• Новини політики
  • Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Лісова пожежа як пусковий гачок для промислової вирубки лісу

Початок «пожежного сезону» знаменує собою початок «жнив» в охочих нагріти руки на лісі. Про технології, які дають змогу використовувати ліс собі на користь.

Протягом останнього місяця практично в усіх областях відбулися наради та засідання міжвідомчого оперативного штабу, де йшлося про необхідність посилити контроль за лісами, аби в цю гарячу та суху пору зменшити кількість лісових пожеж. Останніми роками склалося так, що кінець липня, серпень і вересень — найгарячіший у сенсі лісових пожеж час. Ліс горить, вигорає десятками гектарів. У 2012 році лише за першу половину літа сталося понад тисячу пожеж, у яких вигоріло 838 га лісу (цього року — близько 500, постраждало 125 га). За кілька місяців, десь у жовтні-листопаді, починається нова гаряча пора — санітарна вирубка тих вигорілих лісових угідь.

Крок 1. Підпал перетворюється на санітарну вирубку

Офіційно вважається, що причиною лісових пожеж зазвичай є погодні умови та людська необережність. Однак за неофіційними даними екологів, з десяти лісових пожеж мінімум половина — підпали. Які потім обертаються промисловою вирубкою лісу на «підгорілому» місці.

Про цей випадок розповіли жителі містечка Щорс на Чернігівщині. У них городи попід самим лісом. Кажуть, торік самі разів з чотири викликали пожежників, бо ставали свідками лісової «низової пожежі». Щоразу пожежники неохоче, зі значною затримкою виїжджали на виклик. Люди вже своїми силами гасили загоряння. Причому, за дивним збігом обставин, загорялася постійно одна й та сама ділянка. Як закінчився «городній період», ділянка перестала перебувати під більш-менш регулярним наглядом жителів. А як навесні приїхали люди на свої городи, то були шоковані: ту ділянку лісу, яка постійно «підгоряла», таки вирубали.

На переконання місцевих громадських активістів, у згаданому випадку було реалізовано доволі поширену схему підготовки вирубки лісу. На заздалегідь визначеній ділянці влаштовується так звана низова пожежа, тобто вигорає трава та трохи обгорають стовбури дерев. Як правило, процес пожежі контролюється, аби вчасно її зупинити. Відтак, «свої» працівники лісгоспу оформлюють пожежу, а також документують потребу в санітарній вирубці на вигорілій ділянці. Але в реальності ця «санітарна вирубка» має суто промислове призначення.

Крок 2. Санітарна вирубка перетворюється на промислову

Зазвичай санітарна вирубка передбачає вирубування певної кількості визначених дерев. Однак на практиці проконтролювати, спиляли, приміром, сто дерев чи на пару десятків більше, майже неможливо.

Утім, схема, де задіяно санітарну вирубку, не обов’язково може передбачати підпал. Кожен лісгосп проводить планові санітарно-оздоровчі заходи, погоджені в усіх інстанціях. У лісових господарствах переконують, що подібні суцільні вирубки старих дерев необхідні для оздоровлення лісу.

Один із лісників Корюківського лісгоспу, на території якого й розташоване Щорське лісництво, у неофіційній розмові розповів, що коли є замовники на деревину, то оформлюються папери на санітарну вирубку. Під виглядом санітарної вирубки пиляють під корінь цілі гектари. Втім, на це є офіційний дозвіл — усе оформлено як догляд за лісом.

Такі «правильно організовані» оздоровчі рубки є більш рентабельними, ніж головні (рубки головного користування проводяться для заготівлі деревини), через те, що лісові господарства в цьому разі можуть уникнути сплати податку за деревину (якщо це не суцільні чи лісовідновлювальні рубки). За господарського підходу зиск можна отримати з кожної щепки: стовбури продати на лісопильні; обрізки та гілки — населенню на опалення або ж прямо на місці вирубки коксувати на вугілля, яким завалені всі супермаркети. Добре, що нічого не пропадає, за винятком одного: ці дерева мали ще рости. Тож навіть якщо ділка від лісу впіймають за руку, лісу це не поверне.

У своєму дослідженні фахівець програми FLEG (міжнародна програма «Вдосконалення систем правозастосування і управління в лісовому секторі країн східного напрямку Європейської політики добросусідства і Росії») Михайло Попков пише, що за останні 15–20 років «вибіркові санітарні рубки перетворилися на стабільне джерело заготівлі деревини. У середньому в 6–7 разів збільшився обсяг суцільних санітарних і лісовідновлювальних рубок, які мало пов’язані зі стихійними лихами і проводяться повсюдно».

Крок 3. Отримати вигоду

У 2009 році у представництві Світового банку в Україні відбулася конференція за участі неурядових організацій. Одну із доповідей на ній було присвячено результатам так званого балансу деревини. Він підраховується так: від обсягів спожитої на внутрішньому ринку деревини та обсягів експорту віднімають суму офіційно заготовлених кубометрів. Баланс заготовки й експорту пиловника дуба (так називають звільнені від гілок стовбури, які потім розпилюють на дошки) у 2007 році показав, що на внутрішньому та зовнішньому ринках було продано на 440 тисяч кубометрів більше, ніж офіційно зрубано. На жаль, сучасніших цифр у відкритому доступі знайти не вдалося. Але, за висновками експертів, тенденція зберігається.

За словами голови ГО «Бюро екологічних розслідувань» Дмитра Скрильнікова, «українська статистика рахує тільки той незначний відсоток порушень, які скоєні громадянами для заробітку, не враховуючи масових незаконних рубок здорової деревини, неправдиво задекларованих і проведених як санітарні». На його переконання, саме на таких махінаціях одержують колосальний надприбуток, а здорову деревину списують і вивозять за межі країни. «Операції з експорту, як правило, здійснюються малими компаніями та приватними підприємцями, яких важко контролювати. Внаслідок незаконного переміщення деревини втрати державних лісогосподарських підприємств становлять 0,5 млрд грн (близько 46 млн євро) щорічно», — стверджує громадський діяч.

У Держлісагентстві зазначають, що понад 50 % загального експорту припадає на технологічну сировину твердолистяних порід, а решту становлять переважно пиловники хвойних і твердолистяних порід, на які низький попит через те, що в Україні немає технологій для їх переробки.

Технологій переробки нема. Натомість є технології, які дають змогу використовувати ліс собі на користь.

Одним із таких способів є пересортиця. Це «хід», коли деревину вищого ґатунку купують у лісопідприємства як дрова, а продають кінцевому споживачеві як дорогий пиловник. Дмитро Скрильніков для порівняння наводить цифри: кубометр дров коштує 250 грн; кубометр дуба — в середньому 500 дол. В одному 70-річному дубі — два кубометри, тож це тисяча доларів.

Або ж можна деревину, отриману під час санітарної вирубки, оформити як брак і формально (тобто за документами) продати дешевше. А різницю отримати як бонус за винахідливість.

Чи взагалі списати зрубані дерева цінних порід як такі, що, наприклад, пошкоджені жуком-короїдом. А далі вже робити з деревиною, що заманеться.

Проте довести неправомірність таких дій практично неможливо. Тож і виходить, що під виглядом санітарної вирубки проводять промислові.

Сам собі контролер

За словами голови Державного агентства лісових ресурсів Ігоря Шишова, щороку Україна заготовляє 15 млн кубометрів деревини. При цьому загальний об’єм незаконно вирубаної деревини в Україні становить приблизно 0,2 % загального обсягу. Проте експерти радять множити цю цифру мало не на 100 — за їх оцінками, сьогодні в Україні незаконно вирубується до 15 % від загального обсягу заготівлі деревини. Експерти проекту FORZA (Швейцарсько-український проект розвитку лісового господарства в Закарпатті) вважають, що щорічний середній об’єм незаконно отриманої деревини становить 1,25 млн кубометрів. Свій внесок у знеліснення країни роблять і псевдосанітарні вирубки.

Певний підступ в отриманні статистичних даних полягає в тому, що, за українським законодавством, видають дозволи на рубки та контролюють їх правомірність… самі працівники лісового господарства. Тобто якщо за документами призначено санітарну рубку для очищення від хворих, згорілих і сухих дерев, а під бензопилу потраплять здорові, то ця інформація не вийде за межі відомства. А скільки дерев, яких порід і якого віку було спиляно при цьому — перевірити людині з-поза меж системи надзвичайно складно.

Парадокс у тому, що дозволи на ці вирубки лісники видають, по суті, самі собі.

Для оформлення лісорубного квитка (дозвіл, на підставі якого лісгоспи заготовляють деревину) лісники зобов’язані провести так званий відвід лісової ділянки — з допомогою геодезичних інструментів визначити у лісі конкретні координати рубки. У лісі ж таких ділянок може бути десятки, причому не лише суцільних, а й вибіркових. Законодавство не зобов’язує лісівників постійно передавати екологам документацію рубок, тим більше немає електронних баз лісорубних квитків. Наприклад, у кількох регіонах Росії подібну практику запроваджено, і орендарі лісів повинні періодично подавати в інспекційні органи матеріали відводів в електронному вигляді. Але українським екологам для того, щоб пересвідчитися в законності рубок, які вони побачили на космічних знімках, доведеться кожного разу запитувати документи у лісгоспів. Ну а далі, за наявності сумнівів, з цими документами вже виїздити на місце рубки.

Торік Міністерство аграрної політики (у віданні якого перебуває Держлісагентство) затвердило оновлені Санітарні правила у лісах України. Ними передбачено проведення «санітарно-оздоровчих заходів», тобто санітарних рубок (вибіркових і суцільних). Рубки ці плануються і здійснюються власниками лісів і постійними лісокористувачами на основі матеріалів лісовпорядкування та спеціальних обстежень. Для проведення вибіркової вирубки достатньо повідомлення про виявлені ушкодження. За необхідності суцільної санітарної вирубки збирається спеціальна комісія. До її складу, згідно із Санітарними правилами, входять представник територіального органу Держлісагентства, інженер-лісопатолог, представник власника лісів, постійного лісокористувача, а також лісничий або його помічник. Тобто, як бачимо, рішення про вирубку приймається у межах одного відомства.

Слід зазначити, що до санітарних вирубок у більшості європейських країн дуже обережне ставлення. Там керуються принципом, що ліс — це саморегульована екосистема, якій не потрібна людська «допомога». Відповідно до міжнародної Конвенції з охорони біологічного різноманіття, «сухостій і сухі стовбури, що впали, дуплясті дерева, ділянки старовікових лісів і особливо рідкісні деревні види слід лишати в кількості і поширенні, необхідних для збереження біорізноманіття…».

***

Таким чином, старт «пожежного сезону» знаменує собою початок «жнив» в охочих нагріти руки на лісі. Або звільнити ділянку під забудову (нема лісу — нема проблеми в тому, щоб змінити цільове призначення такої ділянки). Або нарубати деревини з комерційною метою. Ліс як «екосистема», «зелені легені міст» чи захист від стихійних лих мало кого цікавить у суспільстві, де «дихають» грошима.

Тим часом є такий факт. Перша велика повінь в Українських Карпатах сталася в 1948 році. Тоді ж було встановлено й причину — після закінчення війни під гаслом «Стране нужен лес» масово вирубували ліс. Є дані, що лише 1952-го за вказівкою тоді Станіславського обкому ВКП(б) (нинішня Івано-Франківщина) вирубали п’ять розрахункових лісосік (тобто уп’ятеро перевищили обґрунтовану норму вирубки). Ситуація погіршувалася з кожним роком, і в 1950-х дійшло до того, що повені стали відбуватися приблизно раз на десять років, у 1970–1980-х — уже раз на вісім років, а на початку ХХІ століття — кожні п’ять. Головна причина незмінна — вирубування лісу.

Принагідно зауважимо, що стихійні лиха — це також великі кошти, які виділяються з державного бюджету і які не зажди доходять до потерпілих. Тож у середньостроковій перспективі вирубування лісу — це не лише руйнування чиїхось домівок, а й джерело надходжень для тих, хто готовий скористатися можливістю доступу до «ліквідаційних» фондів. Але це вже інша тема, яка, утім, також нагадує про приказку: «кому — війна, а кому — мати рідна».


Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Статті за темою: випадки пожеж, підпал, дерева, ліс
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ







    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ