• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Юридична консультація. До нас їде... інспектор праці Консультація

Боротися зі свавіллям або зловживаннями інспекторів праці необхідно через положення закону

Збільшення мінімальної заробітної плати та штрафних санкцій за недотримання положень трудового законодавства, особливо в частині неоформлених працівників, потягнуло за собою зміну порядку проведення контрольних заходів інспекторами праці щодо дотримання трудового законодавства.

Нині контрольні заходи щодо дотримання положень трудового законодавства регулюються такими нормативними актами:

1. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі — закон).

2. Порядок проведення перевірок Державної інспекції України з питань праці, затверджений наказом від 2 липня 2012 року №390 Міністерства соцполітики України (далі — Порядок №390).

3. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджені постановою Кабінету міністрів від 26 квітня 2017 року № 295 (далі — Порядок №295).

Адвокат Юрій ДолженкоУхвалення вказаних нормативних актів в одній країні не позбавило наявності в них суттєвих відмінностей, суперечностей та підстав для тлумачення.

Будь-які перевірочні заходи починаються з підстав. Так, законом передбачено, що перевірки проводяться:

— за заявою фізичної особи,

— за бажанням підприємства;

— в разі виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у звітності, або неподання такої звітності;

— в разі перевірки виконання приписів, розпоряджень щодо усунення раніше виявлених порушень;

— за дорученням прем’єр-міністра України у випадках, пов‘язаних із суттєвими порушеннями або резонансними подіями.

Проведення позапланових заходів з інших підстав забороняється.

Іншими словами, проведення перевірок з інших підстав, залежно від наслідків, тягне юридичну відповідальність.

Неочікувано, але автори Порядку №390, складаючи підзаконний нормативний акт, не порушили теорію права й не стали змінювати підстави для перевірки.

Інша картина відображена в Порядку №295, в якому автори, попри заборону проводити перевірки за інших підстав, ніж передбачено в законі, використали своє авторство для розширення списку підстав.

Таким чином, Порядок №295 додатково дозволяє проводити перевірки:

— за рішенням керівника органу контролю з питань виявлення неоформлених трудових відносин;

— за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

— за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю) про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознаки порушення законодавства про працю;

за інформацією Держстату, ДФС, Пенсійного фонду, профспілкових органів.

Отже, додаткові підстави за Порядком №295, на відміну від підстав, передбачених законом, не потребують фактичної події — достатньо вигаданого повідомлення, просто бажання когось перевірити.

Також викликає занепокоєння відсутність чіткої нормативної бази, яка визначала би порядок, процедуру складання таких повідомлень або інформації. Не визначено, якими аргументами мають підкріплюватись такі повідомлення. Відсутній механізм перевірки достовірності таких повідомлень або інформації. Відсутність чіткого контролю за такими повідомленнями дає підґрунтя для зловживань, корупції, надмірного тиску на суб'єкти господарської діяльності. Так, підстава «за повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю» не обмежується кримінальним провадженням, не містить обов’язку наводити аргументи та докази виявлених обставин, які свідчили би про можливе порушення. Можливо припустити практику масової розсилки таких повідомлень з боку будь-якого правоохоронного органу.

Іншою відмінністю Порядку №295 від закону є перелік документів, що є обов’язковими для пред’явлення суб’єкту господарювання перед перевіркою.

Так, законом передбачено:

— пред’явлення погодження центрального органу виконавчої влади в разі проведення перевірки за зверненням фізичної особи, а відсутність такого погодження є підставою для недопуску до перевірки;

— надання копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). В такому посвідченні (направленні) зазначається, зокрема, важлива інформація з підстави для здійснення заходу та предмет здійснення заходу.

Найголовніше, що закон позбавляє посадову особу органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. А суб'єкт господарювання має право не допускати до перевірки осіб, які не надали вказані документи.

Зазначене положення закону досить чітко окреслює і регламентує права і повноваження контролюючого органу, зменшує ризики зловживань та корупційних проявів. Закон містить певні заборони для перевіряючих, підкріплені правом суб’єкта господарювання не допускати їх для перевірки в разі недотримання вимог закону.

Недоліком цієї норми закону можна вважати те, що право недопуску виникає тільки за відсутності документів і не передбачено у разі недостовірності даних, внесених в такі документи. На відміну від Податкового кодексу, де зазначено, що і недостовірність даних є підставою для недопуску.

Протилежна картина окреслена в Порядку №295, де єдиним документом, достатнім для проведення перевірки, є особисте службове посвідчення службової особи. Але в особистому посвідченні не буде зазначено інформацію про підстави перевірки, її предмет і строки, назву підприємства, що підлягає перевірці.

Порядок №295 таки містить підставу для недопуску — відсутність службового посвідчення. Іншими словами, будь-яку особу з паспортом або посвідченням водія можна сміливо не допустити до перевірки.

За законом, у направленні про перевірку має бути зазначено предмет перевірки, і перевіряти інші обставини заборонено. Натомість Порядок №295 щодо цього містить одне обмеження — забороняється «перевіряти питання, які є предметом розгляду в суді…». («Перевіряти питання» — навіщо інспектору перевіряти питання, якщо предметом перевірки є дотримання вимог трудового законодавства? Які питання, ким поставлені? А відповіді також заборонено перевіряти? І це не єдине порушення формальної логіки, яке випливає з Порядку №295.)

На перший погляд, позитивним є передбачене Порядком №295 право вимагати від інспектора праці додержання норм законодавства. Добре, що право вимагати є, залишилось тільки дочекатись дієвого механізму, як примусити інспектора виконувати вимоги законодавства, якщо він озброєний Порядком №295 і йому достатньо мати тільки службове посвідчення.

Одним з механізмів протидії недотриманню законодавства з боку працівників органів контролю є складання скарг та позовів до суду, але це боротьба уже з наслідками перевірки, хоча зрозуміло, що ліпше не боротися з наслідками, а взагалі їх не допускати.

В законі було завбачливо зазначено: «У разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків суб’єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб’єкта господарювання». Аналогічна норма є і в Податковому кодексі, але практика податкових спорів свідчить про її декларативність і неефективність в адміністративних оскарженнях і судових процесах.

Підсумовуючи, можна зазначити, що боротися зі свавіллям або зловживаннями інспекторів праці необхідно через положення закону, а саме:

1. Не погоджуватись на перевірку тільки за наявності службового посвідчення, вимагати надання копій наказу (направлення), в деяких випадках вимагати погодження центрального органу, якщо підставою для проведення перевірки є звернення (скарга) фізичної особи.

2. Свої вимоги викладати письмово за будь-якої нагоди. Просто вручати вимогу інспектору з проханням підтвердити її отримання своїм підписом, надсилати вимогу на адресу органу, де працює інспектор, зазначати свої вимоги про дотримання закону в будь-яких документах, які складає інспектор, особливо якщо інспектор складає акт про недопуск до перевірки. Саме письмові зауваження посилять позицію під час оскарження штрафу, накладеного за недопуск.

3. В разі складання акту перевірки зазначати в ньому свої зауваження щодо відсутності або неправомірності підстав, які стали приводом для перевірки, зазначати відсутність на початок перевірки документів, обов‘язковість яких вказана в законі. Користуватися правовою допомогою фахівців АО «Яр.Вал».

Читайте також: Юридична консультація. Як запобігти незаконному втручанню правоохоронців у господарську діяльність підприємства



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ







    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ