• Новини політики
  • Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України

Мгновенная доставка свежих новостей



Racurs.ua

Реформа МВС чи її шахрайська імітація

Яких би чудових людей ми не набрали у патрульні, якщо начальник в них буде «старої закваски», через певний час ми отримаємо таких самих працівників міліції, яких маємо нині

На 21 травня у Верховній Раді України заплановано розгляд у першому читанні законопроекту №2561 «Про органи внутрішніх справ». Його та ще кілька законопроектів — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» та «Про сервісні послуги та сервісні центри Міністерства внутрішніх справ України» ініціював Кабмін з подання МВС.

Аналогічний законопроект №1692-1 «Про поліцію та поліцейську діяльність», що став плодом спільних зусиль нардепів — членів Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та громадських активістів, був внесений до порядку денного тиждень тому, проте хутко прибраний самими депутатами-ініціаторами. Як з'ясувалося, не всі автори проекту закону були повідомлені про таке рішення колег і дізналися про відклик свого законопроекту практично постфактум.

Пояснюючи свої дії, народний депутат Віктор Чумак (Блок Петра Порошенка) написав у Facebook: «Сьогодні ми, група авторів законопроекту «Про поліцію та поліцейську діяльність» №1692-1, за погодженням з експертами РПР, відкликали свій законопроект. І сьогодні же уряд вніс свій, який буде розглядатися на Комітеті законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Відкликали не тому, що законопроект уряду краще, а лише для того, щоб відкрити шлях законодавчого процесу в реформі правоохоронної галузі. Скажу більше, той законопроект, що пропонує уряд, може, трохи краще лише радянського закону «Про міліцію», але, на жаль, аж ніяк не відповідає вимогам часу та потребам суспільства щодо нової правоохоронної системи. Разом з тим буду просити та вимагати і від своїх колег, і від колег по коаліції не приймати закон в пришвидшеному темпі, а до другого читання підготувати якісний документ, з обов'язковим урахуванням експертних позицій ЄС та Ради Європи».

Доволі туманне пояснення нардепа Чумака трохи розтлумачили на сторінці Реформи органів правопорядку в Україні: «Законопроект про поліцію і поліцейську діяльність №1692-1, який передбачав радикальну зміну системи, через тиск з боку МВС втратив шанси в цьому складі Ради. Сьогодні його відкликали автори, щоб мати нагоду далі вести діалог і покращувати текст законопроекту від уряду. Невелика частина справді прогресивних положень з №1692-1 була включена до урядового законопроекту, але вони мізерні в порівнянні з тим, які зміни передбачав сам №1692-1. Нам довелось поступитись сьогодні, але якісна ‎реформа міліції була і залишається для нас справою честі. Тож вкотре засучити рукава». Тож стало зрозуміло, що «прибирання» законодавчої ініціативи було здійснене не з доброї волі, а під тиском.

Що ж кажуть про ситуацію автори законопроекту, що став на заваді урядовій ініціативі?

Віталій Купрій, народний депутат (позафракційний), заступник голови Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності:

— Ставши після Майдану народним депутатом, я був сповнений законотворчого ентузіазму. Як заступник голови профільного комітету ВР, намагався якнайскоріше долучитися до реформування наскрізь прогнилої правоохоронної системи. Плануючи роботу, я запитував і колег по комітету, і представників МВС та Генпрокуратури, чи є у них системне бачення реформи. Але, окрім помпезної презентації пана Авакова, більше нічого не бачив. Абсолютно нічого. Більш того, коли готувався проект бюджету на 2014 рік, не побачив графи, що передбачала б фінансування Державного бюро розслідувань, яке, відповідно до чинного законодавства, повинно розслідувати злочини або бездіяльність правоохоронних органів, запобігати катуванню та порушенню прав людини. Це було досить дивно.

Побачивши, що немає співпраці з Адміністрацією президента, з урядом (лише один раз на засідання Комітету завітала заступник міністра МВС Ека Згуладзе, але ніякої співпраці з нею не було), почав шукати однодумців серед громадських активістів. Так з'явився наш законопроект «Про поліцію і поліцейську діяльність в Україні». Нашу пропозицію ніхто не обговорював, уряд її проігнорував. Проте з'явилася низка урядових законопроектів щодо різних аспектів правоохоронної діяльності, які презентували на засіданні Комітету пан Аваков і пані Згуладзе. Що показово, роздруківку цих документів депутати отримали за годину до засідання. Часу на їх опрацювання, та навіть на уважне прочитання не залишили. Проте навіть цієї години вистачило, щоб побачити, що законодавчі ініціативи уряду, їхнє бачення реформи кардинально відрізняються від того, чого прагнули ми разом із представниками громадянського суспільства. Ми намагалися посилити вплив громадськості на прийняття кадрових рішень, зробити органи правопорядку підконтрольними суспільству. А те, що пропонує уряд, — це «фасадна» реформа, фарс.

Ігор Луценко, народний депутат («Батьківщина»):

— 13 травня було відкликано законопроект «Про поліцію та поліцейську діяльність». Це надзвичайне порушення регламенту, бо включений до порядку денного законопроект може зняти своїм рішенням лише ВР. Якщо уряд хотів подати свій законопроект, Рада могла проголосувати наш (і тоді було б видно, які політичні сили як голосують, як ставляться до реформування міліції), а урядовий законопроект став би альтернативним до нашого. Замість цього, в порушення регламенту, скориставшись поданням Віктора Чумака, наш проект закону зняли з порядку денного. Питання вирішили кулуарним чином, не показуючи своїх реальних мотивацій. Того ж числа зареєстрували урядовий законопроект «Про органи внутрішніх справ».

Чим він відрізняється від нашого? Основне — це кадрова політика. Як у міліції відбувалися кадрові призначення? Міністр призначав посадових осіб, виходячи зі своїх власних інтересів чи інтересів своїх друзів, родичів, кумів. Ідея нашого законопроекту полягала у тому, щоб зробити такі призначення максимально прозорими, щоб голос громадськості мав більшу вагу при винесенні кадрових рішень. Уряд має іншу думку. В урядовому проекті відсутня новела про створення місцевої міліції (поліції), яка пропонувалася у громадському законопроекті. А ще урядовці вважають нормальним, щоб міліція і надалі використовувала пластикові кийки, якими на Майдані травмували людей.

У нашому законопроекті було прописано, що людина, яка претендує на посаду у МВС, має пройти поліграф. Це обов'язкова процедура, результати якої не матимуть для людини юридичних наслідків. Такої норми немає в урядовому законопроекті. Особисто мені не зрозуміло, як без детектора брехні очистити правоохоронні органи від корупціонерів, а Генштаб — від шпигунів.

Думаю, що урядовий законопроект — це шахрайська імітація реформи. Ми з Віталієм Купрієм подамо наш законопроект знову, вже як єдині автори, не збираємося ніяким чином у цьому відступати...

Олена Сотник, народний депутат («Самопоміч»):

— Серед нашої депутатської фракції «Самопоміч» було чотири підписанти законопроекту «Про поліцію та поліцейську діяльність». Чому ми відкликали свої підписи під громадським законопроектом? Наш законопроект — концептуальний, він дуже широкий, дуже детальний і правильний законопроект... майбутнього. Це законопроект, реалізація якого потребує щонайменше 2–3 роки. В ньому відображені дуже правильні інноваційні підходи щодо дисциплінарної відповідальності, добору кадрів, розподілу функцій. Він дуже відрізняється від того вузького законопроекту, який подав уряд. Їхній законопроект стосується тільки національної поліції — тобто патрульної служби, яка лише будується і буде поетапно запускатися у різних містах України починаючи з Києва і Одеси, та кримінальної поліції. Окрім цього, йдеться про охоронну поліцію, спеціальну поліцію, яка охоронятиме стратегічні об'єкти, та поліцейський спецназ.

В нашому законопроекті національна поліція поділяється на адміністративну та кримінальну, створюється прикордонна та фінансова поліція. Окрім цього, на рівні громад створюється місцева поліція (патрульна служба та дільничні інспектори). Наш законопроект регулював набагато більше питань, ніж урядовий.

Ми — законотворці. Але, на жаль, імплементацію законодавства здійснюють не законотворці, а урядовці. МВС справді не провело консультацій ні у Комітеті, ні з моїми шановними колегами. Представники «Самопомочі» протягом травневих свят спілкувалися з МВС, говорили, що нам не подобається у їхньому законопроекті. Не усі наші зауваження було прийнято і відображено у законопроекті, що був внесений урядом (ми ще наполягатимемо на правках). Але МВС продемонструвало готовність змінювати підходи, розподіляти політичні та оперативні функції, відмовитися від суцільної мілітаризації поліції на користь «поліцейських послуг».

МВС, можливо, трохи недолуго, але намагалося відтворити ті кращі ідеї, які пропонувала громадськість. Тож обираючи між можливістю імплементації та принаймні одного кроку вперед і нашими мріями, нашим баченням реформ, ми надали перевагу першому. Особисто я відкликала свій підпис під цим, на мій погляд, ідеальним законопроектом, бо довіряю Еці Згуладзе і сподіваюся, що під її керівництвом буде реорганізована принаймні патрульна служба. На жаль, цей крок уперед не буде квантовим стрибком, але з чогось треба починати. Якщо уряд не хоче з нами співпрацювати, нам, депутатам, потрібно бути активнішими, наполягати. Врешті-решт, це ж ми, парламентарі, взяли цей уряд на роботу...

Марина Цапок, експерт:

— Ніхто з нас не сподівається отримати одразу ідеальну модель МВС, ми розуміємо, що усе робиться поступово, але прагнемо отримати принаймні покращену модель. Для того щоб ця модель була кращою, ніж є, і дієвою, вона має відповідати певним критеріям.

Деякі положення урядового законопроекту для експертного середовища є принциповими. Наприклад, давайте подивимося, наскільки громада може бути залучена у діяльність правоохоронних органів. По-перше, це питання відбору працівників міліції (чи поліції). Урядовий законопроект передбачає, що конкурс на посади буде проводитися лише на базовому рівні, тобто для заповнення найнижчих посад. А керівники (у тому числі керівник національної поліції) призначатимуться політичним рішенням або адміністративним рішенням органу. Тобто громада може бачити, як, наприклад, проводиться конкурс з відбору патрульних, проте не може впливати на те, якого начальника поставлять над цими людьми. Яких би ми не набрали чудових людей у патрульні, якщо начальник в них буде «старої закваски», через певний час ми отримаємо таких саме корумпованих і жорстоких працівників міліції, яких маємо зараз.

Громада не матиме впливу і на дисциплінарні процедури. Тобто, якщо виникатиме питання якихось порушень з боку працівників міліції (поліції), то їх будуть розглядати так само, як і зараз — всередині структури. Ми не матимемо гарантії, що те чи інше рішення було прийнято справедливо. Ми навіть не будемо впевнені, що ці скарги на працівників органів внутрішніх справ взагалі розглядали.

Урядовий законопроект не дає чіткої норми і щодо персональної ідентифікації працівника. Безкарність працівників міліції породжена тим, що людина не може впізнати того, хто саме її бив або незаконно затримував. У нашому ж законопроекті було добре прописано, як саме така ідентифікація працівника повинна бути реалізована. Система повинна оновитися, без цього вона не запрацює...

Залишається тільки сподіватися, що урядовий законопроект, якщо вже іншого не дано, буде хоча б доопрацьований з огляду на численні зауваження експертного середовища.

За матеріалами прес-конференції «Реформування міліції: стан та альтернативи», що пройшла 19 травня в агентстві «Укрінформ».

Читайте також: Навіщо нам така міліція?

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Розкажіть про це друзям:
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ




Погода в Україні

Погода в Украине





    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ