• Новини України
  • Новини політики
  • Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода

Мгновенная доставка свежих новостей



Racurs.ua

Адвокатська допомога не завжди є фаховою

Сподіваюся, що проект не пройде і подальший рух адвокатури відбуватиметься не шляхом оберігання її від конкуренції, а шляхом утвердження суспільної цінності цієї інституції

Моє ставлення до проекту закону №3524 про внесення змін до Конституції України в частині адвокатури не є однозначним.

Почну зі ст. 59, у якій проголошено право кожного на професійну правничу допомогу. Заміна терміна «правову» на « правничу» не викликає заперечень. А от наголошення на тому, що йдеться про професійну правничу допомогу, у мене зумовило кілька запитань.

Насамперед, що становить зміст правничої допомоги? Якщо, наприклад, я як професор цивільного права роз’яснила (безоплатно!) колезі чи іншій особі правничу ситуацію, в якій вона опинилася, і склала план виходу з неї, то чи можна вважати, що я надала їй правничу допомогу, до того ж професійну? І чи мала я на це право?

Отже, мусимо насамперед розібратися в термінах. Чи йдеться тут виключно про правничу допомогу в суді?

Порівняння ст. 59 та 131-2 проекту закону дає підставу для висновку про те, що адвокат фігуруватиме й надалі як захисник у кримінальному провадженні і як представник у судовому (цивільному) провадженні.

Але в останньому випадку йому прогнозується статус майже виключного представника. Оскільки лише в окремих, виняткових випадках представником може бути й інша особа. Такими винятками, як зазначено в проекті закону, є трудові спори, спори щодо захисту соціальних прав, щодо виборів і референдуму, малозначні спори, а також щодо представництва дітей та осіб, визнаних недієздатними, чи тих, що обмежені у дієздатності. Ці винятки мають бути зафіксовані у спеціальному законі, проте у проекті вже визначено параметри цього закону.

Насамперед, у Конституції серед прав людини не виділено окремої групи соціальних прав. До таких прав, безумовно, має належати право на працю, на відпочинок, на оплату праці, але про них ітиме мова під час розгляду судами трудових спорів. Соціальним правом є, очевидно, право на житло та його недоторканність, право на пенсію, на надання медичної допомоги.

Не буде легким завданням і визначення ознак малозначимості спору. Утім, певно, не в одного читача проекту цього закону виникне слушне запитання: навіщо? Навіщо взагалі так виокремлювати адвокатів і до того ж робити це на рівні Конституції? Невже це найгарячіша проблема діяльності адвокатури?

З первинного джерела знаю, як мати, що мала економічну освіту, була представником свого сина в судовому процесі і справді захистила його від необґрунтованої вимоги банку. Зі слів окремих суддів знаю, якими непідготовленими дуже часто йдуть у судовий процес адвокати: неправильно сформульовано позовну вимогу, не зібрано необхідних доказів, не знають законів, судових прецедентів.

Зі слів М., який мав усі шанси позбутися права власності на квартиру, знаю, як його адвокати фактично співпрацювали з тими, хто порушив його права. І якби не адвокат З., він програв би справу. Ні адвокатів, ні суд першої інстанції не вразило те, що належну йому 1/3 трикімнатної квартири (100 кв. м) в елітному будинку в центрі Києва експерти оцінили у 10 тис. дол.

Для більшої доказовості наведу ще одну справу. Адвокат П. уклав із Д. договір про надання правової допомоги, відповідно до якого він мав скласти позовну заяву про стягнення відшкодування за трудове каліцтво; сума гонорару становила 200 грн.

Суд позов задовольнив, присудивши Д. 50 тис. грн. Після виплати цієї суми адвокат звернувся в суд із позовом до Д. про стягнення з нього 25 тис. грн, оскільки в додатку до договору про надання правової допомоги було зазначено, що у разі задоволення позову і виконання рішення суду Д. повинен сплатити йому половину.

Було встановлено, що правова допомога полягала лише в написанні позовної заяви. В судовому засіданні адвокат участі не брав.

Могла б навести ще чимало подібних реальних справ, які засвідчують, що адвокатська допомога не завжди є професійною. Але ці мої слова не стосуються великої кількості совісних адвокатів, справжніх інтелігентів на ниві своєї справи.

Тому недостатньо сподіватися сьогодні на те, що кожен має право на професійну, тобто якісну, кваліфіковану правничу допомогу. Адже це все одно, що говорити про право кожного на безпечне довкілля за умови, що один має будинок у парковій зоні, а інший живе поруч із хімічним заводом.

Сподіваюся, що проект закону в запропонованій редакції не пройде через наступний парламентський шлагбаум. І тоді подальший поступальний рух адвокатури відбуватиметься не шляхом оберігання її від конкуренції, а шляхом реального утвердження суспільної цінності цієї інституції.

Читайте також: Надавати адвокатам монополію на представництво в суді — передчасно

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Розкажіть про це друзям:
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ








    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ