• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Убивство члена Антикорупційного комітету Майдану: між інформацією та копіпастом

Вранці 2 грудня українські інтернет-ЗМІ вибухнули новиною про вбивство Олександра Костренка, члена Антикорупційного комітету Майдану

Про смерть Костренка повідомив на своїй сторінці в Facebook начальник Штабу громадської організації «Антикорупційний комітет Майдану» Антон Черниш. Він заявив також, що разом із Костренком входив до складу Консультативної ради при Генеральній прокуратурі України.

Консультативна рада (далі — КР) при Генпрокуратурі є громадським органом, який здійснює контроль і взаємодію з органами прокуратури. Голова КР, журналіст Володимир Бойко майже відразу спростував заяву про належність до складу ради вбитого та його колеги: «Ані загиблий О. Костренко, ані автор повідомлення А. Черниш ніколи до складу Консультативної ради при Генеральній прокуратурі України не входили й жодного відношення до її діяльності не мали. Чим займались вказані активісти й що становить собою їхня громадська організація “Антикорупційний комітет Майдану”, нам не відомо».

На сайті Антикорупційного комітету Майдану сказано, що про його створення заявила 23 лютого 2014 року зі сцени Майдану «ініціативна група політиків, громадських діячів та юристів». Переліку цих ініціативних засновників на сайті організації немає. Втім, трохи нижче сказано, що Антикорупційний комітет був незалежною сотнею, створеною з бійців, які брали участь в усіх основних подіях Майдану.

Серед своїх здобутків АКМ (так скорочено іменує себе організація) називає захист Лук’янівського СІЗО в лютому-березні 2014 року, створення підрозділів самооборони в усіх районах міста Києва та здійснення координації своєї діяльності з активістами руху «Автодозор». У коментарі «Ракурсу» засновник і головний координатор «Автодозору» Анатолій Чередниченко не зміг підтвердити цю інформацію: «Ми співпрацювали з багатьма під час Майдану і, можливо, серед цих людей були представники Антикорупційного комітету Майдану, але ми про це могли не знати». Чередниченко, який входить до складу Консультативної ради при ГПУ, розповів, що Костренко був присутній на одному з засідань цієї ради, однак її членом справді не був.

До своїх здобутків Антикорупційний комітет Майдану зараховує охорону протягом двох місяців районних судів міста Києва та «особисту охорону суддів, які звертались за нею через погрози у свою адресу». АКМ також стверджує, що його бійці не допустили призначення на посади у Вищому адміністративному суді України «низки суддів, що замішані в корупційній діяльності».

Крім того, Антикорупційний комітет Майдану допомагав студентам і викладачам Національного медичного університету імені Богомольця, які входили до місцевого антикорупційного комітету, зняти з посади ректора, якого підозрювали в корупційних оборудках. У профкомі університету підтвердили, що АКМ допомагав вигнати ректора, а також надавав юридичний супровід у справі про заборону його відновлення на посаді.

Під час проведення мітингу під стінами посольства Росії 14 червня цього року бійці сотні, як стверджується на сайті АКМ, охороняли громадський порядок і «не допустили спалення посольства та ескалації протистояння».

І якщо зараз уже важко встановити, хто саме врятував російське посольство, то інформацію про допомогу членів Антикорупційного комітету Всеукраїнському Товариству сприяння обороні України (далі — ТСО) перевірити можна. Цю інформацію в ТСО України підтвердили. «У березні після подій Майдану ми співпрацювали з Антикорупційним комітетом Майдану, вони допомагали налагоджувати нам роботу. У нашому товаристві ми навіть створили новий підрозділ — Управління військово-патріотичної роботи та сприяння територіальній обороні, яке очолила людина з Антикорупційного комітету — командир 9-ї сотні Юрій Чижмар», — розповів начальник управління ТСО з організаційної, кадрової та адміністративної роботи Володимир Віжунов. Втім, особисто з Олександром Костренком у ТСО не співпрацювали і почули про нього лише після його трагічної смерті.

«Олександр Костренко прийшов до нас півтора-два місяці тому. Одним з основних напрямків діяльності Олександра було викриття корупції в органах державної влади, направлення до суду інформації про факти корупції посадовців. Останнім часом він також займався допомогою незаконно виселеним людям по фактах рейдерського захоплення. Він був незамінним у консультаціях з юридичних питань та питаннях спілкування з органами державної влади», — розповів начальник штабу Антикорупційного комітету Майдану Антон Черниш. За його словами, до членства в АКМ Костренко представляв інтереси «Антикорупційного комітету України».

У заяві київської міліції про вбивство чоловіка в Печерському районі потерпілого називають членом громадської організації «Антикорупційний комітет України». «Ця організація налічує всього декілька осіб», — заявила начальник відділу зв'язків із громадськістю київської міліції Юлія Усенко.

На сторінці в Facebook Олександра Костренка в особистій інформації вказано, що він є головою Антикорупційного комітету України з 12 лютого 2005 року. На сайті комітету немає переліку його членів. Там взагалі нічого немає, окрім двох публікацій (обидві за 2011 рік) — концепції та звернення до громадян і десяти ініціатив щодо подолання корупції.

На виборах до Верховної Ради України 2012 року Костренко балотувався як самовисуванець в окрузі №223 (місто Київ, Шевченківський район). В інформації, поданій до ЦВК, він називав себе головою Бюро по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю України. У своїй передвиборчій програмі Костренко обіцяв не лише забезпечити «реальний контроль влади громадянським суспільством», але й добитися скасування пенсійної реформи та встановлення мінімальної зарплатні на рівні 8000 грн (мінімальної пенсії — 5000 грн). Особливо обнадійливим для виборців був останній пункт у його передвиборчій програмі: «Розробити та ввести в дію план по користуванню безоплатною електроенергією для жителів Шевченківського району м. Києва — знаю як!!» Але в окрузі №223 у Києві 2012 року переміг Віктор Пилипишин, а Костренко набрав лише 0,05% голосів.

Однак, як виявилося, про депутатський мандат Костренко мріяв задовго до парламентських виборів 2012 року. Ще в 2001 році газета «Факти і коментарі» опублікувала замітку про церковного пономаря з Кривого Рогу Олександра Костренка, який видавав себе за народного депутата України. Історію про головного героя статті розповів «Фактам» слідчий Саксаганського райвідділу міліції Олександр Іванов. «Ракурсу» не вдалося зв'язатися з Івановим, бо, як повідомили в райвідділі, він уже на пенсії.

В особистій інформації на сторінці Костренка в Facebook зазначено, що він навчався в Київській духовній академії. Іншої інформації немає, однак більше можна дізнатися з його біографії, опублікованої у розділі «Who is Who» на сайті Української конфедерації журналістів (посилання на неї, яке виклав Костренко, неактивне, але в довіднику ця сторінка справді є). Попри молодий вік (33 роки), у Костренка доволі великий послужний список. Серед іншого його названо і наймолодшим профспілковим лідером України, і заступником міської організації «Просвіта» у Кривому Розі, і першим заступником керівника ідеологічного департаменту Міжнародного комітету з захисту прав людини, і навіть заступником верховного отамана ВГО «Селянське козацтво України» і членом-кореспондентом Міжнародної академії духовної єдності народів світу.

Про мертвих або добре, або нічого. Тому справу перевірки величезного резюме пана Костренка залишимо правоохоронним органам і видавцям довідників про «національних лідерів нації».

Читайте також:  Війна з корупцією: ще один етап



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ




Новини України


Новини України




    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ