середа, 27 липня 2016

Racurs.ua

Люстрація і реформа МВС — погляд зсередини системи

У правоохоронній системі звання генерал у нинішньому розумінні — це синонім слова мільйонер. Якщо тих самих людей призначатимуть за так званої нової влади, ні особовий склад, ні люди на Майдані не повірять ні в яке перезавантаження.

Люстрація і реформування правоохоронної  і судової систем відіграють надважливу роль в долі країни та її народу, якщо не перетворяться на просту помсту і підгонку всіх сфер діяльності винятково під «новий революційний уряд» та його друзів. 

Пропонуємо читачам перший матеріал про люстрацію і реформування міліції.
 
Наш співрозмовник — Владислав Кошмяков, підполковник, чверть століття на службі, з яких 21 рік провів на оперативній роботі. Кавалер ордена «За мужність». Двічі отримував поранення при виконанні службових обов'язків. Старший оперативний уповноважений з особливо важливих справ ГУБОЗ МВС України. Безпосередній учасник ліквідації банди міліцейських перевертнів, очолюваних І. Гончаровим, що тероризувала Київ. Брав участь у розкритті низки вбивств у Донецькій області. Згодом його було незаконно звільнено з органів вихідцями із зазначеної області. Поновлений на службі рішенням суду після тривалих судових розглядів.
 
— Одна з вимог Майдану і суспільства сьогодні — люстрація. Багатьом імпонує радикальний грузинський варіант реформування правоохоронних органів...

— Після останніх кривавих подій не проведення люстрації — це зрада народу. Водночас, в обстановці, що склалася в нашій державі, зокрема, з урахуванням кількості населення, відповідно — кількості особового складу, що обслуговує це населення, а також зважаючи на відсутність «спонсорів», готових заплатити за цю реформу, говорити про можливість реалізації реформи міліції за грузинським зразком — це спекуляція. А взагалі повне перезавантаження правоохоронної системи — 100-відсоткова люстрація керівного складу — назріла давно.

— Чому тільки керівного? Звільнити всіх, назад приймати бажаючих, через проходження поліграфа…

— Якщо в один момент викинути на вулицю трьохсоттисячну армію (це без урахування прокурорів і співробітників СБУ), людей зі специфічними навичками, це може призвести до важкопрогнозованих наслідків. Криміногенну обстановку в країні це точно не покращить...

Щодо перевірок. Поліграф і спецперевірку при прийомі на службу проходять і сьогодні. Проте на службу успішно потрапляють люди, скажімо так, з великим досвідом вживання наркотиків, з кримінальним минулим — не в сенсі наявності судимостей — а в сенсі таких, що брали участь у скоєнні злочинів. Люди з відхиленнями від медичних параметрів.

— У якому сенсі?

— Як у фізичному, так і в психологічному плані, наприклад, схильності до надмірної агресії.

Так от усе це можливо через тотальну корумпованість керівної ланки силових структур. Начальник військово-лікарської комісії отримує команду пропустити кандидата, і всі його показники підтасовуються. Як і ситуації із страшним кровопролиттям, питання тут — у командирі, який віддає наказ. Щойно керівництво держави пішло, приходить нове керівництво, і співробітники виконуватимуть наказ нового командира. Тому принципово важливо відрізати «голову», з якої гниє риба. І відрізати голову — це не гучні слова, а жорстка необхідність, враховуючи сучасний стан правоохоронних органів. Щойно ти потрапляєш у керівну ланку, ти автоматично замазаний кров'ю корупції. Тому народ небезпідставно вимагає люстрації.

— Ви впевнені, що керівництво вище, наприклад, заступника начальника управління на слові «хабар» чи інших зловживаннях просто не здатне не відреагувати вражаючим «сплеском» на графіку,  проходячи перевірку на поліграфі?

— Будемо відверті, на сьогоднішній день відсотків 90 співробітників відреагують точно так само. Але в сформованій системі саме керівна ланка йшла до своїх посад таким шляхом і прагнула обійняти ці посади виключно заради власної вигоди. І сам факт перебування на посаді свідчить про те, що вони увійшли до злочинного синдикату.

— Генерали зазвичай кажуть: у сім'ї не без виродка, більшість сумлінно виконує свій обов'язок...

— Річ у тому, що сама система, створена впродовж останніх десятиліть, поставила всіх у завідомо злочинні умови. Коли люди, які отримують зарплату, на яку неможливо прогодувати сім'ю, займаються самозабезпеченням своєї служби: від скріпок і паперу до пального, ремонту автопарку і своїх кабінетів.

Свого часу, в 90-ті роки, ще міністр Юрій Кравченко, у зв'язку з важким матеріальним становищем у системі, браком бюджету своїм розпорядженням дозволив перейти на самозабезпечення. Тим самим заклавши «фугас» корупції. Крім того, повністю знищено соціальний пакет, що належить поліцейському в будь-якій державі. Тому я не кажу, що ці 90% — погані люди, просто це люди, що перебувають у наших реаліях. А от їхнє керівництво — це ті, хто бере хабарі, передає хабара нагору і таким чином зростає по службі.

Очевидні елементарні кроки для того, щоб почати боротьбу з корупцією та проведення реформи. Наприклад, має бути заборонено законом держслужбовцю, а тим більше — правоохоронцю використовувати неказене майно. Тільки слід розуміти, що на цьому робота в нашій державі повністю стане. Тому що вся службова діяльність здійснюється за рахунок особистих коштів працівників: пишуть на своєму папері, працюють на власних комп'ютерах, самі ж заправляють картриджі, а генералітет, що зажерся, ще й вимагає, щоб довідки роздруковувалися кольоровим картриджем. Не кажу вже про те, що багато стройових підрозділів змушені власним коштом купувати форму, а також амуніцію під зброю.

Можна не мудрувати з люстрацією, а пройти по робочих кабінетах і поставити запитання: за які гроші ти купив плазмовий телевізор, стіл із червоного дерева і шкіряні крісла? Адже ту розкіш, яку ми побачили у наших президента і прокурора, ми можемо спостерігати в кабінетах керівників багатьох служб і особливо — в боротьбі з корупцією... Та просто подивіться, які зухвало дорогі автомобілі перебувають у користуванні особового складу.

У правоохоронній системі звання генерал у нинішньому розумінні — це синонім слова мільйонер. Люди в погонах кажуть, що генерал — це не звання, це щастя. Якщо сказати інакше, то генерал — це діагноз. Повертаючись до питання люстрації, якщо тих самих людей призначатимуть за так званої нової влади, ні особовий склад, ні люди на Майдані не повірять ні в яке перезавантаження. Тому сьогодні поки що немає шансів, що Майдан буде розходитися, що, на жаль, іде на користь тільки екстремістам.

Люстрація — складний, болючий процес, він вимагає продуманого законодавчого забезпечення. Той, хто вже жер із корита корупції, займаючи керівні посади в органах, повинен втратити право знову зайняти їх на найближчі 3—5 років. І здійснити це можна тільки сьогодні, на зламі корумпованої державної системи, враховуючи напругу в суспільстві, що вже призвела до людських жертв. Мине небагато часу, і зміна системи стане неможливою, вона адаптується, її рана затягнеться, і вона й далі гнитиме всередині.

— Ви вважаєте, що після всього, що дозволяли собі правоохоронці всі ці роки, досить позбавити, наприклад, керівників обласних прокуратур, начальників УВС областей та інших силових органів права обіймати посади на деякий час?

— Я говорю про керівників менш високого рангу. У них іще залишилися шанси протягом 3—5 років перебудувати свою свідомість на чесну роботу. Або ж вони відсіються. Що ж до тих, кого ви назвали, то як мінімум половина з них абсолютно заслужено і на законних підставах має заїхати в слідчий ізолятор, інакше народ на Майдані не заспокоїться. Керівники такого рівня «заносили» першим особам держави. У «скромних» інтер'єрах цих осіб, які стали надбанням шокованої громадськості, ми бачимо зараз результати і їхніх підношень.

— А після Помаранчевої революції 2004-го було притягнуто до відповідальності за корупційні схеми хоч одного генерала?

— В підсумку ніхто ні за що не відповів, тому що під час розслідування кримінальних справ ставало очевидним, що «закривати» необхідно людей рівня генералів. Навіть за горезвісною справою Макса Скаженого (Максима КурочкінаРед.). Для того, щоб закріпити його злочини, необхідно було залучити до кримінальної відповідальності двох генералів, за командою яких знищувалися справи, що стосуються Курочкіна. Тому було ухвалено рішення, що турбувати їх недоцільно. Згодом справа Курочкіна розвалилася.

— Чи потрібна така кількість правоохоронців «на душу населення», як в Україні? Чи не слід було б її зменшити, на вашу думку?

— Чисельна оптимізація мала б сенс. Тому що у кожного «бойового» співробітника, який безпосередньо займається боротьбою із злочинністю або забезпеченням громадського порядку, неодноразово виникало закономірне запитання: чому я ловлю бандитів, а за мною спостерігає ще 10 осіб, які нібито займаються забезпеченням служби і контролем. При цьому жодного разу в житті не бачачи наживо бандита, ці «спостерігачі» отримують звання та нагороди. Система настільки деградувала, що той, хто безпосередньо ловить бандитів, змушений постійно випрошувати і принижуватися перед тими, хто створений лише для забезпечення його служби.

— Які служби, на вашу думку, мають бути демілітаризовані?

— Навіщо далеко ходити? Та ж прес-служба, зі співробітниками якої журналісти зіштовхуються в процесі своєї роботи — з погонами аж до полковницьких, а був і особливий випадок — жінка-генерал прес-служби. Секретарки при погонах, цілий ряд інших служб забезпечення.

Корінних змін потребує система освіти, в якій з моменту вступу протягом усього навчання майбутні офіцери змушені вирішувати всі питання за гроші. Відповідно, закінчуючи виш, вони «заточені» на те ж саме, сприймаючи це як норму. Страшно, коли цією заразою вражені навчальні заклади, що готують офіцерів правопорядку. Яскравий приклад: ректор податкової Мельник, який втік, — він підготував фахівців у багато економічних служб правоохоронної системи.

У контексті скорочення: правоохоронні органи не потребують такої кількості вже свідомо корумпованих молодих лейтенантів. Водночас відсутніх фахівців і вузькоспеціалізованих професіоналів слід підбирати з цивільних вишів, згодом відправляючи їх на піврічну спеціальну підготовку.

Існує дуже багато абсолютно надуманих офіцерських посад, які в масштабах країни спричиняють величезні бюджетні витрати. Наприклад, для того, щоб нести службу, забезпечуючи безпеку дорожнього руху, збирати гроші по банкоматах або виконувати обов'язки водія, абсолютно необов'язково мати диплом про вищу освіту, відповідно — офіцерські погони. Основну масу тих, хто забезпечує громадський порядок, має складати так званий сержантський склад. Але про це можна говорити, створивши матеріальну базу і надавши тому ж сержанту нормальний соціальний пакет. Нездоровий кар'єризм треба приборкати, бо він заснований на корупції: кінцевою його метою є доступ до благ за рахунок свого службового становища. Водночас фінансове забезпечення співробітника має залежати не від займаної посади, а від вислуги років. Це виключить необхідність дертися нагору тільки для того, щоб отримувати гідну винагороду. Слід прибрати необґрунтовано завищені «стелі» звань, бо присвоєння старших офіцерських звань — всього лише ознака бананової республіки, в якій держава, нездатна стимулювати службу нормальним соціальним пакетом, «відкуповується» дутими званнями. Умовно кажучи, кіногерой лейтенант Коломбо, за нашими мірками, мав би бути в його віці не менше ніж генералісимусом.

Існує невиправдане дублювання функцій правоохоронними органами. Безліч економічних підрозділів, що займаються по суті одним і тим самим. Крім того, величезною помилкою попередньої влади було те, що вони привели з собою величезну кількість донецьких, розставивши на всі можливі пости, довівши ситуацію до абсурду, що призвело до відомого результату. Якщо нова влада наступить на ті самі граблі, запустивши дзеркальний процес, кінець може бути таким самим. Хочу підкреслити: все, про що ми говоримо, неможливо реалізувати без законодавчого та фінансового забезпечення, чого поки що не передбачається.

— Чи можливе вся це перезавантаження за нині чинного КПК?

— Моя особиста думка як оперативного співробітника: враження таке, що КПК було прийнято зграєю бандитів, головний з яких вже втік. А. Портнов та інші, причетні до створення цього КПК, розуміючи, що рано чи пізно їм доведеться піти з влади, зробили все, щоб максимально ускладнити можливість притягнення їх до відповідальності за скоєні злочини. Всі нинішні гучні заяви про те, що генпрокурор і президент оголошені в розшук і будуть «негайно арештовані» — це балаканина і блеф. Тому що відповідно до чинного КПК всі ці дії «переслідувачів» незаконні, оскільки немає доручення слідчого; нікому з них не вручали повістки і, тим більше, не опитували. Тільки після цього їм можна було оголосити про підозру «за згодою всіх сторін», що можна зробити лише після безпосереднього контакту з підозрюваним, і т.д. і т. п...

— Правоохоронці втратили довіру. Сьогодні звучать пропозиції про створення національної гвардії з учасників самооборони Майдану. Столицею ходять своєрідні патрулі в масках і з битами. Який нормальний вихід із ситуації, на вашу думку?

— Вважаю, що не потрібно винаходити велосипед, тому що все нове — добре забуте старе. Ми хочемо створити ще одне силове відомство, отримавши у результаті ту саму якість? Хоч як би ми змінювали назву і склад, ті, хто займатиметься охороною правопорядку, зіштовхнуться з усіма вищевказаними «побутовими» проблемами. Адже ще до кінця 90-х років існувала добровільна народна дружина, що залишилася від СРСР. Вони були в чергових частинах, у кімнатах із затриманими, входили до складу патрульних нарядів. Але поступово цей безсумнівно корисний рух зійшов нанівець, через ті самі «побутові» проблеми. А ще була така справді ефективна організація як народний контроль. Туди входили звичайні громадяни, які отримували можливість заходити в будь-який орган влади і ставити запитання будь-якому її представникові. Це були люди, які не належали до системи, і в деяких випадках чиновники боялися їх більше, ніж правоохоронців.

— А як вам сучасний народний контроль за роботою правоохоронних органів в особі «Правого сектору»?

— Поки що їхні дії перебувають поза рамками правового поля. Однак потрібно визнати, що якщо вони, як і всі політики, не займаються спекуляцією, вимагаючи перезавантаження і якісно іншого рівня влади, то іншого способу спробувати домогтися цього практично немає. Гасла та вимоги у них хороші. Однак те, під якими портретами вони йдуть, насторожує величезну частину населення, змушуючи побоюватися, що ці законні і справедливі вимоги — лише прикриття іншої гри.

По-хорошому, взяти б їх усіх зараз і відправити у наші навчальні центри, попередньо провівши стандартну перевірку на предмет судимостей. Як приклад — змогла ж Росія в Чечні створити з колишніх бойовиків батальйон «Восток». І нехай би «Правий сектор» показав, як вони зможуть працювати інакше в тих самих умовах, створених нашою державою, і яким у результаті буде рівень народної довіри до них. Пам'ятаєте пісню Володимира Висоцького: «Побудьте день вы в милицейской шкуре  — вам жизнь покажется наоборот»...

Багато хто, напевно, мене сьогодні не зрозуміє. Але тільки з відстані часу ми усвідомимо, і нарешті, зрозуміємо, яку ціну ми заплатили за те, щоб одних бандитів у владі поміняти на інших.

  


Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Розкажіть про це друзям:
Версія для друку



НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ










НОВИНИ ПАРТНЕРІВ