• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Платіжки: кипить наш розум комунальний

Як же все-таки не пощастило нинішньому уряду з народом: не може сам себе прогодувати

На сайті «Центр комунального сервісу» днями була розміщена дуже зворушлива інформація: «Кияни, що мають заборгованість за житлово-комунальні послуги, зможуть отримати розстрочку до 60 місяців». Спішіть побачити! Атракціон нечуваної щедрості. У країні, де пропонують іпотеку на два роки, боржникам із ЖКГ дають кредит на п'ять років.

Для особливо недовірливих громадян великими літерами дбайливо виділено: «Розстрочка боргу за житлово-комунальні послуги на особливо вигідних умовах». Від щедрості міської влади захоплює дух! Йдеться про таке: «Усі боржники, які ще не розстрочили (реструктуризували) свою заборгованість за житлово-комунальні послуги, отримають можливість з 01.02.2017 р. по 31.03.2017 р. укласти договір розстрочки боргу на особливо вигідних умовах, а саме строком до 60 місяців, без сплати першого внеску». Ви чули — без сплати першого внеску. Майже шара!

Друзі та знайомі, які отримали багатотисячні платіжки за опалення за грудень, не знайшли слів. Але ж у грудні 2016 року ще не було таких лютих морозів, як у січні 2017-го. Якщо так справа піде й далі, то для оплати січневої комуналки доведеться оформляти пільгову іпотеку на 25 років... Як таке вийшло, що лише за кілька років правління нинішнього режиму люди з бідних стали просто жебраками?

Пам'ятається, ще зовсім нещодавно пан Гройсман повчав безглуздий народець, який потрапив йому в управління, азам ринкових премудростей: «Не нові ціни зробили українців бідними. Бідною нашу країну робили багаторічні схеми вимивання державних коштів у кишені олігархів, які прикривались нібито дешевим газом. Сьогодні ми ці схеми ламаємо, незважаючи на шалений опір тих, хто був причетний до їх створення».

Минуло лише два місяці, і слова Гройсмана втілилися наяву: газ часів уряду Тимошенко за 450 дол. чомусь виявився втричі дешевше за нинішній європейський реверсний газ. Треба думати, що «схеми» малювали мільйони пенсіонерів і малозабезпечених сімей, чий шалений опір так успішно подолав нинішній уряд.

Виходить парадокс: до війни газ і нафта коштували на світовому ринку вдвічі дорожче, зате комунальні платежі у населення були вчетверо менше. І це ще не межа! Цього року нам обіцяють поетапне знущання з підняттям цін на електроенергію «до рівня собівартості». Нічого собі у них «собі»вартість. Все «собі»...

Коли прийшли жахливі рахунки за газ, світло й тепло за грудень 2016 року, то багато хто зі споживачів помітили в платіжках турботливу приписку дрібним шрифтом: з питання оформлення субсидій звертатися за телефоном таким-то. Виходить так, що в нас мало не весь народ виявився нерентабельним? Населення поголовно потребує субсидування! Як же все-таки не пощастило нинішньому уряду з народом — не може сам себе прогодувати.

Сама концепція «реформ» нинішнього уряду у сфері ЖКГ викликає питання щодо її адекватності реаліям життя. Спочатку ідея полягала в тому, що субсидія на оплату житлово-комунальних послуг видається лише невеличкому прошарку населення, що перебуває за межею бідності. Підкреслю, що субсидування — це в будь-якому разі відхилення від загальних правил ринкової економіки, і по суті це механізм перерозподілу бюджетних доходів від багатих — бідним. Але будь-яка ідея може бути доведена до абсурду.

Наш уряд боїться або не може оподатковувати багатий прошарок суспільства, а головне — виводити їхні доходи з тіні. Тому вирішили так: обкласти по повній програмі всіх, а потім розбиратимемося з кожним окремо. Це наче як пожежу в окремій квартирі гасити затопленням усього будинку.

Розібратися в системі розрахунку і призначення житлово-комунальних субсидій дуже непросто: немає якогось одного нормативного документа щодо цього. Існує принаймні три постанови уряду, які потрібно застосовувати сукупно для розрахунку розміру субсидії:

— постанова КМУ від 6 серпня 2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування»;

— постанова КМУ від 27 липня 1998 року №1156 «Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії»;

— постанова КМУ від 21 жовтня 1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива».

Народна прикмета свідчить: якщо уряд ухвалює постанову «про спрощення» — значить, розібратися в ній без вищої юридичної освіти не вийде. А тут випадок особливий: зрозуміти перераховані вище нормативні документи без вищої інженерно-технічної освіти нереально. Судіть самі: замість того, щоби простою і зрозумілою людською мовою визначити, який відсоток від суми доходу є межею бідності, вище за яку оплату послуг ЖКГ дотує держава, в постанові №1156 дається формула:

Ро = Кд/Кг х Рг,

де Ро — частка плати за послуги для домогосподарства (частка доходу), яка для розрахунку субсидії округлюється до двох знаків після коми;

Кд — коефіцієнт доходу домогосподарства — відношення розміру середньомісячного сукупного доходу домогосподарства в розрахунку на одну особу до прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, встановленого на дату, з якої призначається субсидія;

Кг — базовий коефіцієнт доходу для призначення субсидії — два прожиткових мінімуми на одну особу в розрахунку на місяць (Кг = 2);

Рг — базова норма плати за житлово-комунальні послуги — 15 відсотків середньомісячного сукупного доходу домогосподарства (Рг = 15).

Ця формула — приклад кричущої математичної безграмотності, адже з трьох членів два є фіксованими числами, і формула може бути легко спрощена до найпростішого лінійного співвідношення виду:

Ро = Кд*7,5 [%]

Оскільки для працездатного населення з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум 1600 грн акурат дорівнює половині мінімальної зарплати (3200 грн), то для розуміння порога житлово-комунальної бідності можна ще спростити вищу математику уряду до однієї цифри: та сім'я, де дохід на одну особу дорівнює мінімальній зарплаті 3200 грн, не повинна платити більш як 15% від доходу на одну особу або 480 грн/місяць*особа.

Якщо у вас зарплата не 3200 грн, а, припустімо, 6400 грн, то просто відсоток подвоїться і норма оплати за послуги ЖКГ, вище за яку уряд субсидує оплату, стане 960 грн на місяць на одну особу.

Відповідно, якщо кияни й жителі інших великих міст побачили рахунки на 1000–1500 грн в перерахунку на кожну живу душу, то нескладна пропорція показує, що такий рівень оплати за житлово-комунальні послуги розрахований на сім'ї, де дохід перевищує три мінімальні зарплати — тобто 10 000 грн на одну особу, включно з дітьми. В такому разі вам субсидія не надається.

Оскільки згідно з даними Пенсійного фонду за листопад 2016 року середня зарплата становила лише 4686,5 грн, то висновок простий: весь наш народ в середньому безнадійно бідний і потребує субсидування. Постає питання: навіщо ж потрібна така система, щоб субсидувати всіх? Чи не простіше знизити ціну на газ і електроенергію для населення? Адже промислові споживачі однаково отримують ресурси за іншими типами договорів і тарифів, і з побутовими споживачами вони ніяк не перетинаються.

Звичайно, уряд просто не був би собою, якби не встановив дрібне «сито», через яке відкидає негідних здобувачів субсидії. Наприклад, субсидія не надається в разі, якщо (пп. 5 п. 5 постанови №848):

будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії (призначенням субсидії без звернення) здійснив купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку, крім житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та медичних послуг, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. грн.

А ще постанова №1156 чітко вказує на те, що субсидія надається виключно в рамках «соціальних норм житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами» — звучить загрозливо й чомусь асоціюється з іншим нормативним документом, де регламентується кількість побачень, передач, користування тюремним кіоском тощо.

Постанова №409 встановлює такі «табірні» соціальні норми виживання й переповнена різними фізичними параметрами соціальних норм житла:

1) оплати утримання житла, управління багатоквартирним будинком — 13,65 кв. метра загальної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство;

2) опалення — 13,65 кв. метра опалюваної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство.

Водночас встановлено «табірні» норми витрати ресурсів:

На опалення: 0,0548 Гкал, або 5,5 куб. м природного газу, або 65 кВт/г електричної енергії на 1 кв. метр опалюваної площі в опалювальний період;

холодної води — 2,4 куб. м на одну особу на місяць за наявності централізованого постачання гарячої води та 4 куб. м за відсутності централізованого постачання гарячої води;

у разі перерви у наданні послуг з централізованого постачання гарячої води (більш як на 14 діб) — 4 куб. м холодної води на одну особу на місяць.

Ця норма не може не викликати сміх, бо навіщо людині в лютий мороз додаткові куби холодної води, коли вона хоче помитися гарячою?

З панського плеча уряд «відпустив» населенню на місяць:

гарячої води — 1,6 куб. м на одну особу

водовідведення — 4 куб. м на одну особу

для користування послугами з газопостачання:

за наявності газової плити та централізованого гарячого водопостачання — 4,4 куб. м на одну особу;

за наявності газової плити в разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача — 7,1 куб. м на одну особу;

для користування послугами з електропостачання (до 31 грудня 2017 року) в житлових приміщеннях (будинках):

90 кВт/г на місяць на сім’ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт/г на місяць на кожного іншого члена сім’ї (домогосподарства), але не більш як 210 кВт/г на місяць;

обладнаних стаціонарними електроплитами, за наявності централізованого постачання гарячої води — 130 кВт/г на місяць на сім’ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт/г на місяць на кожного іншого члена сім’ї (домогосподарства), але не більш як 250 кВт/г на місяць;

обладнаних стаціонарними електроплитами, за відсутності централізованого постачання гарячої води — 150 кВт/г на місяць на сім’ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт/г на місяць на кожного іншого члена сім’ї (домогосподарства), але не більш як 270 кВт/г на місяць;

не обладнаних стаціонарними електроплитами, за відсутності централізованого постачання гарячої води та газових водонагрівальних приладів — 120 кВт/г на місяць на сім’ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт/г на місяць на кожного іншого члена сім’ї (домогосподарства), але не більш як 240 кВт/г на місяць;

за наявності газової плити та газового водонагрівача — 14 куб. м на одну особу на місяць.

І тенденція йде в бік зменшення норм на перспективу.

Але якщо вам здається, що ви розібралися в цих житлово-комунальних талмудах і щось зрозуміли, то наприкінці постанови №409 наведені захопливі таблиці коригуючих коефіцієнтів для розрахунку розміру витрат електроенергії, природного газу та інших видів палива на опалення, і окремо — теплової енергії.

Причому коефіцієнти гуляють в широких межах: наприклад, для багатоповерхового будинку в Закарпатській області він дорівнює 0,484, тоді як для сусідньої Івано-Франківської області він становить 0,622, тобто майже на 29% вище.

Для опалення одноповерхового будинку в Одесі застосовується коефіцієнт 0,787, але якщо недалеко від'їхати в сусідню Кіровоградську область — коефіцієнт зросте до 1,046. Водночас потрібно розуміти, що далеко не вся Одеська область — це берег Чорного моря. Та й у Закарпатті бувають люті морози сильніші за інші регіони України.

Не знаю, хто придумав і розрахував ці коефіцієнти, але його однозначно треба висувати на Нобелівську премію в галузі житлово-комунальних наук.

Якщо ж подивитися на весь цей комунальний цирк із тарифами, то виходить цікава штука: на всі субсидії в бюджеті закладено трохи більше як 50 млрд грн, і є пропозиції уряду про незначне підвищення цієї статті витрат на суму менше 10%. Водночас уряд, не моргнувши оком, легко намалював утричі більшу суму — майже 150 млрд на порятунок токсичного кредитного портфеля «ПриватБанку»! Виходить, що «ПриватБанк» втричі дорожче нашому уряду за весь народ разом узятий.

Хочеться висловити крамольну думку: чи не простіше було ліквідувати «ПриватБанк», роздати гарантовані 200 тис. грн вкладникам (на це б пішла мізерна частка суми його докапіталізації), а власників групи «Приват» взяти за шкірку й міцно потрясти, як багатого Буратіно, — можливо, замість боргів там золоті монети посипляться? Адже на ті гроші, які надрукували для порятунку «ПриватБанку» і, по суті, кинули в бездонну чорну діру, можна було б влаштувати народу комунальний комунізм — на три роки зробити комуналку безкоштовною для всіх!

Але це серйозно розійшлося б зі стратегією уряду, суть якої проста як шматок господарського мила — не економія бюджетних коштів, а виховання народу! Саме виховний характер знущань із цінами й тарифами на житлово-комунальні послуги з усією виразністю став зрозумілий на тлі каламутних бюджетних витрат на капіталізацію банків, на оплату праці топ-менеджерів держкорпорацій, на космічні оклади для різного роду НАБУшників та інших «шнурків» нинішньої влади.

Оскільки бабуся-пенсіонерка не має автомата й не є загрозою для влади, то над нею можна познущатися, встановити їй квартплату вище за копійчану пенсію, а для антикорупційного прокурора Холодницького встановити зарплату 250 тис. грн (за грудень 2016 року).

Тільки я боюся, що якщо нинішній уряд не подивиться з боку на свою вищу комунальну арифметику і щось не поміняє в своїх розрахунках, то платіжки за лютий можуть стати для нього останніми. Як у прямому, так і в переносному сенсі. Не дарма за місяць ми відзначатимемо сторіччя Лютневої революції 1917 року.

Читайте також: Квадратне рівняння для влади



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ







    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ