• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Українська торгівля виходить із непритомності

Ми — економічні аутсайдери, для яких стратегія стабілізації рівносильна смерті держави: думати треба тільки про рух вгору

Україна в останні кілька років спромоглася змінити вектор своєї зовнішньої торгівлі зі східного на західний. Високотехнологічний Євросоюз став основним торговим партнером, тоді як товарообіг з Росією чахне через взаємні торгові обмеження. Китай, з яким ми розвиваємо економічні відносини, теж можна вважати скоріше «західним», тобто цивілізаційним трендом. Єгипет, що купує українське зерно, і Туреччина, яка намагається купувати й продавати все, залишилися незмінними торговими сусідами.

Державна служба статистики повідомляє, що за перші два місяці поточного року експорт українських товарів виріс на 32%. Таке зростання спостерігається насамперед через обвальні показники бази порівняння, які сформувалися після блокування на початку минулого року Російською Федерацією торгівлі й транзиту товарів її територією. Україну можна розглядати як пострадянський або постколоніальний продукт, і колишня метрополія досі здатна впливати на наш стан справ. Точно так само, як Британія досі впливає на Індію, — тільки Делі від Лондона далеко, а Київ у Москви під боком.

Схоже, однак, що наша країна зуміла подолати найнижчу, критичну точку спаду свого найбільш наочного виду економічної діяльності — торгівлі.

Відновлюється після стрімкого падіння також і внутрішній товарообіг — як роздрібний, так і оптовий. Зростання роздрібного товарообігу минулого року відзначалося в більшості регіонів країни, за винятком історично багатої, але нині не креативної Чернігівської області та прифронтової Донецької. Для критиків євроінтеграції контраргументом стане найвище у країні зростання роздрібного товарообігу в прозахідній Львівській області.

Зона вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною і ЄС в повній мірі почала працювати з 1 січня 2016 року. До цього наша країна користувалася преференціями й не скасовувала мита на європейські товари, хоча сама експортувала товари до Євросоюзу без мит. Тепер у структурі українського експорту майже 40% займають європейські країни. За час дії ЗВТ вдалося наростити експорт курятини, яєць, пшениці, ячменю, насіння олійних культур, рапсової олії, цукру, кондитерських виробів.

Найбільшими темпами споживання українських товарів нарощують Бельгія, Литва, Австрія, Чехія та Польща, а ось обсяги експорту у Францію, Німеччину та Нідерланди знизилися — на 13,4%, 4% і 1,8% відповідно.

Всі показники свідчать про те, що наша держава поки що живе, хоча і в стані напівнепритомності.

Драйверами співпраці з Європою нам сьогодні можна вважати дві держави — Литву і Польщу, які були Європою завжди, навіть за радянських часів. Литва планує збільшити річний товарообіг з Україною до 1 млрд дол., що було озвучено Кабінетом міністрів на початку квітня з розрахунком на поглиблення співпраці в енергетичній, військово-технічній та транспортній сферах, а також у туризмі та освіті. Спадкоємиця Великого князівства Литовського агресивно заявляє себе українським другом на противагу теж великій, але неприборканій Росії з її чекістським керівництвом і незрозумілими їй самій планами на життя.

Польща завжди ненавиділа Російську імперію, а тепер живе в об'єднаній Європі й будує нове Східноєвропейське утворення, яке, можливо, стане альтернативою нинішньому ЄС. Понад мільйон наших співвітчизників офіційно працюють у Польщі, обидві країни множать взаємну логістику, налагоджуючи транспортні зв'язки. Польща купує в нашій країні біологічне паливо та деревину, злакові з соєю і курятину; українські підприємці найбільше замовляють у Польщі стоковий одяг, вікна та дитячі товари, пакувальну плівку і каву.

Наша небагата країна є постачальником до Європи, насамперед через Польщу, недорогої та енергійної робочої сили, яка до того ж здатна швидко навчатися. У 2016 році українці отримали 83% всіх дозволів на роботу, які в Польщі видають іноземцям, у 2015 році цей показник становив 77%, а в 2014-му — трохи більше за 60%. За збереження такої динаміки цьогоріч абсолютна більшість іноземців, які працюють у Польщі, будуть українського походження.

Друга хвиля української експансії на Захід — це студенти, які отримують освіту в Європі. Люди, які повернулися із заробітків, побудували в Західній Україні двоповерхові європейські особняки, а ось дороги між цими будинками залишилися убитими. Цивілізація зосереджена всередині житла й не поширилася на суспільство загалом. Залишається дочекатися, коли із Заходу почнуть повертатися не тільки роботяги, що займаються найменш кваліфікованою працею, а й натреновані європейським стилем життя українські менеджери, які розуміють плюси й мінуси щоденної роботи та отримали освіту там. Про закордонне навчання доводиться говорити тому, що всередині нашої країни вищої освіти з кожним роком стає дедалі менше — принаймні, це випливає з негативної динаміки рейтингу українських вишів.

Польща на початку 90-х була на одному з Україною рівні за багатьма показниками, проте вже за кілька років стрімко випередила нашу країну за більшістю критеріїв розвитку. Найбільш безумовний і незаперечний показник — це ВВП (валовий внутрішній продукт), що свідчить про вартість всіх товарів і послуг, вироблених у всіх галузях економіки. Він може виражатися однією великою цифрою, але для об'єктивного погляду на економіку держави заведено рахувати його на душу населення.

Минулого року в Польщі ВВП на душу населення становив 12 000 дол. на рік, в Україні — 2000 дол., а в Росії — близько 9000 дол. До речі, РФ останнім часом втрачає по 400 дол. щороку від цього показника, тоді як Польща потроху додає. Наша країна теж додає, але вона фактично перебуває на дні, звідси падати вже нікуди. Ми — економічні аутсайдери, для яких стратегія стабілізації рівносильна смерті країни: думати треба тільки про рух угору. Сучасна економічна наука вважає, що держава перебуває у критичному або революційному стані, коли ВВП на душу населення падає менш як 6000 дол. Ми ж давно і впевнено переступили цей рубіж, і тепер залишається боротися за повернення в коло нормальних держав.

У 2016 році товарообіг України з Китаєм становив 6,5 млрд дол. Водночас ЄС імпортує китайської продукції на 300 млрд дол. щорічно, отже, значна частина товарного потоку може бути спрямована ​​через Україну. Ми географічно розташовані на Новому Шовковому шляху, який просуває КНР, борючись зі зниженням темпів зростання власної економіки. Для будівництва Шовкового шляху був спеціально створений Азіатський банк інфраструктурних інвестицій, який має фінансувати відповідні проекти. Бажання керівництва Піднебесної щільніше зв'язати країну з Європою, а також постійна потреба у великій кількості продовольчої продукції робить Китай одним з найцінніших партнерів України.

На китайсько-українському бізнес-форумі, що відбувся наприкінці квітня, радник посольства КНР заявив: «Китай вклав в Україну близько 7 млрд дол. інвестицій в облігації. Наразі основне завдання полягає в тому, щоб активізувати в повній мірі цю величезну суму грошей, щоб пожвавити сільськогосподарську, енергетичну, сферу інфраструктури, а також інші сфери економіки, які цього потребують. Це в свою чергу створить робочі місця, оподаткування і торгові потоки». Китайці купили українські папери — тепер наш уряд має реалізовувати цю суму, виконуючи домовленості, а нам залишиться спостерігати, наскільки успішно спрацюють чиновники.

У 2017 році Національний банк України прогнозує зростання експорту на 11,2%. Якщо прогнози справдяться, то цей показник буде позитивним вперше з 2012 року. У квітневому інфляційному звіті НБУ вказується, що в структурі експорту ростимуть продажі руди — через припинення постачань на металургійні підприємства, розташовані на окупованій території Донецької та Луганської областей. Виросте експорт продовольчих товарів (цукру і зернових), а також машинобудування внаслідок поступової переорієнтації продукції, яка раніше відправлялася в Росію.

Зростання імпорту планується на 11%: збільшаться постачання в Україну вугілля і коксу — після припинення товарообігу з Донбасом. Підвищення ж попиту з боку аграріїв на продукцію машинобудування стане драйвером неенергетичного імпорту. Нарешті, після відновлення споживчого попиту очікується збільшення постачань продовольчих товарів.

Ми не говоримо про зростання вітчизняної економіки: вона, зі зрозумілих причин, досі перебуває в розбовтаному стані. Йдеться про деякі позитивні зрушення в торгівлі — найбільш помітній економічній галузі.

Читайте також: Чи наздожене Україна Польщу та Румунію


Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ




Прогноз погоди в Україні

Погода в Украине




    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ