• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Після розлучення: як не стати ворогами з колишнім і вберегти дітей від стресу

18.02.2017 10:40 Коментарі

Ваш шлюб скінчився, але є спільні діти. Як щодо стосунків із батьками колишнього, їхніх стосунків із вашими дітьми або навіть ваших стосунків із новою обраницею екс-чоловіка?

Кожен із нас знає щонайменше одну жахливу історію розлучення, але так рідко можна почути про те, що після розставання пара зберегла дружні стосунки. Озброєні власними уявленнями про неминучі жахи після розриву, скептики стверджують, що зберегти нормальні стосунки й тим більше стати друзями просто неможливо.

Ніколи не пізно помиритися

Керуючись добрими намірами, ви цілком здатні подолати гнів, горе й тугу від зруйнованого шлюбу і врешті-решт — вірите чи ні — прийти до дружби. Хочете ви залишитися друзями з колишнім чи ні — це ваше рішення. Але не можна не визнати, що якщо ви маєте спільних дітей, то дружні стосунки з батьком суттєво спрощують життя. Бабусі й дідусі теж не повинні зникати з життя разом із закінченням шлюбу, особливо якщо до цього вся родина насолоджувалася спілкуванням.

«Після розставання людям дуже складно залишатися повноцінними батьками, адже процес розлучення часто перетворює їх на ворогів», — каже Лілліан Мессінгер (Lillian Messinger), психолог з питань шлюбу з Торонто. Знадобиться серйозна внутрішня робота, щоби пробачити людині, яка зіпсувала ваше життя або огидно поводилася в суді. Однак так само, як для повноцінного шлюбу потрібні двоє, знадобляться зусилля обох, щоб зробити розлучення якомога м'якішим — або жахливим. Як то кажуть, у кожних стосунків свій танок. Все, що вам потрібно зробити, це змінити свою партію. Зміниться ваша поведінка — зміняться і стосунки.

Марк і Сара були одружені 12 років і тепер уже три роки розлучені. «Перші пару років шлюбу були досить гарні, проте все якось швидко скотилося нанівець, — розповідає Сара. — Останні шість років ми тільки й робили, що огризалися одне на одного або спілкувалися через нашого сина Пітера. Друг умовив нас спробувати допомогу психолога, і якийсь час по тому ми вперше за багато років почали нормально розмовляти. Психолог закликав нас згадати, що нам подобалося одне в одному, коли ми починали наші стосунки, і навчив, як слухати й чути одне одного».

Тепер і Сара, і Марк стверджують, що після розлучення їхні стосунки стали навіть краще. «Ми набагато ліпше почуваємося як друзі, ніж як пара, — зізнається Марк. — Деякі речі, які виводять вас із себе, коли ви чоловік і дружина, у дружбі не мають значення. Завдяки Пітеру ми почали працювати над нашими батьківськими стосунками, і приємним побічним ефектом стало те, що ми дійсно подобаємося одне одному зараз — на відміну від того часу, коли були одружені».

Як би добре чи погано ви не знали свою колишню половинку, тепер вам доведеться заново пізнавати одне одного. Це абсолютно новий етап. Ваші старі стосунки завершилися, тож докладіть зусиль до того, щоб вилікуватися й направити енергію в інше русло.

Розрив стосунків пережити так само складно, як і будь-яку іншу втрату: це дуже боляче, ви страждаєте, але з кожним днем, з кожною хвилиною стає трішечки легше. Суть у тому, щоб не сходити зі шляху, не здаватися за першої ж невдачі. Барбара Квік (Barbara Quick), автор книжки «Все ще друзі: Як жити щасливо, навіть якщо шлюб розпався», під час своїх досліджень виявила схожий зразок поведінки у людей, які успішно відновилися після розлучення. Цей процес, який починається гнівом і горем, рано чи пізно завершується зціленням, прощенням, внутрішніми перетвореннями.

«Усвідомте, на якій сходинці ви зараз, і дозвольте собі відчувати все, що відчувається. Майже всі застряють на етапі злості та страждання, це нормально, — каже Квік. — Процес зцілення у кожного буде різним. Хтось повзе повільно, надовго зупиняючись на кожній сходинці, а комусь вдається подолати цей шлях стрімко».

Процес зцілення іноді триває рокаминят, але спілкування з колишнім має продовжуватися і під час розлучення, і після нього. Адже якщо ви маєте дітей, вам доведеться обговорювати якісь моменти їхнього життя. Такі розмови можуть бути гнівними, спустошувати, провокувати спалахи люті або розчарування — а можуть бути просто нормальними.

Рік Тіверс (Rick Tivers), співдиректор Центру відновлення після розлучення в Чикаго, радить своїм клієнтам уявляти собі, як їхня сім'я існуватиме далі. «Обставини змінилися, але батьки все ще мусять працювати спільно заради майбутнього своїх дітей, — зазначає Тіверс. — Щоби бути ефективним батьком, часто доводиться ставити свої інтереси на другий план». Для формування здорових, усвідомлених стосунків із колишнім необхідно, щоб розум узяв гору над емоціями, — тобто це буде практично повною протилежністю стану закоханості. У перший час після розлучення треба намагатися не керуватися одними лише почуттями. «Ви можете поважати свої почуття, але не обертайте їх у дію», — каже Тіверс.

Вам більше не потрібно шукати відповіді у свого колишнього, чекати, поки він запропонує вирішення проблеми. Замість цього розвивайте в собі звичку самоаналізу. Перш ніж щось зробити або сказати, запитайте в себе: «Чи сприяє це створенню здорових стосунків?». Якщо відповідь буде «ні», зупиніться. Зробіть паузу.

Тож які варіанти є у вас із колишнім? Насправді, величезний спектр: від заклятих ворогів до хороших друзів. Стосунки, які ви оберете, торкнуться і ваших дітей, і родичів, і друзів, тож ухваліть зважене рішення. Якщо в історії стосунків було фізичне або психологічне насильство, то, напевно, для всієї вашої сім'ї буде краще повністю припинити контакт. Але незалежно від того, наскільки близько ви продовжуєте спілкуватися, ваша мета — подолати злість і гіркоту. Залишаючись ворогами, ви продовжуєте шкодити собі, дітям і одне одному. Загальноприйняті правила ввічливої ​​поведінки стосуються всіх батьків після розлучення, незалежно від ступеня дружби або ворожнечі.

Чи можливо стати друзями?

Є різні думки щодо того, чи можлива дружба після шлюбу. Тіверс вважає, що поки стосунки ґрунтуються на взаємній повазі, ви на вірному шляху. Багато пар не здатні залишитися друзями після розділу майна, але є і винятки. Іноді дружба між колишніми народжується сама по собі з почуття свободи й усвідомлення того, що перед вами більше немає шлюбних зобов'язань. А деякі пари навіть лишаються настільки близькими після розлучення, що продовжують сексуальні стосунки.

Доктор Констанс Аронс (Constance Ahrons), автор книги «Хороше розлучення», зазначає, що багато пар не були друзями навіть коли тільки одружилися, а тому їм немає до чого повертатися після розлучення. «Іноді дружба розвивається з часом, — каже Аронс. — Але це не мета стосунків після розлучення. Як ви поводитесь із колегою, якого не надто часто бачите? Ви ввічливі й доброзичливі, але водночас не вважаєте себе друзями».

Якщо і є щось загальне й незмінне в усіх історіях розлучення, так це те, що діти завжди страждають через ворожнечу батьків. Навіть якщо ви не збираєтеся залишатися друзями з колишнім, подбайте про те, щоб дитина ніколи не стояла між вами, не намагайтеся зробити її миротворцем і не змушуйте ставати на чийсь бік. Ніколи в її присутності не кажіть поганого про батька, це дуже шкодить малюкам. Навіть якщо ви вирішили повністю припинити спілкування, кажіть про колишнього в позитивному ключі або не кажіть взагалі. Дитина з часом зробить свої висновки. Не треба нікого звинувачувати.

Щоби спілкування з колишнім було ефективним, ви маєте взяти на себе повну відповідальність за те, що кажете й робите. «Не звинувачуйте одне одного й не розмірковуйте вголос про те, що ви мали зробити, але не зробили», — радить психотерапевт Марсела Сабо (Marcella Sabo), автор книжки «Так чия ж це все-таки дитина?». Звинувачувати колишнього — незалежно від того, тримаєте ви свою думку при собі або заявляєте про неї на весь світ, — лише тягнутиме вас назад. Коли ж ви звинувачуєте людину вголос, то це шкодить усім — і вам, і їй, і кожному, хто є поруч.

Уникайте криків і з'ясування стосунків. Зазвичай людина, яку покинули, перебуває в більш уразливому стані, в такому разі може бути дуже складно намагатися спілкуватися по-дружньому. Якщо ви або ваш колишній досі не оговталися, не поспішайте: поспіх може перешкодити процесу відновлення. Будьте ввічливими, адже ввічливість придумали для того, щоб зробити незручні ситуації керованими. І пам'ятайте, що речі, які вас дратували в колишньому, більше не мають значення, адже тепер ви не разом. Його погані звички більше вас не стосуються. Коли людина більше не має влади над вами, терпимість з'являється сама собою, каже Квік.

І не просіть дітей зберігати секрети від батька, оскільки так ви навчите їх брехати. Краще контролюйте те, що ви робите й кажете, — тоді дітям не доведеться вас прикривати.

Коли в колишнього хтось з'явився

Швидше за все, останнє, про що ви думаєте, — це стосунки з новою супутницею вашого колишнього. Але як би там не було, якщо мова заходить про дітей або спільний бізнес, то ця людина офіційно стає частиною вашого життя. Тож які це будуть стосунки? Як і у випадку з колишнім, є варіанти: жодних контактів, проста чемність або ж дружба. Найкращий варіант — той, який буде найбільш прийнятним для вашої родини, хоча особисто вам він спочатку може й не сподобатися. Для того щоб підкреслити відсутність напруженості, просто завжди будьте ввічливими. І для вас, і для ваших дітей хороші манери в поєднанні з добрими намірами можуть забезпечити колосальну різницю.

Ревнощі та природні інстинкти бути першим самі по собі цілком природні, але вони не мають ставати частиною стосунків. Хтось один неодмінно буде попереду. «Якщо ці стосунки відроджують старі почуття, не соромтеся звертатися до друзів по підтримку. Згодом це мине», — заспокоює доктор Аронс.

Добрі наміри, як і ворожість, мають накопичувальний ефект. Терапевт із Нью-Йорка Дебра Баррелл (Debra Burrell) підкреслює, що дружні кроки щодо колишнього допоможуть запобігти безлічі прикростей в майбутньому. Тож не забувайте про довгострокову перспективу. Імовірність емоційних вибухів поступово зійде нанівець.

Щоб відносини працювали, вам знадобляться певні правила та спільні цілі. Наприклад, такою спільною метою може бути: «Ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими, впевненими в собі й добре пристосованими до життя». А базові правила можуть включати: «Ми не сваритимемося у присутності дітей. Ми будемо прагнути консенсусу щодо всіх основних питань — здоров'я, освіти, релігії тощо. Ми приймаємо відмінності в непринципових моментах — час відходу до сну, домашні обов'язки». Звичайно, буде простіше, якщо правила будуть однаковими в обох будинках, але треба розуміти, що це не обов'язково для позитивної взаємодії. Діти можуть спокійно слідувати двом видам правил, якщо їх чітко пояснили і послідовно дотримуються.

Трапляються випадки, коли колишня й нинішня дружини стають хорошими подругами, і в цьому немає нічого дивного. Зрештою, обидві обрали одного чоловіка, тож цілком зрозуміло, що вони у чомусь схожі. І якщо таке сталося, пам'ятайте: не варто обговорювати вашого спільного знайомого.

Думка про те, щоб подружитися з новою обраницею колишнього, спочатку може здатися дикою, однак варто розуміти, що якщо діти продовжують із ним спілкуватися, то краще вам стати приятельками. Ця людина, безумовно, теж матиме певний стосунок до виховання ваших дітей. Для всіх краще, якщо нова дружина буде добре ставитися і до вас, і до ваших дітей.

Якщо вам не подобається нова пасія колишнього, ви однаково можете докласти зусиль, щоб бути ввічливою і доброзичливою. А коли виникають розбіжності, цілком можна обстоювати власну позицію, залишаючись у приятельських стосунках.

Прекрасне правило, яке працює і в цій ситуації теж: вчиняйте з іншими так само, як хочете, щоб чинили з вами. Також пам'ятайте, що людям подобається, коли їм дякують за зусилля і ввічливо просять про послугу. «Я взяла за правило особисто дякувати новій дружині мого колишнього, коли вона робить щось приємне, — розповідає Єва, розлучена мати двох підлітків. — Іноді я телефоную, іноді надсилаю листівку. Мері розуміє, що я їй вдячна, і тому з набагато більшою увагою прислухається до моєї точки зору і прохань». Наприклад, Єві довелося раптово затриматися на роботі допізна. «Колишній чоловік був у від'їзді, тому я попросила Мері забрати дітей зі школи й залишити у себе на ніч. Гадаю, вона погодилася саме тому, що я цілеспрямовано вибудовувала з нею дружні стосунки — зокрема даючи зрозуміти, як я ціную її допомогу», — каже Єва.

Як бути з родичами

Якщо стосунки до розлучення були гарними, вони цілком можуть залишитися такими і після. Поряд із безліччю «страшилок» є чимало прикладів того, як люди лишаються друзями з родичами своїх колишніх половинок. «Коли ми їздимо відвідувати нашого сина Алана, його нову дружину Сару і наших онуків, ми завжди зустрічаємося і з його колишньою дружиною Франсін, — ділиться Бет. — Вона нам як дочка, і хоча я дуже люблю Сару, не хочу розривати стосунки з Франсін лише через розлучення». Франсін і Алан — люблячі батьки двох дочок, і вони обидва розуміють, що дітям буде краще, якщо Франсін збереже добрі стосунки з його мамою і татом.

Кінець шлюбу не означає, що ви маєте припинити спілкуватися з усіма родичами. Якщо зараз вам дуже важко, то абсолютно нормальним буде зробити перерву. Але не позбавляйте дитину спілкування, до якого вона звикла: кожен зв'язок розширює мережу любові й підтримки, що її окутує. Дідусі й бабусі, тітки й дядька можуть стати острівцем безпеки для дитини, яка потрапила в бурю розлучення, — так залиште їй цей цінний ресурс, якого вона зараз потребує.

Оскільки всі ці люди є сім'єю вашого колишнього, подумайте і про його почуття. Якщо хтось із них встиг стати вашим другом, уникайте обговорювати його або деталі розлучення. Встановіть для себе межі того, що можна обговорювати, і це допоможе уникнути непотрібної напруги.

Не квапте події. Після першого спалаху емоцій може знадобитися час, щоб заспокоїтися перед тим, як відновити стосунки з родичами. Швидше за все, ви почуватиметесь пригнічено перший час, але шлях до цілісності існує — треба лише зважитися на нього ступити. Тільки пам'ятайте: цей процес може виявитися не надто приємним, часом траплятимуться протистояння. І він вимагатиме вірності своїм цілям — чи це буде дружба з колишнім, чи просто співіснування. Особистісне зростання завжди викликає дискомфорт, а інколи й біль, тому не думайте, що ваші негативні почуття — це щось ненормальне.

Шлях до відновлення починається з вибачення. Вибачте і колишнього, і себе за всі ваші дії, які призвели до розлучення (особливо якщо вас кинули — потрібно усвідомити та прийняти свою роль у закінченні стосунків). Не треба звинувачувати й ненавидіти. Ненависть зв'язує вам руки так само, як і кохання — а часто й більше, — і якщо ви хочете почуватися більш вільним, не можна залишатися прив'язаним до минулого. Тож пробачте і починайте будувати нові стосунки, які вас підживлюватимуть і надихатимуть.

Переклад: Людмила КРИЛОВА

Читайте також: Союз із браком, або Технологія досягнення сімейного щастя

Джерело: Today



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ




Прогноз погоди в Україні

Погода в Украине




    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ