• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Найголовніше питання реформи — очищення судового корпусу

27.01.2015 13:32 Коментарі

Підготовка законодавчої основи судової реформи перейшла в парламентську фазу, але так і не набула єдиного узгодженого напрямку

Свій варіант нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» запропонували Верховній Раді відразу два суб'єкти — президент і група депутатів. 13 січня парламент ухвалив за основу обидва законопроекти.

Президентський законопроект («Про забезпечення права на справедливий суд», №1656) розробляли в Раді з питань судової реформи, до якої увійшли голови судів, знані юристи, науковці та адвокати. Другий законопроект («Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення засад організації та функціонування судової влади відповідно до європейських стандартів», №1497) став результатом роботи групи з судової реформи «Реанімаційного пакету реформ», до якої також входять відомі правники, судді, адвокати, науковці, а також представники міжнародних організацій, і був поданий до парламенту від імені п'ятьох депутатів з трьох різних фракцій. На думку професора кафедри міжнародного приватного права КНУ ім. Тараса Шевченка і адвоката Василя Кисіля, який входив до складу Ради з питань судової реформи при президенті, ухвалення за основу відразу двох законопроектів ускладнить підготовку фінального документа.

«Ракурс» звернувся із запитанням про нинішній стан судової реформи до безпосередніх учасників процесу — Адміністрації президента України, українських правників і міжнародних експертів.

Яким є стан судової реформи з огляду на наявні законопроекти? Чи вбачаєте ви цілісну продуману систему бодай в одному з зазначених законопроектів?

Олександр Волков, керівник Головного управління з питань судоустрою та правової політики Адміністрації президента України, екс-суддя ВСУ:

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 січня 2013 року констатував наявність серйозних системних проблем функціонування судової влади в Україні. Суд вважав, що Україна повинна негайно запровадити у своїй правовій системі загальні реформи. Малось на увазі не лише реформування системи судової дисципліни, але й інституційної побудови цієї системи.

Члени Ради з питань судової реформи свідомі того, що весь комплекс судової реформи одним законопроектом і одноразово не вирішити. Проект, який розробили в Раді, передбачає цілісну продуману систему організації дисциплінарної відповідальності та атестації суддів, зниження можливостей політичного впливу парламенту щодо суддів — у межах чинної Конституції України.

Крім того, цей проект закладає основи для забезпечення єдності судової практики, «передбачуваності» судових рішень, тобто правової визначеності. Це важливо для підготовки і реалізації наступного етапу судово-правової реформи, над яким Рада продовжує працювати.

Важливим є швидкість імплементації реформ та їх реалізація, уникнення банальної втрати часу через політизацію процесу, «авторських» амбіцій та помилкового розуміння дійсних причин негативних явищ у системі правосуддя та шляхів виправлення ситуації.

Василь Кисіль, член Ради з питань судової реформи, професор кафедри міжнародного приватного права КНУ ім. Тараса Шевченка, старший партнер ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»:

Ухвалення за основу двох законопроектів ускладнить підготовку фінального документа. Звісно, варто було б прийняти як базовий або той, або той, а тоді вже вносити зміни та погоджувати якийсь один законопроект. Я так розумію, що така ситуація склалася через певні амбіції депутатів.

Закон, підготовлений у Раді з питань судової реформи, не є кардинальною реформою судової гілки влади. По-перше, є конституційні обмеження, а, по-друге, спрацювало суддівське лоббі, яке теж не стояло осторонь. Правильно говорять, що цей закон має бути одним із перших кроків. Далі повинні вживатися інші заходи, які б вирішили проблеми суддівського самоврядування, ВРЮ тощо.

Наразі ми повинні вирішити найголовніше питання — очищення суддівського корпусу. І це питання, на мою думку, вдалося вирішити на законодавчому рівні. Але чи включиться цей механізм та оперативні служби в роботу, це вже питання не до закону.

Віргіліюс Валанчус, керівник групи експертів проекту Європейського Союзу «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні», екс-голова Вищого адміністративного суду Литви:

Законодавчі ініціативи у сфері реформування судової влади — це перший крок з метою реформування всієї судової системи України. Я впевнений, що у Верховній Раді буде знайдено розумне рішення щодо фінальної версії нового законопроекту. Крім того, необхідно негайно розпочати процес конституційних змін, які будуть основою для подальшої реформи.

Реформа має наблизити судову систему до європейських стандартів, підвищити довіру суспільства до судів та забезпечити рівний доступ до правосуддя всім громадянам України. Проект ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» і надалі буде спрямований посилення незалежності судової влади та зміцнення судового самоврядування. Ми також бачимо необхідність розробки довгострокової стратегії реформування судової системи в Україні на 2015–2020 роки.

Роман Куйбіда, заступник голови правління Центру політико-правових реформ, член Ради з судової реформи та головний експерт з судової реформи «Реанімаційного пакету реформ»:

Жоден із двох законопроектів, звісно, не можна розглядати як повноцінну судову реформу, бо це тільки певна перехідна модель до нової системи судівництва, яка має бути заснована на змінах до Конституції.

Зараз ми маємо запровадити ті першочергові зміни, про які згадувалося в рішенні ЄСПЛ «Волков проти України» і висновку Венеційської комісії до чинного закону «Про судоустрій і статус суддів». Ідеться, в першу чергу, про усунення політичних механізмів впливу на суддів без внесення змін до Конституції.

Обидва законопроекти, на мою думку, є продумані. Я був причетний до розробки обох, але віддаю перевагу тим положенням, які передбачають зменшення політичного впливу президента і парламенту на суддів. Сподіваюсь, що при доопрацюванні фінальної версії законопроекту ці положення будуть в остаточному документі.

Більш комплексним я вважаю законопроект №1497, бо він пропонує серйозні зміни до процесуального законодавства, запроваджує механізми, які завадять суддям впливати на перерозподіл справ у суді тощо. Тоді як президентський законопроект передбачає більше косметичні зміни.

Щодо того, як звести тепер ці два законопроекти докупи, то це, звичайно, складне технічне завдання, але наразі готуються пропозиції до обох законопроектів. Байдуже, який законопроект візьме за основу профільний комітет і ухвалить потім Верховна Рада, головне, щоб остаточна версія давала можливість вирішити якомога більшу кількість проблем української судової системи.

Анна Огренчук, член Ради з судової реформи, голова комітету з процесуального права ВГО «Асоціація правників України», адвокат, керуючий партнер юридичної групи LCF:

На мою думку, Рада з питань судової реформи розробила максимально ефективний інструмент за сьогоднішніх умов. Від самого початку створення Ради робота над проектом судової реформи передбачала два етапи. На першому слід було розробити найнеобхідніші та термінові законодавчі зміни, які є можливими без внесення змін до Конституції України. Фундаментальні зміни судової системи експерти опрацьовуватимуть після внесення змін до Основного Закону.

Я вважаю, що законопроекту «Про забезпечення права на справедливий суд» (№1656) вдалося досягти поставлених цілей і вирішити нагальні питання першого етапу реформи: 1) механізми обов'язкової атестації суддів (іспит та дослідження суддівського досьє) та механізм переведення суддів за конкурсом, які дозволяють вирішити болюче для суспільства питання очищення суддівського корпусу; 2) чітка процедура обрання Вищої ради юстиції та ВККС на засадах відкритого конкурсу та з дотриманням вимог ст. 131 Конституції України; 3) єдність судової практики через надання обов'язковості рішенням Верховного суду України; 4) посилення та конкретизація підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності (наприклад, у разі відсутності аргументування рішення та за відмову у правосудді), а також запровадження нових видів відповідальності.

Однак є в законопроекті речі, до яких я ставлюсь критично. Це, зокрема, запровадження такого виду дисциплінарної відповідальності суддів як переведення до іншого суду або пониження судді у кваліфікаційному класі із переведенням до суду нижчого рівня. Це може створити певні рейтинги «престижних» та «каральних» судів. Виникнуть підстави говорити, що закон може передбачати більш якісне та менш якісне правосуддя для різних судів та регіонів. Проте ці зауваження можна врахувати під час доопрацювання остаточної редакції законопроекту.

Комплексний підхід Ради до судової реформи передбачає паралельне реформування суміжних інститутів: адвокатури та прокуратури, без чого неможливе якісне правосуддя. Також надзвичайно важливою є робота над поліпшенням процедурних моментів судочинства та вдосконалення процесуальних кодексів України, що дозволить впровадити чіткі рамки судочинства.

Але навіть реалізація всіх запланованих заходів може не дати очікуваного результату, якщо не вирішити ще одну болючу проблему сучасної судової системи України. Це невиправдане перевантаження судів всіх рівнів, які розглядають 5–8 млн справ на рік, що є безпрецедентним порівняно з судовими системами розвинених країн. Ми працюємо також і над створенням механізмів зменшення кількості судових справ, наприклад, з допомогою медіації, мирових судів, механізму модельного рішення для аналогічних спорів тощо.

Щодо альтернативного проекту, то одним із найбільш дискусійних питань вважаю питання господарських судів. Законопроект №1497 під виглядом реформи пропонує ліквідувати цю ланку в системі спеціалізованих судів. Автори не замислюються над тим, які негативні та тривалі наслідки це викличе, в першу чергу для бізнесу та нормальних господарських стосунків у країні.

Запропонований механізм вирішення спору щодо юрисдикції спорів також порушує більше питань, аніж вирішує. Так, суд, отримавши судову справу у порядку передачі за підсудністю з іншого суду, та в разі незгоди з таким вибором, зобов'язаний передати спір щодо підсудності на вирішення Верховного суду України. Як практик я переконана, що це не лише не вирішує проблему, а й додатково невиправдано збільшує строки розгляду справ, навіть порівняно з чинною редакцією закону.

Підготувала Марина БЛУДША

Читайте також: Василь Кисіль: У нас сьогодні єдина проблема — а судді хто?



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ




Новини України


Новини України




    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ