понеділок, 27 червня 2016

Racurs.ua

Що гальмує процес очищення судової системи в Україні

Коментарі

Як можна зрушити процес люстрації суддів з місця, розповідає автор законопроекту про вдосконалення механізму відновлення довіри до судової влади — заступник голови Тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Маркіян Галабала

В Україні діє два люстраційні закони, які передбачають очищення судової влади від негідних суддівської мантії людей. Однак відчутних результатів їх реалізації поки що не спостерігається. Щоб пожвавити цей процес, у Верховній Раді був зареєстрований законопроект № 1881 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізму відновлення довіри до судової влади», яким передбачається уніфікація процедури люстрації суддів. Про те, що ж нам очікувати від його ухвалення, ми вирішили запитати у його автора — заступника голови Тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, кандидата юридичних наук Маркіяна Галабали.

— Маркіяне Васильовичу, розкажіть, будь ласка, чому в Україні пробуксовує люстрація суддів?

— Гадаю, що тут свою роль відіграла сукупність певних факторів. У квітні минулого року було ухвалено закон «Про відновлення довіри до судової влади», завдяки чому з липня запрацювала утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції. На сьогодні вона винесла своє рішення відносно 12 суддів, що розглядали справи проти Євромайдану, і ще до неї надійшло десь 200 скарг на дії служителів Феміди.

Згодом нашим законодавцям захотілося запровадити більш ефективні, на їхній погляд, методи люстрації. Тому 16 вересня минулого року ухвалили ще один люстраційний закон «Про очищення влади», який, на відміну від попереднього, дозволяє звільняти суддів, що брали участь у розгляді справ євромайданівців, без проведення аналізу винесених ними рішень.

Іншими словами, ці два закони фактично передбачають два підходи до однієї й тієї самої процедури люстрації суддів, що не є правильним. У підсумку, жоден із цих механізмів не почав ефективно працювати.

— З чим це пов’язано?

— Якщо говорити про закон «Про відновлення довіри до судової влади», то в тій частині, яка стосується утворення ТСК, його було виконано. Цей орган влітку запрацював, але після того, як з його складу раптово вийшов Юрій Кармазін, він втратив повноважну більшість. За законом ТСК може працювати за наявності дев'яти членів, а в нас залишилося лише вісім. Тому вона опинилася в неповноважному складі і не може розглядати заяви та скарги на суддів. Інша проблема полягає в тому, що цей орган не ухвалює остаточного рішення в процесі люстрації суддів. Його вердикт має рекомендаційний характер і передається на затвердження до Вищої кваліфкомісії суддів або ж до Вищої ради юстиції.

Щодо останнього закону «Про очищення влади», то на його виконання голови судів подали Міністерству юстиції інформацію щодо перевірки суддів, які розглядали справи Євромайдану. Але по них рішення ще не приймалося.

Не останню роль у відтермінуванні люстрації суддів також відіграв і грудневий попередній висновок Венеційської комісії (Європейської комісії за демократію через право. — Ред.), яка висловила зауваги з приводу дії одночасно двох законів, що регулюють суспільні відносини щодо люстрації професійних суддів. Але члени ТСК ще до цього побачили такі вади в конкуренції двох люстраційних законів. Тому й зійшлися на думці створити проект закону, який дозволив би уникнути подвійного нормативно-правового регулювання питання люстрації суддів. Так і народився законопроект №1881, внесений до Верховної Ради народними депутатами Оксаною Сироїд та Віктором Чумаком. Його розробляли спільно з ініціативною групою «Реанімаційного пакету реформ».

— Про що в ньому йдеться?

— Його ключова теза полягає в тому, що справи з люстрації суддів передаються до ТСК. Міністерство юстиції звільняється від такої роботи, яку виконує на вимогу закону «Про очищення влади». У нього залишається лише повноваження зі здійснення люстрації суддів за майновим критерієм, тобто шляхом перевірки їх декларацій та відповідності доходів витратам. А от перевіркою судових рішень займатиметься лише ТСК, термін роботи якої буде подовжено. І робитиметься це не в рамках заявного принципу, тобто шляхом розгляду скарги громадян та юридичних осіб на конкретного суддю, а шляхом обов’язкового перегляду всіх судових справ, що стосувалися євромайданівців.

— Яким чином відбуватиметься цей перегляд?

— Голови судів мають в обов’язковому порядку надавати копії матеріалів таких судових справ, на підставі яких члени ТСК проводитимуть перевірку, а за її результатами виноситимуть рішення щодо люстрації суддів. Це фактично ключова норма законопроекту №1881.

Інший важливий момент стосується недоцільності перевірки таких справ одразу кількома органами — ТСК, ВРЮ та ВККС. Тому пропонується встановити право пріоритетної перевірки за ТСК, за результатами якої передаватимуть справу для винесення остаточного рішення до ВККС та ВРЮ. Хоча останній орган поки що не працює через блокування судами рішень з обрання до нього членів адвокатською спільнотою та професорсько-викладацьким складом юридичних вишів. І поки що не було здійснено жодних спроб задля вирішення в законний спосіб цього питання.

— Як ви гадаєте, чому так відбувається?

— Можливо, тому, що незабаром планують ухвалити законопроект «Про забезпечення права на справедливий суд», яким передбачається обнулення процедур обрання членів ВРЮ, окрім тих, що були висунуті З’їздом суддів України. Коли ж його підпише президент, то цей процес формування ВРЮ нарешті зрушиться з місця.

— Які зміни вносяться законопроектом №1881 до процесу формування складу ТСК?

— У чинній редакції закону «Про відновлення довіри до судової влади» є три суб’єкти, які мають право формувати склад ТСК, — це пленум Верховного суду України, урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики і Верховна Рада України. Перші два делегували своїх членів до цього органу. Затримка лише за ВР. Тому законопроектом ми внесли пропозицію забрати в неї таке повноваження, зменшивши кількість членів ТСК з 15 до 11 осіб, шестеро з яких будуть від пленуму ВСУ, а п’ятеро — від урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики. Але, оскільки остання посада нині умовно залишається в підвішеному стані, то в законопроекті №1881 її замінено на уповноваженого ВР з прав людини. За таким принципом призначення представництво суддів у відставці має становити більшість у ТСК.

— Як ви гадаєте, чому саме ВР зволікає з призначенням за чинним законом «Про відновлення довіри до судової влади» своїх членів до ТСК?

— Мені важко зараз сказати, адже попередній сьомий склад ВР висунув свої 10 кандидатур до ТСК, які пройшли затвердження на профільному комітеті. Але на рівень пленарного засідання це питання так і не виносилося. Зараз чинний склад парламенту готовий призначити п’ятьох членів ТСК. Навіть уже зареєстровано відповідну постанову. Разом з тим, із поданням законопроекту №1881 постало питання, чи доцільно народним депутатам їх призначати, адже в разі його ухвалення такі повноваження будуть відібрані у ВР.

Крім того, у Мін’юсті на виконання вимог Венеційської комісії запрацювала спеціальна група з удосконалення законодавства про очищення влади. Наскільки мені відомо, її члени в частині, що стосується люстрації суддів, підтримують підхід, відображений у законопроекті №1881. Тож залишається сподіватися, що незабаром його ухвалять народні депутати, і тоді процес люстрації суддів нарешті зрушиться з місця.

Розмовляла Леся ШУТКО

Читайте також:  Це не люстрація

  


Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Розкажіть про це друзям:
Версія для друку



НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ










НОВИНИ ПАРТНЕРІВ