• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Про звільнених чиновників — або погано, або ніяк

Надзвичайний режим поступово стає звичайним елементом життя українця, коли рішення, від яких залежать сьогодення та майбутнє, ухвалюються незрозуміло ким і з необґрунтованою мотивацією

Зміни в економіці України відбуваються постійно, і їх справедливо можна вважати режимом надзвичайного стану. Кілька днів тому уряд без зайвих суперечок ще на місяць продовжив режим НС в енергетиці, який дозволяє керувати галуззю в ручному режимі, дає можливість вимикати електрику та вводити для підприємств довільні плани споживання електроенергії.

Надзвичайний режим поступово стає звичайним елементом життя українця, коли рішення, від яких залежать сьогодення та майбутнє, ухвалюються незрозуміло ким і з необґрунтованою мотивацією. У цей ряд гармонійно вбудовуються заявлені відставки ключових посадовців держави й торгівля за місця, що звільнилися. Доля будь-якого чиновника — постійно перебувати під пильним поглядом критиків і упереджених спостерігачів. Це стосується всіх — і президента країни, і звичайного фіскала (лат. fiscus — кошик; каса, скарбниця, фінанси), що працює у віддаленій районній податковій інспекції. Роботу їхню завжди потрібно розглядати упереджено — саме така начебто необ'єктивність здатна створювати справжніх «слуг народу» з наявного матеріалу.

Протягом останнього тижня було зроблено кілька заяв про відставку чиновників різного рівня. Цікаво подивитися, що робили люди, котрі обіймали відповідальні посади, і що чинило вплив на їхні рішення.

Отже, 10 квітня подала у відставку глава Національного банку України Валерія Гонтарева. Того ж дня зібрався залишити посаду голова Фонду держмайна Ігор Білоус, а 12 квітня під час виступу у Верховній Раді про відставку заявив глава Національної комісії, що здійснює держрегулювання у сфері енергетики й комунальних послуг, Дмитро Вовк.

Фінал першої жінки — національного банкіра

Єдину жінку за всі часи, яка очолювала Національний банк нашої держави, громадяни не любили, а багато хто навіть ненавидів. Не бракувало гучних заяв опозиціонерів усіх мастей, пікетів активістів і різних соціальних моніторингів, що підкреслювали негативний баланс довіри до головної банкірки країни. Ще б пак: за час її менеджменту в Нацбанку курс гривні впав у 2,3 разу (був 11,84 грн/дол., а став — 27 грн/дол.). Водночас понад 80 банків було визнано неплатоспроможними, понад 100 тис. банківських співробітників залишилися без роботи. Також було скорочено 5 тис. службовців НБУ.

Зазвичай лідерами суспільної недовіри стають менти й прокурори, але українська банківська службовка швидко і хвацько їх переплюнула. Чи то два, чи то три відсотки населення були задоволені її роботою і класичні вісімдесят з гаком (див. рейтинг президента Путіна) були налаштовані негативно. Під час призначення на посаду влітку 2014 року за неї проголосували 349 депутатів Ради — з такою підтримкою можна було міняти Конституцію країни. Але вже за рік прихильники активно підтриманої народними обранцями чиновниці різко порідшали.

«Гонтарева — це вурдалака, яка п'є кров з української економіки», — стверджував вилоносний лідер радикалів Олег Ляшко. «Вона стільки собі ворогів нажила, що зможе втекти кудись тільки в Зімбабве», — стверджував нардеп від «Батьківщини» Ігор Луценко. За його словами, главі НБУ не уникнути покарання. Йшлося про скандальну історію з виведенням депозитів сімейства Гонтаревої з «Дельта Банку» — коли з їхніх персональних рахунків було виведено 12,5 млн грн після нібито попередження главою НБУ своєї сім'ї про злиденний стан цього банку. Національне антикорупційне бюро розслідує ці зловживання службовим становищем із січня 2016 року.

Валерія Гонтарева примудрилася звинуватити у зростанні валютного курсу бідних українських обивателів, що кинулися скуповувати долар, який раптом почав дорожчати, і переадресувала провину журналістам, які сіють паніку серед населення. Заодно дісталося й олігархам, власникам ЗМІ, які друкують і говорять погано про НБУ. В цьому була ще одна помилка банкірки, котра спочатку весь час через ЗМІ намагалася пояснити логіку своїх дій.

Публічність — дуже тонка стезя, і користуватися нею можуть або природжені таланти, або сильно натреновані енергійними вчителями особи. Українській чиновниці доводилося вчитися на ходу. Наприклад, коли валюта зібралася впевнено рости в ціні, вона доволі незв'язно переконувала народ із трибуни Верховної Ради не купувати долар по 12 грн: «Ті, хто купує дорогий долар, скоро про це шкодуватимуть». Де зараз ці 12 грн/дол. — вже не згадати багатьом. Це вже історія, з якої варто робити висновки.

Гонтарева збиралася залучити до фінансової сфери іноземних фахівців, але з них не вишикувалася черга, щоби посісти перспективні українські посади, і перед МВФ доводилося відповідати місцевим фінансистам на чолі з нашою героїнею.

Однак важливі досягнення в роботі Валерії Гонтаревої не можна не помітити. За її участі й сприяння було угроблено десятки хворих фінансових установ і псевдобанків, що служили гаманцями для не надто законослухняних співвітчизників і міжнародних пройдисвітів. Банківська система пройшла реальну стадію очищення завдяки виведенню з неї майже всіх неплатоспроможних інституцій. Курс валюти хоч і катастрофічно зріс, але став гнучким, з повною імітацією вільного свого формування. Була досягнута деяка макрофінансова стабільність — через встановлення інфляційного таргетування (від англ. target — ціль) цільових орієнтирів грошової системи. Іншими словами, були зроблені кроки й вжито дієвих заходів щодо контролю над інфляцією (лат. inflatio — здуття).

Останнє, що хочеться відзначити, — Національний банк був перетворений Гонтаревою на абсолютно модерний інститут, який послідовники можуть і поховати, але справедливіше було б зберегти й реалізувати всі представлені попередниками напрацювання.

Приватизація провалилася з головою

Другий персонаж, що вирішив звільнитися з роботи на державу, — Ігор Білоус, який два роки очолював Фонд держмайна. Пріоритетними цілями він обрав створення в Україні прозорої, простої й доступної приватизації. Верховна Рада затвердила Білоуса главою ФДМУ 19 травня 2015 року. До цього він очолював Державну фіскальну службу — з моменту її створення в червні 2014 року до 24 лютого 2015 року, а раніше нетривалий час обіймав посаду керівника Державної податкової служби. До переходу на держслужбу Білоус був главою інвестиційно-банківського управління однієї з інвесткомпаній в Україні та країнах Центрально-Східної Європи.

Роботу чиновника такого рівня простіше оцінювати за кінцевими результатами. Наприклад, ФДМУ неодноразово анонсував приватизацію Одеського припортового заводу та низки великих обленерго, однак їх приватизація так і не відбулася. Кінцевими результатом є також надходження від приватизації держмайна до загального фонду держбюджету України, які у 2016 році становили 188,92 млн грн або 1,1% від затвердженого в бюджеті плану в 17,1 млрд грн. Однак Фонду вдалося на 67,2% перевиконати план доходів від оренди державного майна — до держбюджету було перераховано 1,028 млрд грн, тоді як закладено — 615 млн грн.

Головним результатом роботи своєї команди Ігор Білоус вважає новий закон про приватизацію: «Цей закон є революційним і враховує досвід країн Східної Європи, де успішно завершився процес приватизації. Він зробить приватизацію в Україні більш ефективною, прибере корупцію, збільшить кількість учасників».

Приватизація, згідно з ідеєю розробників закону, ділиться на малу й велику. Об'єкти малої приватизації мають продаватися через систему ProZorro, таким чином, скасовується 25-річна практика роботи оцінювачів, які раніше формулювали ціну. Розробники закону вважають, що стартові ціни на об'єкти малої приватизації мають формуватися на основі заявок потенційних покупців, а не оцінювачів. Для великої приватизації пропонується закріпити інститут радників. Подібну практику успішно використовували у Великій Британії, США і навіть в Україні під час продажу «Криворіжсталі» у 2005 році. В ролі радників виступають великі світові інвестиційні банки й аудиторські компанії, мета яких — оцінити стан і реальну вартість підприємства, підготувати його і знайти покупця.

Колишній керівник Фонду держмайна вважає, що було створено систему, яка безперебійно працюватиме за будь-якого керівництва. Безвідмовність її роботи викликає найбільші сумніви, з урахуванням українських реалій.

Про Вовка промовка

Третього чиновника було звільнено після скандалу щодо введення абонентської плати за доставку газу споживачам. Дмитро Вовк, який очолює НКРЕКП, збирався з 1 квітня стягувати щомісячну плату на підставі потужності лічильника незалежно від фактичного обсягу споживання. Це рішення викликало обурення в абсолютної більшості співвітчизників, до того ж ніхто не зміг чітко пояснити його логіку.

Це якраз той рідкісний випадок, коли чиновника відправляють у відставку з причин професійного плану. Зазвичай їх звільняють тому, то займане місце сподобалося іншому угрупованню у владі. Інший варіант — коли той, кого звільняють, просто призначається відповідальним за провал напряму, хоча винен у цьому не він один.

Цього року початок квітня видався продуктивним на новини. Відповідно до опублікованого дослідження аудиторської компанії EY (Ernst & Young), Україна посіла перше місце за рівнем корупції серед 41 країни, причому в 2015-му ми посідали сьоме місце. Ця динаміка характеризує досягнення української влади найбільш точно, підбиваючи логічний підсумок розмов про чиновників, що діють сьогодні в нашій державі.

Читайте також: Живий і здоровий: чому в Україні процвітає російський бізнес



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ




Новини України


Новини України




    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ