• Новини політики
  • Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Бунт сорокарічних — криза середнього віку

15.11.2014 12:16 Коментарі

Дуже важливо пережити кризу середнього віку, провести своєрідний життєвий аудит. Якщо ми відсунемо цю проблему й не будемо її вирішувати, нас може наздогнати ще сильніше цунамі — криза кінця життя

Доросла, реалізована людина в самому розквіті сил, цілком, на думку оточуючих, успішна, раптом впадає в депресію чи звільняється з престижної роботи. Залишає благополучну родину чи різко змінює напрямок діяльності. Робить, здавалося б, абсолютно непередбачувані й нелогічні вчинки. Зрозуміти її, як правило, не можуть ні близькі, ні друзі, ні співробітники, ні... вона сама.

Чому, «земную жизнь пройдя до половины», людина переживає переоцінку цінностей? Про кризу середнього віку розповідає психолог Наталя ДМИТРІШЕНА:

— Середина життя — це перевал, вершина, здійнявшись на яку, ви по-новому, згори дивитеся на своє життя і розмірковуєте, куди йти: рухатися вперед, спускатися вниз чи підкорювати наступну, вищу вершину.

В Америці криза середнього віку отримала назву «бунт сорокарічних», хоча «накрити» може і в 35, і в 46, і навіть у 50 років. Все індивідуально. Як правило, кризу середини життя починають переживати жінки у віці тридцяти п'яти років та сорокарічні чоловіки (чоловіки схильні частіше). Саме «починають», оскільки цей період може затягнутися надовго.

Мабуть, криза середнього віку — найбільш серйозна і значима з тих, які ми проходимо протягом життя. За інтенсивністю переживань та силою впливу на людину її можна порівняти з підлітковою. Часто кризу супроводжує депресія, пригнічений стан. Людині здається, що вона попалася в пастку кар'єри чи шлюбу. Досягнуті до цього віку стабільність, сімейне та матеріальне благополуччя раптово втрачають свою значимість. Робота стає рутиною, подружні стосунки втрачають колишню пристрасть. Будинок спорожнів: діти виросли і в них своє життя.

Які причини кризи середнього віку? Невирішені проблеми підліткового періоду, що «заснули» на час і, здавалося б, залишилися далеко в минулому, саме в цей період знову обрушуються на людину. Чимала частина «бунтів сорокарічних» є не що інше, як відголоски незакінченого підліткового бунтарства. Якщо підліток свого часу не пережив кризу перехідного періоду, то в середньому віці він раптом усвідомлює, що досі живе й діє за чужими правилами, а час уже, як мовиться, стати самостійним. Звідси виникає бажання знайти себе і власний шлях. Криза середини життя передбачає глобальну переоцінку цінностей, ще одна її назва — криза ідентичності.

Причиною кризи може стати, хоч як дивно, успішність. До цього віку люди, в основному, досягають певних висот у професійній сфері, піднімаються вгору кар'єрними сходами. І тут у людини виникають резонні запитання: а що далі? Якщо це вершина, то тепер тільки вниз? Як утриматися на цій висоті, якщо ззаду вже тисне молодь? Змінювати напрям діяльності? Чи вистачить сил? Нерідко людина також страждає від того, що їй здається, ніби в житті нічого не досягнено, а часу вже не залишилося. Цьому також сприяє стрімке зростання цінності в нашому суспільстві зовнішнього благополуччя й успіху.

В середні роки життя відбуваються природні фізіологічні зміни, попросту кажучи, людина починає старіти, її енергія згасає. Змінюється зовнішність, сил стає менше, знижується сексуальна привабливість. Прийняти це вельми непросто, особливо в суспільстві, де пропагується культ молодості й бездоганною краси. До того ж, у нашому соціумі існує негативний стереотип старості. І якщо в молодості старість здається чимось далеким, про неї не хочеться думати, то в цьому віці людина приміряє її на себе.

На екваторі життя змінюється соціальна роль людини. Вдома вона перетворюється спочатку в маму чи батька, а потім і в бабусю чи дідуся, на роботі з молодого фахівця — в досвідченого наставника. Її батьки старіють, потребують турботи й допомоги. Однак не всі готові до такої кардинальної зміни ролей, до ситуації, коли доводиться покладатися лише на власні сили, повністю брати відповідальність не лише за себе, а й за інших людей. Зрештою, приходить усвідомлення швидкоплинності й завершення життя. Людина розуміє, що світ більше не надає кредиту під її майбутнє, і багато чого – вже нездійсненне.

Важливим фактором ризику початку кризи є виражена сфокусованість на досягненнях, від яких очікується не тільки й не стільки фінансового благополуччя, а й любові та щастя. Адже останні категорії — радше результат уваги до себе та до людей, відносин, любові, на які найчастіше не вистачає часу у кар'єристів. Інша небезпека — зацикленість на своїй фізичній формі, зовнішності, здоров'ї. В цьому разі головний страх: втратити молодість, красу, а разом з ними й любов оточуючих і задоволення від життя.

Перші дзвіночки настання кризи середнього віку. Чоловіка (частіше, ніж жінку) раптом перестає влаштовувати зовнішність, стиль одягу. З'являються претензії: «Ви мене маєте за ніщо!». Чоловік може почати здійснювати свої мрії — наприклад, влізти в борги, але купити дорогий автомобіль (пам'ятаєте фільм «Краса по-американськи»?). До речі, знаєте, чому найчастіше автомобіль (мотоцикл)? Бо це пересувний, видимий усім символ його життєвого успіху.

Дуже великий страх постаріти, бути нікому не потрібним трансформується в спроби наздогнати молодість, як-то кажуть, сивина в бороду — біс у ребро. Молоденька дівчина дивиться на зрілого чоловіка знизу вгору, говорить приємні слова, підвищує його самооцінку як чоловіка. А вдома дружина, яка вічно чимось незадоволена, «пиляє і пиляє»... Як правило, такі романи швидко закінчуються. Чоловік розчаровується й страждає ще більше: він розуміє, що юне створіння цікавить лише його статус, образ успішного чоловіка, матеріальні блага, але не він сам та його особистість. Потяг до молоденьких дівчат найчастіше не пов'язаний з тим, що чоловік розлюбив дружину, а з бажанням довести, що він ще щось може. Чоловікові така пані потрібна, щоб з'явитися в людному місці, похвалитися й отримати залік або п'ятірку (як на іспиті).

Як ефективно пережити цей непростий період? Криза середнього віку — це можливість прожити життя так, як хочеться вам, а не батькам, дружині чи комусь іще. Адже багато що нам нав'язується з дитинства. Маленька людина, закохана в батьків, безмежно їм довіряє й пише з них своє життя, наслідуючи і слухаючись. Сім'я передає з покоління в покоління своє уявлення про життя. Це можна порівняти з окулярами, через скло яких ми дивимося на світ і які передаються у спадок — сприйняття світу. Людина, дорослішаючи, встає на рейки, приготовлені батьками та суспільством: «вчитися, працювати, одружитися або вийти заміж, досягти матеріальних благ, народити дітей, підкорити кар'єрні вершини (вставте своє) — і тоді все у мене буде». Люди слухняно вчаться, працюють, у них з'являються діти, займають своє місце в суспільстві. А потім рейки закінчуються, а мета не досягнута: де ж щастя? Багато з нас ставляться до життя, як до роману. Ми спокійно перегортаємо одну сторінку за одною, очікуючи, що на самій останній автор, нарешті, розкриє нам весь сенс твору. Але не знаходимо його. Людина починає кидатися в пошуках виходу та «обіцяного щастя».

Щоб у середні роки вас не накрила криза середнього віку, важливо змолоду прагнути дотримуватися балансу в своєму житті: увага й турбота про своє здоров'я та тіло дадуть змогу довше зберегти сили та бадьорість; постійна активна участь у справах своєї сім’ї, спілкування з друзями, колегами по роботі принесе позитивні емоції та зарядить добром; планування свого життя й досягнень, спрямоване в першу чергу на дослідження свого потенціалу, розвиток своїх навичок та використання їх на користь людям принесе не тільки постійне задоволення й відчуття розвитку, непідвладного жодним кризам, а й достаток та фінансову стабільність; увага до своїх мрій, фантазій, цінностей та переконань забезпечить вас точним орієнтиром, навіть коли рейки, прокладені вашими батьками, закінчаться.

Якщо ж криза вже вас накрила, то всі рецепти приблизно ті самі, тому що нерозумно сподіватися, що сфери вашого життя, якими ви давно не займалися, розвинуться й заповняться самі собою. Важливо розуміти, що зробити це самостійно досить важко, особливо якщо ви вже розучилися будувати відносини, радіти чи мріяти. В цьому разі краще звернутися до фахівця. При проходженні кризи середнього віку однаково небезпечні як депресивна позиція, що загрожує жалістю до себе, відчаєм, відчуттям безвиході, так і «страусовий» оптимізм («усе прекрасно», «нічого не змінилося»), що змушує людину жити ілюзіями, заважає побачити й прийняти реальність, відрізує шлях до розвитку. Точно так само небезпечний і руйнівний революційний варіант: знецінення досягнутого, різка й необдумана зміна всього, що оточує: сім’ї, роботи, місця проживання. Адже радикальні зовнішні зміни за відсутності внутрішніх — лише ілюзія рішення. Від себе не втечеш.

Жінки можуть допомогти своїм чоловікам пережити цей нелегкий період. Не тисніть на чоловіка (адже одне й те саме можна сказати по-різному, не пред'являючи претензій й дібравши інший тон). Зазвичай, на початку стосунків жінка більше підтримує свого чоловіка, а з часом дозволяє собі частіше його «пиляти». Якщо хочете зберегти сім'ю, підтримуйте інтереси чоловіка. Відновіть (якщо втратили) романтику. Жінці просто необхідно підтримувати в собі привабливість, жіночність. Чоловікові важливо пишатися своєю дружиною. Залучайте чоловіків до виховання дітей — це важливий важіль, здатний об'єднати сім'ю.

Криза середини життя легко може стати плацдармом для нового злету. Не слід забувати, що саме цей період сприяв становленню багатьох великих людей. Однак не обов'язково кардинальним чином міняти своє життя — можна й далі йти цим самим шляхом. Але при цьому оцінити прожиті роки, зрозуміти, що нам потрібно, а що ні. Найголовніше — прийняти свій колишній шлях, але вже усвідомлено, й продовжувати нарощувати кількісно те, що досягнуто. Прагнути не тільки додати роки до життя, а й життя до років.

Дуже важливо пережити цю кризу, провести своєрідний життєвий аудит. Якщо ми відсунемо цю проблему й не станемо її вирішувати, нас може наздогнати ще сильніше цунамі — криза кінця життя. Задумайтесь, чому одні старі усміхнені, мудрі й добрі, а інші злі, ненавидять усе та всіх? Річ у тому, що перші прийняли своє життя, а другі — ні, прожили чуже і нав'язане. Прийняти свій життєвий шлях — це означає прийняти себе таким, яким ви були і є, своє психологічне оточення та багато іншого. І якщо наприкінці життя поміняти вже практично нічого не можна, то в середині шляху така можливість завжди є. Криза середнього віку — шанс, який важливо використовувати. Зрештою, життя завжди таке, яким ми його собі уявляємо.

Підготувала Оксана ШКЛЯРСЬКА

Читайте також:  Успішність — як упіймати свою хвилю


Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ







    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ