• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Перестрілка в Харкові. Диявол криється в деталях, або Напередодні тотального свавілля

Кримінальні ОЗУ, на які влада за два з половиною роки перетворила колишні добровольчі підрозділи, насправді загрожують самому існуванню України

Останні тижні літа 2017 року в Україні ознаменувалися кількома знаковими подіями, що незаслужено залишилися поза увагою широкої громадськості. Але ж вони прямо вказують на те, що країна занурюється в безодню кримінального свавілля, про що автор цих рядків попереджав ще в середині липня. Судячи з усього, це лише початок катастрофи, яка може статися з вини, насамперед, політично короткозорого населення. Не народу.

Зокрема, у статті від 12 липня було зазначено: «Йдеться про злочинність організовану, яка сьогодні знаходить вихід головним чином у протизаконній діяльності численних збройних банд, що успішно прикриваються «ксивами» силовиків і правоохоронців, а також славою і подвигами українських добровольців і солдатів».

Привіт лихим 90-м з Харкова

Кілька днів тому результатом розбірок двох таких угруповань стала масова перестрілка в Харкові. Лікарі в буквальному сенсі борються зараз за життя одного з учасників кривавого інциденту.

Вже котрий день словесні баталії навколо цієї події не вщухають виключно в соцмережах, та й то в їх найвужчому, «праворадикальному» сегменті. Навіть попри те, що НП сталася рано ввечері, ледь не в центрі колишньої культурної столиці та із застосуванням вогнепальної зброї. Тобто постраждати від випадкової кулі легко міг будь-який перехожий, який повертався додому того четверга 31 серпня.

Але найгірше те, що подробиці події старанно замовчуються правоохоронцями, які поспішають назвати інцидент рядовою «хуліганкою». До того ж подібне відбувається в Харкові вже не вперше цього року.

Річ у тім, що серед учасників перестрілки прозвучало ім'я одного з найвидатніших представників так званого «Азовського руху» і фаворитів народного депутата Андрія Білецького — Олега Ширяєва. Саме його нині звинувачує в провокуванні кривавого зіткнення і відкритті стрілянини по колишніх побратимах протилежна сторона конфлікту в особі одного з екс-ідеологів «Азова» Олега Однороженка та інших, менш відомих учасників радикальних рухів.

Свого часу Олег Ширяєв значився командиром роти спеціального призначення «Східний корпус», створеної з бійців-добровольців і підпорядкованої МВС України. Водночас одноіменний громадський рух, учасники якого і становили ядро поліцейської роти, входить зараз до складу так званого Цивільного корпусу полку Нацгвардії «Азов».

Ширяєв і Однороженко, як і Андрій Білецький, — вихідці з харківського «Патріота України». З кінця 2000-х члени цієї організації неодноразово ставали фігурантами кримінальних справ, пов'язаних з масовими заворушеннями, побиттям і замахами на своїх політичних опонентів. Про це можна почитати тут. Жорстокість і груба сила найчастіше були головними аргументами «патріотів» у політичній боротьбі зі своїми суперниками.

Симптоматично, що і сам Однороженко всього за три тижні до перестрілки в Харкові легко міг стати об'єктом суспільної уваги й обурення. Однак черговий прояв крайньої лояльності з боку правоохоронців до вихованців «Азова», який журналісти вже давно охрестили «улюбленою армією» міністра Авакова, вберіг його від скандалу.

8 серпня поточного року в Запоріжжі Однороженко побив і покалічив 56-річного водія місцевої маршрутки начебто за відмову останнього безкоштовно перевозити учасників АТО. Запорожцеві було зламано носа й повністю перерізано ножем сухожилля на руці. Але, попри відповідні висновки лікарів, місцева поліція не побачила підстав для відкриття кримінального провадження, назвавши серйозні травми у потерпілого легкими тілесними ушкодженнями.

Цікаво, що свого часу харківські журналісти неодноразово викривали місцевих праворадикалів, які ховалися за патріотичною ширмою, в тісній співпраці з владою. По суті, днями це підтвердив сам Однороженко. Кривавий конфлікт 31 серпня в Харкові закономірно вилився у викриття всієї попередньої «політичної» діяльності Ширяєва паралельно з винесенням решти таємниць «Патріота України» та «Азова» на публіку у Facebook. Зокрема, Однороженко звинуватив свого колишнього соратника в роботі на «оплотівського» Жиліна за часів Януковича, співпраці зі спецслужбами, а також боягузтві, проявленому під час звільнення Широкиного від окупантів. Дісталося також покровителю Ширяєва Білецькому.

У пам'яті одразу спливають події дворічної давнини. Тоді, у вересні, зокрема й за доносом Ширяєва було заарештовано комбата міліцейського батальйону «Слобожанщина» Андрія Янголенка. Командир «Східного корпусу» заявив, що його колега нібито готував замах на вбивство глави МВС Авакова, а також цілу низку інших впливових персон. Час довів всю неспроможність звинувачень Ширяєва: Янголенко давно на волі (заставу за нього вносив сам Аваков), через суд поновлюється на колишньому місці роботи, а саме кримінальне провадження не має зрозумілої судової перспективи.

Показово також, що в лютому 2017-го «Східний корпус» разом з Ширяєвим вже брали участь в інциденті, аналогічному нещодавньому серпневому. Також в одному з районів Харкова, але з тією лише різницею, що того разу перестрілка підлеглих Ширяєва виникла з бійцями «Донбасу», а важко пораненим тоді виявився представник «Східного корпусу». НП наробила чималого шуму, а правоохоронці клялися розслідувати кривавий епізод, покарати всіх винних і публічно відзвітувати про результати. На обіцяне чекаємо вже два роки.

Також немає звісток і про хід розслідування вбивства студента в Маріуполі бійцями Нацгвардії з «Азова», про яке не так давно писав «Ракурс». Напевно, єдиною адекватною реакцією на останні «подвиги» бійців-азовців у прифронтовій зоні стало нещодавнє звільнення командира окремого загону спеціального призначення (в народі «полк») «Азов» військової частини 3057, відомого під позивним Моссе, і начальника штабу під псевдо Борисфен. Та й то, рядовим азовцям це подали під маркою звільнення за власним бажанням. Вакантні посади одразу ж зайняли люди з найближчого оточення колишніх командирів — радикали з-поміж колишніх футбольних ультрас Редіс і Бугай відповідно.

Коли здобич і мисливець міняються місцями

Чим у найближчому майбутньому може обернутися для самих силовиків подібне потурання азовцям, можна казати вже сьогодні. В середині серпня поточного року в ЗМІ промайнуло повідомлення про те, що в Києві запобігли замаху на керівництво СБУ. Відповідну інформацію журналісти взяли з реєстру судових рішень. В ухвалі суду йшлося про те, що було створено терористичну групу для залякування співробітників СБУ вибухами, підпалами та нападами. Учасники групи начебто також намагалися відстежити співробітників центрального апарату СБ, використовуючи деталізацію їхніх телефонних з'єднань.

У тексті новини згадується ще про один епізод цього кримінального провадження, а саме про затримання в жовтні минулого року кількох озброєних осіб з посвідченнями співробітників поліції Київської області та учасників бойових дій на чорному BMW X5.

Втім, щодо останнього випадку, то власні джерела автора цих рядків повідомляють, що інформація про підготовку замаху на той момент не підтвердилася. За їхнім твердженням, все виявилося набагато банальнішим.

23 жовтня 2016 року один з генералів СБУ з-поміж заступників Василя Грицака, який мешкає по сусідству з народним депутатом Білецьким, звернув увагу на кількох підозрілих осіб біля свого будинку, яких і наказав перевірити своїм підлеглим. В результаті бійці «Альфи» здійснили захоплення, а затриманими виявилися співробітники особистої охорони Білецького Артур Мілевський (Док), Павло Тарануха (Хонор), Сергій Лінник (Природжений). Всі були озброєні. Причому якщо перші двоє формально значилися співробітниками ДСО й мали право на носіння зброї, то Лінник був особою цивільною. Ба більше, вилучена в усіх трьох зброя не відповідала тій, що значилася в посвідченнях (одна одиниця була за ГУ НП в Одеській області, друга — за тією самою в/ч 3057 НГУ), а один ствол виявився взагалі «лівим».

Як з'ясувалося пізніше, носити зброю подібним чином своїм підлеглим наказав тодішній начальник охорони Білецького Сергій Тамарін (Собер), який значився на той момент у складі «Азова», аби раптом щось, то правоохоронці кінців не могли знайти. До слова, сьогодні, після переходу на політичну стезю Олега Ширяєва, посаду командира поліцейської роти «Східний корпус» формально обіймає саме Тамарін.

Дані журналістів про те, що чорний BMW належить корпорації «Індустріальний союз Донбасу», а патрони для стволів — Відділу поліції охорони об'єктів стратегічного значення, повністю відповідає дійсності. Ба більше, вони вкотре підтверджують раніше опубліковану автором цих рядків інформацію про тісний зв'язок «Азова» та Авакова з впливовими «донецькими» в особі Тарути й Ахметова. Як згадувалося, Відділ охорони об'єктів стратегічного значення при Департаменті Державної служби охорони при МВС України, що забезпечує охорону фабрик-заводів Ріната Ахметова й керований колишнім азовцем, неофашистом з Росії Сергієм Коротких (він же Боцман, він же Малюта), є за своєю суттю комерційним підприємством під «дахом» МВС.

Не візьмуся стверджувати, чи мають усі ці події стосунок до можливої підготовки замахів на керівництво українських спецслужб. Хай навіть автори вищезгаданої новини прозоро натякають на зв'язок цих епізодів з убивствами Максима Шаповала, Олександра Хараберюша та Юрія Возного. Адже на тлі останніх заяв повністю підконтрольних Авакову Євгена Дейдея і В'ячеслава Аброськіна, що загрожували «забити битами» народного депутата Ігоря Луценка, і Іллі Киви, який пообіцяв розстріляти на місці будь-кого, хто поїде зустрічати на кордон Михайла Саакашвілі, зокрема й видних політиків, в цьому немає потреби.

І без того зрозуміло, що кримінальні ОЗУ, на які влада за два з половиною роки перетворила колишні добровольчі підрозділи, насправді загрожують самому існуванню України.

10 вересня і відлік часу

Днями Саакашвілі прямо заявив про те, що на 10 вересня йому готуються влаштувати «теплу» зустріч на кордоні саме бійці «Азова». Те ж саме повідомили в мережі й деякі відомі блогери. Прес-служба полку «Азов», щоправда, одразу ж поспішила спростувати цю інформацію. Однак інсайдерські джерела повідомляють, що 10 вересня Саакашвілі та співчуваючих справді мають зустрічати азовці, але лише ті, які з Цивільного корпусу.

З огляду на те, що в Краковець збираються зокрема й тітушки-камуфляжники Семена Семенченка, а також безліч справжніх бойових бійців і офіцерів, на митниці справді може бути дуже спекотно.

Цілком ймовірно, що це буде дуже на руку Арсену Авакову і його найближчому оточенню, які, за заявами багатьох політиків та експертів, зацікавлені у збройному перевороті й захопленні влади в країні.

Нагадаю, що свого часу про подібний розвиток подій заявляв народний депутат Володимир Парасюк, який називав головною опорою міністра МВС у цій справі саме «Азов». Останнім про відповідні сценарії 30 червня поточного року повідомив Сергій Лещенко. Причому серед найвірніших помічників Авакова народний депутат назвав Іллю Киву, Євгена Дейдея, Зоряна Шкіряка та Антона Геращенка.

Так чи інакше, але репетиції силових захоплень адміністративних будівель і владних установ, про які автор цих рядків, з посиланням на власні джерела, попереджав ще в листопаді 2016-го, вже відбувалися навесні поточного року. Йдеться про блокування людьми в камуфляжі трибуни Верховної Ради з подачі нардепів від «Народного фронту» в березні, а також про захоплення радикалами з «Національного корпусу» і ЦК «Азов» Львівської облради 30 травня, здійснене за повного потурання з боку працівників поліції.

Вперше про сценарії захоплення влади угрупованням Авакова і Турчинова, вкрай незадоволених тим, як у боротьбі за найвищу посаду в державі їх обійшов Порошенко, обізнані джерела, що заслуговують на довіру, повідомляли ще восени 2014 року. Характерно, що в ті дні на сайті «Хвиля», близькому Антону Геращенку, вийшла об'ємна стаття з перерахуванням усіх жахів, що чекають на Україну в найближчому майбутньому з огляду на величезну кількість в країні зброї та людей, які воювали. Дуже переконлива стаття, але найбільш цікавими є її висновки:

Найкраще, що можуть вдіяти українці, не наділені авторитетом і владою, — денно і нощно молитися про те, щоби в глибині незграбної та громіздкої державної машини визрівала змова. Важливо, щоби змовники своєчасно скористалися хвилею народного гніву, а після цього розправилися з «народними месниками» з метою цивілізовано провести реформи зверху. Якщо ж змови немає (а про те, є вона чи ні, ми дізнаємося лише в кульмінаційний момент), Україні кінець — її буде стерто з політичної карти світу благими намірами ура-патріотів, «насзливальників» і любителів «АТО в Раді». Жодна революція без змови не здійснюється, інакше це просто бунт черні.

У схожому ключі витримана і стаття під назвою «Вогонь по штабах!»: революція зверху з розрахунком на хаос знизу», опублікована на іншому ресурсі, підконтрольному угрупованню Турчинова та Авакова, вже у 2016 році. У ній ті самі «народні месники» порівнюються вже з хунвейбінами і цзаофанями, які допомогли Мао досягти всієї повноти влади, за що незабаром були ним же і зачищені.

Ну чим не доля, уготована сьогоднішнім азовцям і представникам інших радикальних течій, які навіть не розуміють, що їх можуть використовувати як гарматне м'ясо? І чи не на цей рахунок віднести скандальний законопроект №6556, який сьогодні так бурхливо обговорюється в уанеті?..

Хотілося б сказати наостанок, що час покаже. Але я певен, що в усіх нас вже майже не лишилося того самого часу для запобігання катастрофі, що насувається. Схоже, спостерігати за тим, що відбувається, з попкорном в руках цього разу не вдасться нікому. Хіба лише з еміграції...

Читайте також: Громадянство України як «легенда» і товар



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ







    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ