четвер, 23 лютого 2017


Racurs.ua

Щеплення від щеплень, або Складові успішної імунопрофілактики

В Україні основною причиною того, що ми опинилися на межі епідемічної катастрофи через величезну кількість нещеплених, стали скоріше не противники щеплень, а тривала відсутність вакцин

Через недовіру до вакцинації Україні загрожують важкі епідемії — такий вердикт озвучили днями експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я.

«Ми отримали ситуацію, коли не тільки поліомієліт, а й інші хвороби, від яких захищають вакцини, стануть все частіше реєструватися в Україні. Якщо зараз не почати правильно прищеплювати і досягати рівня охоплення 95% і вище по кожному з цих захворювань, ми зіткнемося із серйозними епідеміями: і дифтерії, і правця, і інших хвороб», — заявила фахівець з питань імунізації бюро ВООЗ в Україні Вусала Аллахвердиєва.

На думку експерта, до різкого зниження рівня вакцинації в нашій країні призвів випадок, що стався 2008 року, коли смерть дитини зв'язали зі щепленням: «Щоби пояснити низький рівень вакцинації в Україні, потрібно подивитися на історію з 2008 року. Тоді виникла криза у програмі імунізації у зв'язку з тим, що в Україні була провалена кампанія вакцинації проти кору і краснухи. Смерть дитини була неправильно асоційована з вакциною. Все це призвело до того, що і медики, і населення перестали довіряти імунізації». За її словами, рівень вакцинації з 2008 до 2015 року впав до критичного, що призвело до спалаху епідемії поліомієліту.

Ситуація з вакцинацією в Україні дійсно катастрофічна. Згідно з останньою статистикою ООН, в нашій країні найнижчий рівень імунопрофілактики у світі. Станом на серпень 2016 року в Україні тільки 30% дітей повністю вакциновані від кору, 10% — від гепатиту В і лише 3% — від дифтерії, кашлюку та правця.

Треба зауважити, що в останні роки недовіра до вакцинації зростає в усьому світі. Для вирішення цієї проблеми у 2012 році було утворено Стратегічну консультативну групу експертів з імунізації (СКГЕІ), в рамках якої створено робочу групу, що готує аналітичні дані для огляду цієї проблеми, зокрема досліджуючи її поширеність у світі, систематизуючи й оцінюючи поточні заходи і стратегії, спрямовані на усунення побоювань щодо вакцин.

Хейді Ларсон, член СКГЕІ, керівник проекту «Довіра до вакцин» Лондонської школи гігієни і тропічної медицини, вважає, що є три групи факторів, що призводять до виникнення побоювань щодо вакцин і відмови від вакцинації. До першої відносяться філософські погляди та релігійні вірування. Такі люди зазвичай не сприймають імунізацію, вважаючи за краще альтернативні форми медицини — наприклад, гомеопатію. Друга група включає ситуативні чинники — наприклад, війни, конфлікти, інші зовнішні обставини, що підвищують ймовірність відмови від вакцинації. До третьої групи входять фактори, пов'язані з побоюваннями населення, викликаними несприятливими подіями під час застосування конкретних вакцин, а також під час проведення їх досліджень. Іноді йдеться про невірне трактування результатів дослідження, а іноді — про неправильне їх проведення. Як приклад можна навести дослідження комбінованої вакцини проти кору, свинки і краснухи, проведені Андрю Уейкфілдом (Andrew Wakefield) у Великій Британії, результати яких нібито вказували на можливий зв'язок між вакцинацією та розвитком аутизму.

Також існує думка, що антивакцинальний рух за останні роки посилився завдяки Інтернету, який дає можливість швидко поширювати не лише корисну інформацію, а й чутки. Тому прихильникам альтернативних переконань стало набагато простіше доводити свою позицію і привертати до неї увагу великої аудиторії.

Успіх імунопрофілактики залежить не лише від прихильності населення до вакцинації, а й від забезпеченості вакцинами, наявності компетентного медичного персоналу. Якщо говорити про Україну, то основною причиною того, що наша країна опинилася на межі епідемічної катастрофи через величезну кількість нещеплених, стали скоріше не противники щеплень, а тривала відсутність вакцин.

Загадкова історія з двічі замороженою вакциною від поліомієліту і подальша надумана прищеплювальна кампанія також підлили масла у вогонь — настороженість суспільства щодо закуповуваних державою вакцин суттєво зросла. Заява офіційної особи про спробу фальсифікації діагнозу хворих дітей у Закарпатті (голова Закарпатської обласної держадміністрації Геннадій Москаль сказав, що на нього та медиків намагалися тиснути з МОЗ) не стала приводом для призупинення вакцинації й подальшого розслідування. Пояснюється такий поспіх просто: використати вакцини треба було якомога скоріше, адже ВООЗ затвердила рішення про глобальне вилучення вакцини ОПВ в тих країнах, де її ще використовують, до квітня 2016 року.

Повернемося до історії 2008 року, коли після щеплення від кору і краснухи помер 17-річний Антон Тищенко. Вона, безумовно, вплинула на рівень довіри українців до вітчизняної системі охорони здоров'я й викликала широкий громадський резонанс. Масштабна прищеплювальна кампанія в Україні була ініційована в рамках глобальної ініціативи ВООЗ щодо повного викорінення кору і краснухи. Для проведення імунізації було придбано вакцину виробництва індійської компанії Serum Institute of India Ltd., частину партії ВООЗ надала Україні безкоштовно як гуманітарну допомогу. Вакцина не була зареєстрована в Україні, проте пройшла прекваліфікацію ВООЗ, тобто Всесвітня організація охорони здоров'я визнала вакцину якісною та безпечною.

За фактом смерті школяра було порушено кримінальну справу. Заступник головного санлікаря Донецької області Тамара Біломеря причиною смерті підлітка назвала тромбоцитопенію з подальшим набряком головного мозку, тобто передбачений інструкцією побічний ефект вакцини, який може виникнути в одного з 30 тис. щеплених. Міністерство охорони здоров'я санітарного лікаря не підтримало, заявивши, що смерть краматорського школяра не пов'язана з вакцинацією. Однак МОЗ, від гріха подалі, про всяк випадок вилучило вакцину з обігу й наказало її утилізувати.

В Україні довести, що причиною смерті дитини стала вакцина, практично неможливо. Адже остаточний вердикт виносить той, хто проводить вакцинацію, — МОЗ. Як гірко пожартував один з активістів, що захищає права пацієнтів, це як котам доручити охороняти сметану. Для вирішення подібних питань необхідно створення незалежного органу, як це відбувається в цивілізованих країнах. За відсутності ефективної системи контролю подібні випадки траплятимуться і в подальшому.

Більшість українців за вакцинацію, вони просто не впевнені в безпечності вакцин, які держава закуповує, щоби вколоти їхнім дітям. Питань і підозр щодо їхньої якості виникає багато, починаючи від виробника, умов зберігання, отримання сертифікації (особливо зараз, коли вона йде за прискореною процедурою). Насіння недовіри дають швидкі сходи в землі, здобреній корупцією, відкатами та безкарністю.

Сподівання нехай на невелику, та все ж «перемогу» від закупівель вакцин за допомогою міжнародних посередників згасли, коли довгоочікувані французькі вакцини прийшли з китайськими ієрогліфами. До того ж поставки імунобіологічних препаратів для проведення імунопрофілактики проходили з великою затримкою. Основною причиною затримки стало те, що багато вакцин не було зареєстровано в Україні. Щоби вирішити цю проблему, процедуру реєстрації вакцин спростили і скоротили до десяти днів. Ще один нюанс. Запаси АКДС і АаКДП (вакцини від кашлюку, дифтерії та правця) невеликі, дефіцит АаКДП (ацелюлярна вакцина, тобто така, що не містить цілісного збудника, тільки його окремі компоненти) спостерігається у всьому світі, оскільки багато країн внесли до національних календарів додаткові щеплення від кашлюку. Попит набагато перевищив пропозицію, а ринок не встиг на це відреагувати. Адже на виготовлення АаКДП потрібно близько двох років. АКДС (з цільним збудником) коштує дешевше, проте більш реактогенна.

З восьми вакцин, що закуповуються ЮНІСЕФ, половина не мала реєстрації в Україні. Так, за спрощеною процедурою пройшли реєстрацію вакцини АКДС виробництва Serum Institute of India і ДП (дифтерія-правець) виробництва Biological-E (Хайдарабад, Індія). Не варто забувати, що ставлення до індійських вакцин в українському суспільстві особливо насторожене. Останнім часом на батьківських форумах почали з'являтися пости про поствакцинальні ускладнення після щеплень індійською вакциною АКДП.

Одна з мам звернулася до в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун на її сторінці у Facebook, попросивши прокоментувати ситуацію, що склалася: «У нашому місті (Конотоп, Сумська область) в поліклініках з'явилася вакцина АКДП індійського виробництва. Батьки масово відмовляються від вакцинації, а ті, що погодилися, шкодують, оскільки вона дуже погано переноситься (після неї у дітей дуже болять ноги, підвищується температура, деякі скаржаться, що діти кілька днів не можуть ходити через больовий синдром)... Я прихильниця вакцинації, але робити це щеплення своїй дитині боюся і не маю 600 гривень, щоб купити вакцину в аптеці. Що мені робити і як убезпечити свою дитину від таких страшних хвороб?». У. Супрун запевнила, що закуплена вакцина пройшла відповідні перевірки, її якість підтвердили фахівці, і пообіцяла найближчим часом підготувати детальну інформацію про все, що стосується вакцинації.

Пам'ятка «До та після вакцинації. Що варто знати батькам» дійсно оперативно з'явилася на сайті МОЗ. Двома днями пізніше на брифінгу У. Супрун також приділила цьому питанню особливу увагу: «Усі вакцини, які закупило МОЗ, використовуються в Європі, США і Канаді. Я хочу запевнити батьків, що вони безпечні і ви можете ними користуватися».

Питання безпеки індійських вакцин пролунало також на семінарі «Безпека імунопрофілактики», який проходив 12 жовтня в рамках IV Науково-практичної конференції «Безпека та нормативно-правовий супровід лікарських засобів: від розробки до медичного застосування».

Представник Європейського регіонального бюро ВООЗ Діна Пфайфер підкреслила, що зараз виробників вакцин не так вже й багато. Індія наразі є одним із найбільших виробників вакцин, наприклад, проти кору і краснухи. А ось ефективність і безпека вакцин — це відповідальність регуляторних органів. Саме вони видають дозвіл на реалізацію вакцини в країні, а також можуть і відкликати препарат неналежної якості. Д. Пфайфер порекомендувала українським фахівцям отримувати свій власний досвід з ефективності та якості вакцин і не здаватися відразу при виникненні перших труднощів. Вона додала, що не слід бути упередженим щодо вакцин, які виробляються в тих чи інших країнах. Необхідно також працювати зі ЗМІ, оскільки, ознайомившись із багатьма публікаціями, можна зробити висновок, що жодна вакцина не є ефективною й безпечною для застосування.

Наталя Вінник, виконавчий директор ГО «Імунний щит нації», кандидат медичних наук, зазначила, що недовіра людей до якості й безпеки вакцин, які закуповує держава, особливо впливає на процес вакцинації. «Аргументом на користь імунопрофілактики для батьків могли би стати вакцини, якими користуються розвинені країни світу і які мають тривалу історію безпечного й ефективного застосування», — додала експерт.

Чи вдасться Україні уникнути загроз епідемій, які їй пророкують? Напевно, стовідсоткового забезпечення потреби у вакцинах буде замало. Держава має вести абсолютно іншу політику в галузі вакцинної профілактики: закуповувати безпечні та якісні вакцини, які реально потрібні, а також правильно інформувати населення. Будь-яка кризова ситуація має вирішуватися у відкритому діалозі з громадськістю, з демонстрацією власної соціальної відповідальності перед громадянами.

Інна Березюк, голова правління Експертної ради громадських досліджень і проектів у сфері національної охорони здоров'я і соціального захисту, радить обов'язково повідомляти про випадки побічної дії вакцин, заповнивши форму на сайті Держреєстру лікарських препаратів: «Дуже погано, що лікарі і пацієнти не фіксують випадки побічної дії ліків і вакцин... Знайте, повідомлення приймають і від пацієнтів. Обізнаний — значить, захищений і озброєний!». (Зробити це можна за посиланням.)

Читайте також: Вакцина від корупції з ускладненнями, або Як міжнародні посередники ліки для України закуповували

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Розкажіть про це друзям:
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ









НОВИНИ ПАРТНЕРІВ