вівторок, 25 квітня 2017

Racurs.ua

Чи є життя в НАБУ після Насірова

Нічого крім презирства це шоу не викликало

Спостерігаючи за поєдинком «Насіров проти НАБУ», не зміг втриматися від кількох коментарів. По-перше, Артем Ситник і Назар Холодницький мають повною мірою усвідомлювати, що вони вже тривалий час потішають публіку дешевими оперетковими постановками про так звану боротьбу з корупцією, які кожного разу обертаються конфузом. Цього разу все серйозно, і вибір простий, як казав товариш Саахов: «Або я веду її в РАГС, або вона мене веде до прокурора». Провал у цій справі особисто для Ситника й Холодницького стане початком кінця їхньої кар'єри, а можливо, і початком кінця самих потішних органів з так званої боротьби з корупцією.

По-друге, підвищуючи ставки настільки, що у справі Насірова вони пішли ва-банк, керівники НАБУ та САП мають враховувати, як виглядає їхня робота з погляду інтересів бюджету і країни загалом. У бюджеті на 2017 рік витрати на утримання НАБУ збільшено на 58% — до рекордних 773,5 млн грн. Ще 105 млн грн виділено на прокорм САП. Слід визнати, що на утримання українських цирків виділяється значно менше коштів, але за своєю ефективністю у сфері боротьби зі злочинністю вони відстають ненабагато.

Притому що НАБУ декларує як свої успіхи нібито повернуті до скарбниці країни 100 млн грн, на тлі витрачених на цих блазнів майже 900 млн грн ККД їхньої роботи виходить щось близько 11% — трохи краще, ніж у паровоза, але набагато гірше, ніж у мопеда. Щиро кажучи, якби розігнати всіх НАБУїнів і САПляків, то позитивний ефект для бюджету буде в дев'ять разів вище, ніж від їхньої невтомної цілодобової роботи. І ганьби менше... Тому в разі невдачі з Насіровим питання доцільності такого бюджетного марнотратства встане з новою силою.

По-третє, сама канва протистояння НАБУ з Насіровим викликає безліч питань. Ми всі розуміємо, що, як і у випадку з Геннадієм Корбаном, або, якщо хочете, з Миколою Чаусом, було дане точкове цільове замовлення здійснити вибіркове упіймання так званого ворога народу — хабарника, корупціонера тощо. Чиє замовлення — в цьому разі сумнівів не виникає, адже такі речі вирішуються на найвищому рівні. Але от виконання — що сторони звинувачення, що сторони захисту — викликає легку посмішку.

Нам обіцяли поєдинок рівня чемпіонату світу з боксу в найкрутішій ваговій категорії. Натомість ми спостерігаємо якесь борсання.  

Вже скільки разів казали: чого ви весь час лізете зі своїми арештами у п'ятницю, напередодні вихідних? Ваші 72 години на попереднє затримання спливають якраз або в неділю пізно вночі, або в понеділок під ранок. Де ви, панове розумники з НАБУ, шукатимете слідчого суддю в неділю? Тим більше що в Солом'янському районному суді їх усього два. Невже не можна проводити арешти в понеділок, рано-вранці, на свіжу голову? І попереду — весь робочий тиждень!

Цей гол із розглядом на вихідних клопотання про взяття Насірова під варту в Солом'янському суді м. Києва НАБУ забило саме собі у свої ворота. Ніби поквитатися з ГПУ за гол, який ті забили у свої ворота суддею Чаусом... До речі, про Миколу Чауса. Вважаю, що він тепер передає всім своїм колегам із Солом'янського суду м. Києва, де щодо нього обирали запобіжний захід, свій полум'яний привіт. Він став тим живим педагогічним прикладом для науки іншим суддям: що може трапитись, коли виконуєш замовлення нинішньої влади в розрахунку на копійчану подяку.

Тому та показова тяганина, яку влаштували судді Солом'янського суду м. Києва, — а вірніше, італійський страйк — цілком зрозуміла. Вони все робитимуть, як просить НАБУ, але дуже повільно. Так, щоб питання до моменту розгляду спізнювалися за процесуальним графіком або втрачали актуальність. Так, щоб все згідно з законом, але щоб ні толку, ні користі...

Тепер кілька слів про лінію захисту. Мужня поведінка підозрюваного Насірова залишила глибокий слід в душі кожного українця. Ми тепер на власні очі переконалися, що означає гасло «Краще померти стоячи, ніж жити на колінах». Виявляється, краще не стоячи, і не на колінах, а лежачи. Зображуючи тяжко вмираючого. Особливо цинічно звучали репліки адвокатів про те, що ось зараз знову почнеться інфаркт, які потім були повністю дезавуйовані самим Насіровим. Нічого крім презирства це шоу не викликало.

Тим часом все мало бути набагато простіше — захист мав попросити фірми, яких було обвинувачено в одержанні неправомірної податкової відстрочки, всього-на-всього подати адміністративні позови про визнання цих рішень неправомірними. А потім передати ухвали про відкриття цих судових справ адвокатам. А вже ті, розмахуючи ними з трибуни перед суддею, поставили б риторичне запитання: яке може бути кримінальне обвинувачення, якщо справа слухається в порядку адміністративного судочинства? Жодні обвинувачення в несплаті податків не можуть прозвучати раніше, ніж обґрунтованість податкових претензій розгляне суд за правилами КАСУ. Це азбучна істина. Тому спостерігати за цим безглуздим і нещадним бразильським карнавалом попсуй-юристів з обох сторін вже несила.

Водночас Автомайдан коїть цілком реальний злочин за ст. 349 КК — «захоплення або тримання як заручника представника влади, працівника правоохоронного органу чи їхніх близьких родичів з метою спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника», — який карається позбавленням волі строком від 8 до 15 років.

До речі, адвокати Насірова мають усі підстави подати зустрічну заяву в порядку ст. 214 КПК не тільки на автомайданівців, а й на самих Ситника з Холодницьким, і ще на цілий список народних депутатів і активістів, які ратували за незаконне позбавлення волі «вмираючого» Насірова в стінах Солом'янського районного суду. І тоді не колишнього фіскала, а самих активістів і борців із корупцією візьмуть за комір та потягнуть у той самий Солом'янський районний суд — звинувачувати за ст. 349 КК, за якою всім блокувальникам та їхнім посібникам світитиме до 15 років позбавлення волі. Ось це буде цирк по-дорослому! Ось де нам покажуть справжнє обличчя злочинності й корупції...

Ну а поки що, за порадами багатьох колег, я можу підсумувати одне: порядних слів для характеристики цього процесуального карнавалу мені бракує. Нехай замість слів говорить музика! Оркестре, давайте «Вихідний марш» Дунаєвського з к/ф «Цирк»!

Читайте також: Сергій Горбатюк проти свідків Конституції

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Розкажіть про це друзям:
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ









    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ