• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Пригоди українського бізнесу в пошуках інвестора

Жертвою інвестконсультанта з Австрії мало не став український металургійний завод. Щоб не пійматися на гачок, важливо знати основні правила гри.

Що більший бізнес, то більше грошей потрібно на його розвиток. При цьому на ризики, з якими зіштовхуються підприємці в пошуках кредиторів, величина бізнесу (буде то малий, середній або ж великий) впливає мало. Бажання позичити гроші на дуже вигідних умовах може обернутися зустріччю з аферистами, готовими ці гроші... пообіцяти за символічну винагороду.

Українське виробництво у пошуках великих грошей

На відміну від дрібних підприємців, великі виробники потребують набагато більших грошових вливань. Саме тому вибір потенційних кредиторів, здатних надати необхідні для розвитку підприємств кошти, дещо звужується. Банки в Україні, зважаючи на фінансову кризу і несприятливу економічну обстановку, не поспішають видавати великі кредити юридичним особам. З іншого боку, не факт, що позичальник, який може надати банку «залізобетонні» гарантії, захоче взяти у нього кредит — українські фінустанови не балують низькими ставками.

Для підприємства, зацікавленого в довгостроковому інвестиційному проекті, оптимальним способом залучення інвестицій експерти вважають випуск облігацій. «На сьогодні облігації є поширеним способом залучення інвестицій, у тому числі для українських підприємств. Останнім часом багато вітчизняних компаній успішно вийшли на ринок облігацій. Це стосується, зокрема, підприємств енергетичної галузі та сільського господарства», — розповів віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) Мирослав Табахарнюк. Однак з первинним розміщенням акцій (IPO) теж не все просто. Через складну процедуру оформлення документації для IPO українським компаніям важко дається вихід на світові біржі.

Дати гроші на розвиток підприємства можуть також міжнародні фінансові інститути, зокрема, Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). «Проте МФК та ЄБРР цікавлять тільки інвестиційно привабливі проекти з чітким корпоративним управлінням, зрозумілою структурою власності, хорошими перспективами компанії та бізнес-планом, складеним за уніфікованими вимогами», — пояснив М. Табахарнюк.

Українська компанія може піти й іншим шляхом — зареєструвати свій бізнес за кордоном, щоб отримати можливість претендувати на кредит у великих зарубіжних банках. Однак, на думку експертів, це не дуже спрощує пошук інвестора, оскільки іноземні банки ретельно перевіряють позичальників, особливо з потужностями в країнах із перехідною економікою.

Як інвестор, так і кредитор часто хочуть стати співвласниками бізнесу в обмін на грошові вливання. Це передбачає такі варіанти залучення інвестицій, як випуск і продаж облігацій підприємства та збільшення статутного фонду за рахунок інвестора. При цьому зрозумілим є бажання власників бізнесу отримати кредит, залишаючись при цьому повними господарями своєї справи. Саме тому вони шукають інвесторів, які не просять за свою допомогу нічого, крім відсотків. Однак у цьому разі потрібно бути готовим до обману і провокацій.

Іноземні консультанти, або Ласкаво просимо до казки

Наслухавшись історій про фінансових аферистів усіх мастей, наші підприємці, загартовані в суворих реаліях української економіки, знають, що вірити не можна нікому. Тому в пошуках інвестора часто звертаються до інвестиційних консультантів. По суті, надійність такого консультанта визначає успіх досить ризикованої справи, адже саме він «віддає» своїх клієнтів у руки інвесторів і кредиторів. «Юридичний супровід інвестиційного проекту, під який залучаються кредитні гроші, є основоположним в успішності проекту. Юридична компанія виступає посередником, перевіряючи потенційного інвестора на реальність його існування, ведення господарської діяльності, репутацію тощо. Компанія несе повну відповідальність за вибір інвестора і наслідки угоди», — пояснили в «СПМ-Консалтинг Груп». Тим небезпечнішою стає операція, якщо довіритися інвестконсультантам-одинакам, яких складно змусити нести відповідальність у разі провалу.

Інвестконсультанти дають свої поради не безплатно, крім того, часто вимагають певний відсоток від суми інвестицій. Така умова, здавалося б, має гарантувати ефективність їхньої роботи, адже немає інвестицій — немає комісії. Однак цей стимул діє лише в тому разі, якщо наміри інвестконсультанта не менш серйозні, ніж його клієнтів, охочих отримати кредит. На жаль, дізнатися про це можна лише постфактум.

Жертвами інвестконсультанта з Австрії мало не став український металургійний завод з виробництва електрозварних труб «АГ Сталь» (Маріуполь), який вирішив узяти кредит для реконструкції виробництва. Іноземний консультант (не Воланд, але звучить теж красиво — Григорій Давидов) порекомендував вибрати британську компанію. Що при цьому ним рухало — привабливе податкове законодавство країни, надійне місце реєстрації або інші менш очевидні і більш корисливі мотиви, залишається невідомим.

Історія надто показова, щоб замовчувати подробиці. Британська компанія Cobault Loan & Investment Firm, яку порекомендував інвестконсультант, погодилася надати українцям кредит на суму 80 млн дол. на шість років під 4 %. Після узгодження в електронному листуванні деталей кредитного договору позичальники з України вирушили в Мадрид підписувати його із генеральним директором інвесткомпанії Джоном Майклом Шоббруком. Для підписання контракту від української сторони вимагалося тільки заплатити за юридичне оформлення угоди, що є загальноприйнятою світовою практикою і не збентежило позичальників, а навпаки, викликало довіру до кредиторів. Але далі почалися дива. Угоду так і не вдалося підписати, тому що на зустріч замість Шоббрука приїхав референт із протоколу. З собою у референта (ні, не Коровьєва, але звучить теж красиво — Джеймс Андерсон ) був договір про кредит на мільйони доларів без підпису гендиректора і оригінальної печатки. Документ в остаточній редакції з усіма поправками домовилися підписати через тиждень в офісі Cobault Loan & Investment Firm, розташованому в Брістолі. Однак там гендиректора теж не виявилося.

У Брістолі українська делегація не знайшла не лише гендиректора, котрий, як повідомили їй по телефону, був змушений виїхати в інше місто через нещасний випадок із сім’єю, а й офісу компанії за адресою реєстрації, зазначеному на сайті. «З Брістоля ми поїхали до Лондона, де після тривалих дзвінків до нас на зустріч усе-таки прийшла з великим запізненням людина, що представилася юристом Cobault. Судячи з акценту, який був такий само, як і в гендиректора інвесткомпанії, він був уродженцем острова Мен, який, за щасливим збігом, входить до гібралтарської групи британських офшорів», — розповіли в «АГ Сталь».

Шахрайство без кордонів, або На кожну лисицю Алісу є своя Аліса в Країні чудес

Після невдалої поїздки в Брістоль українські підприємці зіштовхнулися з новою умовою: юрист інвесторів вимагав сплатити авансом (і бажано готівкою) депозит на суму 50 тис. фунтів (78,45 тис. дол.), який повинен покрити судові та колекторські витрати у разі порушення позичальником умов кредитного договору (ще не підписаного). Підписувати кредитну угоду без цього авансу, про який інвестор і словом не обмовився під час узгодження тексту договору, британська компанія відмовлялася. Як вихід із ситуації українські позичальники запропонували розмістити депозит на рахунку не інвестора, а британського ескроу-агента (escrow agent), який тимчасово зберігає документи, гроші та інші матеріали від імені двох сторін, що уклали договір. Зі слів українських промисловців, після цього активність інвестора пішла на спад. «Ми неодноразово намагалися зв’язатися з представниками Cobault Loan & Investment Firm, але від зустрічі вони відмовляються, мотивуючи нещасним випадком з родичами», — пояснили українські бізнесмени.

Іноземні консультанти залишилися без своїх 5 % від загальної суми інвестицій, які вони запросили за своє сприяння у пошуках надійного кредитора. Про те, чи була у них компенсація іншого роду, історія замовчує.

На сайті Cobault Loan & Investment Firm зазначається, що фірма займається споживчими кредитами та інвестиціями понад десять років (в іншому розділі сайта — більш як два десятки років) і працює на всіх рівнях: з транснаціональними фінансовими корпораціями, державними і приватними компаніями, а також приватними особами. Оформити кредит на сайті обіцяють упродовж 20 робочих днів. Серед послуг, які нібито надає компанія, згадуються також облігаційне фінансування, бізнес-ангели, хедж-фонди.

Спроби «Ракурсу» зв’язатися з представниками британської фірми виявилися вдалими. З пошти, зазначеної у контактах на сайті фірми, відповіли через півгодини після звернення. Представник фірми, який підписався як Джон, відкинув усілякі підозри в шахрайських діях компанії і порадив «витрачати свій дорогоцінний час на виконання того, що призначене Богом» (авторський стиль збережено). У подальшому листуванні британські фінансисти визнали, що заборгували лише одній українській компанії — «АГ Сталь», але назвали це «маленькою затримкою» у графіку укладання угоди.

Як убезпечити себе

Щоб не пійматися на гачок аферистів, важливо знати основні правила гри. Юристи радять звертати увагу на такі нюанси. «В іноземних компаніях прийнято запрошувати клієнта в офіс для укладення угоди (в офіс компанії або в офіс нотаріуса). Це ази корпоративної етики. Крім того, відомі компанії з позитивною репутацією завжди готові прибути в країну клієнта», — пояснила керівник напрямку юридичного консалтингу «СПМ-Консалтинг Груп» Анастасія Жувака.

При самостійному виборі інвестора слід звернутися по допомогу до державних органів, відповідальних за реєстрацію та контроль суб’єкта підприємницької діяльності в країні інвестора. З допомогою офіційних запитів можна максимально зібрати інформацію про компанію, яка цікавить, а саме: початок її діяльності, місце реєстрації (адресу, номер телефону), ім’я керівника, вид діяльності компанії й т. ін.

Та головне, звичайно ж, пам’ятати: поки не винайшли стовідсоткового способу захиститися від шахрайства, найнадійнішим залишається скептичне ставлення до потенційних партнерів, незалежно від їхньої юрисдикції та національності, а також до консультантів усіх видів і мастей. Українські бізнесмени вже навчилися не довіряти своїм, але ще сподіваються на благонадійність іноземних фахівців, забуваючи, що шахрайство — явище повсюдне.



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ




Новини України


Новини України




    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ