних шоломів. Серед них вартий уваги злочин, скоєний одним капітаном — начальником продовольчої служби військової частини, розташованої в Миколаївській області. Навесні 2014 року він викрав із ввіреного йому складу 159 комплектів американських сухих пайків марки MRE загальною вартістю 14 тис. 370 грн. За це йому вироком Очаківського районного суду від 25 лютого 2015 року було призначене покарання у виді п’яти років умовного позбавлення волі.

Що ж стосується кваліфікованого казнокрадства, вчиненого шляхом фінансових махінацій, то в цьому виді найбільшими злодіями виявилися два заступники військового комісара Київського обласного військового комісаріату — підполковник і майор. Згідно наказу начальника Генерального штабу — головнокомандувача Збройних сил України, їх було відряджено в розпорядження командира сектору «С» штабу Антитерористичної операції, до складу сил, які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Термін відрядження був невеликий, лише три доби — з 30 серпня по 1 вересня 2014 року, проте наші офіцери, нікуди не їздячи, притарабанили до фінансового відділу військкомату посвідчення про відрядження. В них містилися недостовірні відомості про їх перебування в зоні проведення АТО, зокрема дати прибуття та вибуття з міста Дебальцеве Донецької області, а саме 30 серпня і 2 вересня 2014 року. А найголовніше — в наданих документах був відтиск гербової печатки «Антитерористичний центр, Служба безпеки України ІV», який аферисти поставили, як сказано в тексті вироку, за допомогою невстановлених осіб.

На підставі цього обидва офіцери незаконно отримали по 2922 грн кожен за свою короткочасну участь у війні, а військовою прокуратурою їм було пред’явлене обвинувачення не лише в заволодінні військовим майном шляхом шахрайства, а й у підробленні документів — ст. 358 ККУ. Правда, незрозуміло, чому не в службовому підробленні за ст. 366 ККУ, адже обоє підсудних були службовими особами, але, видно, на цю очевидну помилку в сторони обвинувачення були свої причини. Також незрозуміло, чому по кожному з них велося окреме провадження й було, відповідно, Шевченківським судом, ухвалено два вироки — один від 7, другий від 16 липня 2015 року. Напевне, комусь не хотілося, аби події мали такий вигляд, ніби в облвійськкоматі діє злочинна група.

Сума викрадених шахраями коштів порівняно невелика, але на прикладі цього випадку можна легко уявити, скільки таких ось липових учасників бойових дій перебуває нині в штаті різних військових відомств. А покарання злочинцям було призначене не дуже суворе: підполковнику півтора року, а майору два роки службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 20% із суми грошового забезпечення. Це аналог виправних робіт для цивільних осіб: наші герої, як і раніше, працюють на своїх посадах, носять ті ж самі погони, що й носили, тільки тепер п’ята частина їхньої зарплати йтиме в казну.

Читайте також: Який народ, такі й судді

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Розкажіть про це друзям:
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ









    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ