• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Луценко проти Луценка

Очевидно, Ситник не виконав вимогу народного депутата через зловживання службовим становищем на користь приватних підприємців Шерембея та Шабуніна, а також їх соратників з числа членів Ради громадського контролю при НАБУ

Народний депутат України Ігор Луценко звернувся до Печерського районного суду Києва зі скаргою на бездіяльність свого однофамільця — юриста-аматора Юрія Луценка, який обіймає посаду генерального прокурора України. Скарга спричинена тим, що Юрій Луценко заборонив своїм підлеглим вносити в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань заяву народного депутата Ігоря Луценка про злочин, скоєний директором Національного антикорупційного бюро України Артемом Ситником.

Йдеться про те, що Ситник перетворив НАБУ на осідок так званих громадських активістів, які можуть прикрасити собою будь-який слідчий ізолятор. Власне, і прикрашали раніше. Наприклад, член Ради громадського контролю при НАБУ — приватний підприємець Дмитро Шерембей, який входить до складу скандально відомої псевдогромадської організації «Центр протидії корупції». Цей борець з корупцією тричі проходив тюремні університети за квартирні крадіжки, але, балотуючись до Ради громадського контролю при НАБУ, приховав той факт своєї біографії, що 8 років трудового стажу він здобув у виправних установах.

Інший борець з корупцією Віталій Шабунін також не відрізнявся особливою відвертістю й, балотуючись до Ради громадського контролю НАБУ (яку він і очолив згодом), подав недостовірну декларацію про доходи, приховавши наявність у нього земельної ділянки.

Оскільки у Положенні про Раду громадського контролю при НАБУ зазначено, що подання недостовірних даних тягне виключення брехунів із Ради, при цьому відповідальність несе ще й громадська організація, яка рекомендувала людину, що перекрутила чи приховала інформацію про себе, народні депутати Володимир Парасюк та Ігор Луценко звернулись до директора НАБУ Артема Ситника з вимогою виконати настанови указу президента та очистити Раду громадського контролю при НАБУ від людей, які подали про себе недостовірну інформацію.

Отримавши від Ситника пустопорожню відписку, яка взагалі не стосувалась порушеного народними депутатами питання, Ігор Луценко звернувся до Генеральної прокуратури України з повідомленням про вчинене Ситником кримінальне правопорушення — невиконання законної вимоги народного депутата України.

25 квітня 2016 року №10-935

Генеральна прокуратура України

вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01601

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

 (у порядку ст. ст. 55, 214 КПК України, ч. 5 ст. 17 Закону України

«Про статус народного депутата України»)

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про статус народного депутата України», народний депутат як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення. Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, а також працівники правоохоронних органів, до яких звернуто вимогу народного депутата про припинення порушення законності, зобов’язані негайно вжити заходів щодо усунення порушення, а за необхідності — притягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата.

За невиконання законних вимог народного депутата України встановлена кримінальна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 351 КК України.

Виходячи з наведеного, я направив лист від 7 квітня 2016 року №10-893 на ім’я директора Національного антикорупційного бюро України Ситника А. С. з вимогою негайно вжити заходи в межах своєї компетенції для дострокового припинення повноважень наступних членів Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України: ШАБУНІН Віталій Вікторович, ШЕРЕМБЕЙ Дмитро Олегович, ХМАРА Олексій Сергійович, КАЛЕНЮК Дар’я Миколаївна, УСТІНОВА Олександра Юріївна, МАРУСОВ Андрій Юрійович.

Вимога мотивувалась наступним:

Відповідно до Положення про Раду громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України, затвердженого Указом Президента України від 15.05.2015 №272/2015, було утворено Раду громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України (далі за текстом — Рада) у складі 15 осіб.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 8 Положення про Раду громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України, повноваження члена Ради достроково припиняються, зокрема, у разі встановлення факту подання недостовірної інформації для участі в конкурсі з формування Ради.

У той же час, як повідомляють засоби масової інформації, три члени Ради, беручи участь у конкурсі з формування Ради, подали недостовірну інформацію щодо себе, окрім того відносно двох членів Ради свого часу виносились обвинувальні вироки, які набрали законної сили. А саме:

ШАБУНІН Віталій Вікторович, голова правління громадської організації «Центр протидії корупції», рекомендований громадською організацією «Центр протидії корупції», для участі в конкурсі з формування Ради подав недостовірну декларацію про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік (далі за текстом — Декларація). У Декларації Шабунін В. В. не вказав об’єкт нерухомого майна — земельну ділянку площею 0,0584 га кадастровий номер 3220882600:04:007:2058, придбану 14.11.2014 року дружиною Шабуніна В. В. Шабуніною Оленою Сергіївною, яка, згідно з Декларацією Шабуніна В. В., ніде не працює й перебуває на утриманні свого чоловіка. Окрім того, у розділі «ІІІ» п. 25 Декларації Шабунін В. В. зазначив наявність у нього квартири площею 42 кв. м, але в розділі «ІV» п. 56 зазначив, що будь-які витрати на утримання цього майна відсутні, що явно не відповідає дійсності.

ШЕРЕМБЕЙ Дмитро Олегович, член правління громадської організації «Центр протидії корупції», рекомендований громадською організацією «Трансперенсі Інтернешнл Україна», для участі в конкурсі з формування Ради подав недостовірну автобіографію, у якій він не зазначив, що тричі був засуджений за скоєння крадіжок в особливо великому розмірі.

Перший раз Шерембей Д. О. був засуджений вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 1 липня 1992 року на строк 2,5 роки позбавлення волі відповідно до ч. 3 ст. 140 Карного кодексу України (в редакції 1960 року). Покарання відбував у Новгород-Сіверській виправній колонії, 31 жовтня 1992 року був звільнений у зв’язку з актом амністії.

Другий раз Шерембей Д. О. був засуджений вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 1994 року до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна відповідно до ч. 3 ст. 140 Карного кодексу України (в редакції 1960 року). Покарання відбував у Шосткінської виправної колонії, звільнився умовно достроково 16 квітня 1997 року (невідбутий строк покарання склав 9 місяців і 18 днів).

Третій раз Шерембей Д. О. був засуджений Новозаводським районним судом м. Чернігова від 2 червня 1998 року до 4,5 років позбавлення волі з конфіскацією майна за ст. ст. 14, 43, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року). Покарання відбував у Бучанській виправній колонії, звільнився 10 квітня 2002 року.

ХМАРА Олексій Сергійович, виконавчий директор громадської організації «Трансперенсі Інтернешнл Україна», рекомендований громадською організацією «Трансперенсі Інтернешнл Україна», для участі в конкурсі з формування Ради подав недостовірну автобіографію, у якій не зазначив, що в 1998 році він був засуджений за квартирну крадіжку до 2 років позбавлення волі з відстроченням виконання вироку.

Оскільки конкурс з формування складу Ради проводився шляхом рейтингового інтернет-голосування громадян, що проживають на території України, недостовірна інформація, яку подали Шабунін В. В., Шерембей Д. О. і Хмара О. С. для участі в цьому конкурсі, не могла не вплинути на його результат.

Відповідно до п. 6 Положення про порядок формування Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України, затвердженого Указом Президента України від 15.05.2015 №272/2015, для участі в конкурсі з формування складу Ради відповідні громадські об’єднання подають шляхом надсилання на вказану в оголошенні про проведення конкурсу адресу електронної пошти, зокрема:

— автобіографію кандидата, що містить: прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), членство у політичних партіях, у тому числі в минулому, відомості про наявність чи відсутність судимості;

— декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року, в якому було оприлюднено оголошення про конкурс, заповнену кандидатом власноруч.

Таким чином, громадська організація «Трансперенсі Інтернешнл Україна» подала недостовірну інформацію щодо біографії Шерембея Д. О., не зазначивши його трудову діяльність під час відбування покарання у виправних установах. Громадська організація «Центр протидії корупції» подала недостовірну декларацію Шабуніна В. В., яка не містила інформації про належну йому земельну ділянку та витрати на утримання нерухомого майна.

Відповідно до п. 6 Положення про порядок формування Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України, затвердженого Указом Президента України від 15.05.2015 №272/2015, відповідальність за достовірність поданих даних несуть не тільки кандидат, але й громадська організація, яка його висунула.

Від громадської організації «Центр протидії корупції» до складу Ради, окрім Шабуніна В. В., також увійшли Каленюк Дар’я Миколаївна, виконавчий директор громадської організації «Центр протидії корупції», та Устінова Олександра Юріївна, член правління громадської організації «Центр протидії корупції». Від громадської організації «Трансперенсі Інтернешнл Україна» до складу Ради, окрім Шерембея Д. О. та Хмари О. С., також увійшов Марусов Андрій Юрійович, голова правління громадської організації «Трансперенсі Інтернешнл Україна».

Але директор Національного антикорупційного бюро України Ситник А. С., будучи працівником правоохоронного органу, до якого звернуто вимогу народного депутата про припинення порушення законності, не вжив заходів щодо усунення порушення законності й не припинив повноваження вказаних членів Ради громадського контролю при НАБУ.

Натомість Ситник надіслав мені лист від 15.04.2016 №01-206/11652, який взагалі не стосується суті моєї вимоги, не містить жодних пояснень з приводу виявленого мною порушення законності, а лише переповідає зміст Положення про порядок формування Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України, затвердженого Указом Президента України від 15.05.2015 №272/2015, та ст. 89 КК України.

Також на себе звертає увагу та обставина, що декларації та автобіографії членів Ради, подані ними для участі в конкурсі з формування Ради, які були раніше розміщені на офіційній веб-сторінці Національного антикорупційного бюро України, зараз на сайті НАБУ відсутні. Це може свідчити про спробу Ситника А. С. приховати факти подання Шабуніним В. В. і Шерембеєм Д. О. недостовірних відомостей при формуванні складу Ради.

Ситник А. С., будучи юристом за освітою й керівником правоохоронного органу, не може не усвідомлювати, що моя вимога є правомірною, а при формуванні Ради громадського контролю при НАБУ були допущені порушення, які тягнуть за собою дострокове припинення повноважень тих членів Ради, що подали недостовірну інформацію про себе.

Таким чином, у діях Ситника А. С. є явні ознаки злочину, відповідальність за який встановлена ч.1 ст. 351 КК України, тобто невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації.

Виходячи з наведеного, на підставі ч.5 ст. 17 Закону України «Про статус народного депутата» та керуючись ст. ст. 55, 214 КК України, —

п р о ш у :

1. Внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення головою Національного антикорупційного бюро України Ситником Артемом Сергійовичем кримінального правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 351 КК України.

2. Надати мені копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

3. Визнати мене потерпілим по кримінальному провадженню, відкритому за цим повідомленням.

Додатки (у світлокопіях):

1. Вимога народного депутата України від 7 квітня 2016 року №10-893;

2. Лист директора НАБУ від 15.04.2016 №01-206/11652.

Народний депутат України ЛУЦЕНКО І. В.

Відповідно до ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України, повідомлення про кримінальні правопорушення мають негайно, впродовж 24 годин, вноситись до Єдиного реєстру досудових розслідувань. А розслідувати є що — очевидно, Ситник не виконав законну вимогу народного депутата не через забудькуватість, а через зловживання службовим становищем на користь приватного підприємця Шерембея, приватного підприємця Шабуніна та їх соратників з числа членів Ради громадського контролю при НАБУ (всі вони, за збігом обставин, також є приватними підприємцями).

Але Генеральна прокуратура України — це не той орган, для якого писані закони. Спочатку виконувач обов’язки генпрокурора Юрій Севрук старанно робив вигляд, що ніколи не читав КПК України. Втім, після призначення нового генпрокурора Юрія Луценка ситуація прояснилась.

Коли народний депутат Ігор Луценко, зустрівшись зі своїм однофамільцем, поцікавився, коли ж, нарешті, розпочнеться розслідування злочинів, скоєних Ситником в інтересах Шерембея та Шабуніна, генеральний прокурор України відповів, що ніколи. Оскільки, мовляв, він прийшов у ГПУ не для того, щоби з кимось лаятись.

Ну, для чого Юрій Віталійович прийшов у ГПУ, секрету не становить. Принаймні, той же ж Ігор Луценко незадовго до призначення однофамільця генпрокурором заявив, що в Генпрокуратурі Юрій Луценко буде займатись тим же самим, що й у МВС України — продажем кримінальних справ і торгівлею посадами.

Отримавши запевнення генерального прокурора, що ГПУ не збирається виконувати вимоги закону, народний депутат звернувся до Печерського районного суду зі скаргою, в якій просить зобов’язати Генеральну прокуратуру України внести в ЄРДР заяву про злочин, який Ситник скоїв на користь двох приватних підприємців, та організувати досудове слідство.

Заступаючи на посаду генерального прокурора України, Юрій Луценко заявив, що хоче особисто виступити в суді, підтримуючи державне обвинувачення відносно екс-президента Януковича. Тож вже зараз, не очікуючи на таку віддалену перспективу, Юрій Віталійович може досхочу потренуватись — з’явитись на розгляд скарги Ігоря Луценка до Печерського суду й довести, що генеральному прокурору України не потрібна не тільки юридична освіта, але й повага до законності.

Читайте також: ГПУ: спеціальні розслідування і навмисний розвал справ



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ




Новини України


Новини України




    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ