п'ятниця, 24 березня 2017


Racurs.ua

Труднощі перехідного періоду: Вища рада юстиції болісно перетворюється на Вищу раду правосуддя

ВРЮ не спромоглася ухвалити рішення ані щодо судді Алли Пригунової, яка здобула сумну популярність, ані щодо суддів ЛНР-ДНР

Повноцінне функціонування Вищої ради юстиції — питання, яке важко переоцінити в контексті нинішньої судової реформи. Однак сьогодні ВРЮ, яка мала розпочати плавно перетворюватися на Вищу раду правосуддя, безпорадно борсається у вирі нових процедур і вкрай важливих повноважень, які прогнозовано обрушилися на неї і здійснення яких неможливе через відсутність закону.

Діяльність Вищої ради юстиції, що нині застигла в болісній трансформації у Вищу раду правосуддя, вже не перший місяць викликає питання. Але як усякий інститут, рішуче оновлений з волі Майдану, він автоматично дістав лояльне, терпляче-сентиментальне ставлення громадськості. Тому без належних оргвисновків минула бурхлива, але не надто результативна діяльність Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції, яка наостанок лишень боролася за свої інтереси, відверто забувши про пристойність. З неоднозначних результатів її діяльності не винесли уроків, не поставили жодних запитань, натомість кар'єри деяких членів комісії стрімко злетіли вгору.

Не всі рішення самої Вищої ради юстиції виглядали переконливими, точно так само, як далеко не всі закиди на її адресу мали під собою підстави. Однак останні новини з ВРЮ виглядають жалюгідно: вона не змогла ухвалити рішення ані щодо «свідка-підсудної» судді Алли Пригунової, яка здобула сумну популярність, ані навіть щодо суддів ЛНР-ДНР.

Якщо не спробувати чесно розібратися у причинах невеселого стану справ у Вищій раді юстиції, то це гарантує сумні перспективи через тяжкі невиліковані «спадкові хвороби» Вищої ради правосуддя, яка з неї народжується. А вже її патологія однозначно занапастить судову систему, яка і так сьогодні ні жива ні мертва, але на стартовій позиції реформи все ж подає певні надії. Є цілий комплекс цих причин, і в рамках однієї статті їх можна позначити лише штрихами.

Насамперед це відсутність закону «Про вищу раду правосуддя» (лише днями його було ухвалено в першому читанні), який, якщо братися за справу з розумом, підкріпленим божевільним напором, з яким проштовхувалися в парламенті нововведення судової системи, мав бути ухвалений в найкоротші терміни після набрання чинності конституційними змінами у сфері правосуддя. Тобто потрапити до парламенту йому слід було ще в перших числах жовтня. Перехідний період навіть у такому разі був би нелегким, але в нинішній ситуації він узагалі скидається на дружний вихід у відкритий космос без кисневого балона. Поки що нешвидке проходження в парламенті проекту закону виглядає зокрема і як результат конфлікту між кимось із керівництва ВРЮ та головою профільного комітету Русланом Князевичем.

Через відсутність відповідного закону сьогодні Вища рада юстиції вимушено діє на підставі Перехідних положень. Їхній припис простий і нехитрий лише на перший погляд: до набрання чинності законом «Про Вищу раду правосуддя» її повноваження здійснює Вища рада юстиції. Мало того, що адміністративна процедура в одних питаннях може бути здійснена, в інших ні, ще й додалася величезна кількість нових процедур. Зокрема щодо дисциплінарних справ, які перейшли Вищій раді юстиції від Вищої кваліфікаційної комісії суддів, бюджетних питань судової системи тощо.

ВРЮ також отримала справи про відсторонення суддів від посади. Крім того, Верховна Рада повертає Вищій раді юстиції справи тих понад 800 суддів, які на тривалий час, близько трьох років (!), «зависли» в невизначеному становищі в парламенті. Наразі серед суддів, які там числяться, є навіть померлі. А десятки судів по всій країні або зовсім залишилися без служителів Феміди, або там працює, наприклад, один суддя.

Поки що ВРЮ, яка об'єктивно перебуває у такій складній ситуації, в новому форматі освоїла лише одну процедуру. Це — відсторонення судді від здійснення правосуддя за мотивованим клопотанням генерального прокурора. Правильніше буде сказати — намагається освоїти, адже за останній час (після 30 вересня) Вища рада юстиції двічі виходила у пленарне засідання, щоб ухвалити рішення за новими процедурами, але безрезультатно — внаслідок перерахованих вище причин. Інші процедурні рішення не здійснюються, тому що для цього необхідний новий закон або перебудова персоналу та членів ВРЮ.

У такій ситуації Вища рада юстиції не може не стикатися і з проблемами менеджменту. До 800 справ, що надійшли з парламенту (а це, за деякими даними, понад 20 тис. сторінок), слід додати понад 10 тис. дисциплінарних справ, які вже, напевно, почали надходити з Вищої кваліфкомісії. А це, скоріше за все, в кілька разів більші обсяги. Можна з високою часткою ймовірності припустити, що дуже скоро по кілька діб доведеться розшукувати вже не лише окремі документи й самі справи, як бувало дотепер, а і співробітників, похованих під цим валом роботи. Критичною проблемою стала й відсутність можливості створити дисциплінарні палати, які могли би подолати паперовий вал. Але і це неможливо без нового закону. А якщо додати проблеми із приміщенням під ці нові підрозділи...

На додаток до інших, більш очевидних проблем, ВРЮ не залишилася осторонь від своєрідного «партійного будівництва». Спостерігачі стверджують, що всередині Вищої ради юстиції сформувалися протиборчі табори, що цікаво: їх нібито очолюють товариші, обрані до ВРЮ за квотою президента, — просто якесь торжество демократії. Хоча, напевно, і шкідливо це для спільної роботи на результат. Відповідно, частина членів ВРЮ в ухваленні рішень начебто довіряє точці зору Ігоря Бенедисюка, решта — часто прислухається до Олексія Маловацького. Можливо, через ці внутрішні течії, а зовсім не через жорсткий кадровий голод, заступника у голови ВРЮ немає, що також не сприяє оптимальній організації роботи і, зрозуміло, позитивно не позначається на діяльності колегіального органу.

Картину доповнюють ще кілька цікавих моментів: гучні події, пов'язані з членом ВРЮ Гречківським, які невідомо чим закінчаться, гідна анекдоту ситуація із заповненням декларації іншим членом ВРЮ, та й низка скандальних обставин, що стосується інших їхніх колег, можуть поставити під сумнів кількість діючих членів, а значить, і легітимність усього органу.

Загалом, дожити б ВРЮ до тих пір, коли з'їзд суддів поповнить склад шістьма новими членами, а тоді вже спостерігатимемо, що зуміє привнести в цей хаос «свіжа кров». А поки не зайвим було б усім причетним до делегування членів у такий важливий конституційний орган засукати рукава й допомогти всім, хто там працює, налагодити виконання нових функцій у вкрай непростих умовах існування.

Читайте також: Судова реформа: низький старт

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Розкажіть про це друзям:
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ









    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ