понеділок, 25 липня 2016

Racurs.ua

Якщо нафтобази вибухають, отже, це комусь потрібно

Що стосується долі мережі автозаправок «БРСМ-Нафта», то після пожежі у Василькові вона, скоріше за все, перейде в руки нових господарів

Доки народ обговорює страшну пожежу на васильківській нафтобазі під Києвом, а міністр внутрішніх справ Арсен Аваков дописує у фейсбуці про кількість загиблих, я розповім любим друзям і шановним читачам деякі маловідомі подробиці, з яких можна спробувати відновити картину того, що ж відбулося насправді: кому належить ця нафтобаза, хто її підпалив і з якою метою.

Але спочатку — цитата зі сторінки на Facebook радника міністра Авакова Юрія Бутусова мовою оригіналу:

Какое совпадение. Была одна нефтебаза, у которой были очень серьезные проблемы с учетом топлива. Информация четкая, человек сообщил заслуживающий доверия, и я решил поспособствовать этому человеку в передаче этой оперативной информации в соответствующие контролирующие структуры из-за подозрения в торговле контрабандным топливом. И вдруг взрыв спустя три дня. Вот как бывает. Только понадеешься, вот она, журналистская удача, сейчас будет эксклюзив, разоблачение, как вдруг... Теперь уже с этим не разберешься, можно забыть. Жизнь полна случайностей. Какое печальное совпадение.

Насправді ця нафтобаза була далеко не одна. Це — нафтобаза мережі заправок «БРСМ-Нафта», яка налічує понад 140 АЗС і кілька нафтобаз. Мережа належить двом компаньйонам у пропорції 50:50. Один із них — колишній міністр енергетики Едуард Ставицький — завжди заперечував свою причетність до компанії «БРСМ-Нафта», але любі друзі та шановні читачі можуть не сумніватись: Едуард Анатолійович придбав половину цього бізнесу в попереднього засновника мережі в 2007 році. Я взагалі не розумію, навіщо заперечувати очевидні речі.

Вибухи та підпалення на об’єктах «БРСМ-Нафта» тривають вже понад рік. Будучи головою Консультативної ради при Генеральній прокуратурі, автор цих рядків спеціально вивчав це питання, оскільки ми його обговорювали на позачерговому засіданні цього консультативно-дорадчого органу. Тож, користуючись сумною нагодою, можу поділитись частиною відомої мені інформації.

Зрозуміло, що втеча за кордон спочатку Януковича, а потім і одного із засновників мережі АЗС ніяк не сприяла розвитку цього бізнесу. Більше того, наприкінці березня 2014 року в офіс «БРСМ-Нафта» прийшли похмурі люди, представились «Правим сектором» і пояснили, що за можливість спокійно працювати треба платити. Також не є великим секретом, що в квітні 2014 року в офіс компанії знову прийшли люди з автоматами, один із незваних гостей представився керівником штабу «Правого сектору» в Київській області В’ячеславом Фурсою й «озвучив цифру». На зауваження, що, мовляв, компанія вже платить Ярошу, людина з автоматом відповіла, що платити треба і Ярошу, і на потреби штабу Київського обласного осередку, а у випадку, якщо не буде щомісячних платежів, може вибухнути одна з АЗС у Київській області.

І справді, невдовзі після цієї розмови, 22 квітня 2014 року, у повітря було висаджено заправку «БРСМ-Нафта» в м. Переяслав-Хмельницький. Загинуло шестеро людей.

Втім, у ході слідства керівники компанії приховали факт своїх неформальних стосунків із «Правим сектором» і не розповіли про погрози підірвати АЗС. Тим не менше, цей випадок бурхливо обговорювався серед членів Консультативної ради при Генпрокуратурі після того, як керівництво ГПУ (це було ще за часів генпрокурора Олега Махніцького) ввело без відома Консультативної ради до її складу керівника Київської обласної організації «Правого сектору». Урешті-решт, Консультативна рада ухвалила рішення про його виключення, щоправда з формальних причин.

А невдовзі, наприкінці вересня 2014 року, до Консультативної ради при Генеральній прокуратурі надійшла інформація, що керівники прокуратури Київської та Харківської областей за завданням ГПУ розпочали «віджим» заправок «БРСМ-Нафта» на користь пана Єремеєва — власника мережі заправок WOG. Злі язики стверджували, що Єремеєв начебто виявив бажання купити мережу «БРСМ-Нафта» за 50 млн дол. Але отримав відповідь, що заправки не продаються. Тоді, за твердженням усе тих же ж злих язиків, він запропонував співпрацю двом заступникам генпрокурора за винагороду в 14 млн дол.

Чи справді за спиною рейдерів стояв Єремеєв, ми не перевіряли й перевіряти не могли — Консультативна рада мала дбати про чистоту прокурорських лав, а не контролювати діяльність бізнесменів. Точно так, Консультативна рада не торкалась і питання специфічної репутації компанії «БРСМ-Нафта», яку знавці ринку вважають лідером з виготовлення контрафактного бензину. Немає жодних підстав сумніватись в обґрунтованості подібних звинувачень, але це ніякою мірою не виправдовувало явно злочинну поведінку прокурорів і міліціонерів.

А між тим співробітники прокуратури Київської та Харківської областей під час довірливих розмов підтверджували, що справді, завдання примусити власників мережі «БРСМ-Нафта» продати за безцінь заправки надійшло від першого заступника генпрокурора Миколи Герасим’юка, який запевняв підлеглих, що діє в інтересах і за вказівкою генпрокурора Віталія Яреми. Також згадувались прізвища заступника генпрокурора Анатолія Даниленка та його найближчого соратника, начальника Управління внутрішньої безпеки ГПУ Ігоря Білецького.

На виконання цього розпорядження прокурори домовилися з найближчим оточенням Авакова, з МВС України було надано відповідну вказівку начальнику Управління МВС у м. Харків, і 1 вересня 2014 року доблесні харківські міліціонери відкрили кримінальне провадження щодо співробітників «БРСМ-Нафта» №12014220470004482 за ознаками ч. 2 ст. 190 КК України.

У межах цього кримінального провадження в Харківський та Київській областях рішеннями судів на клопотання співробітників міліції було зупинено діяльність понад 30 АЗС (!), оголошених «речовим доказом». Але найбільш феєричною у цій історії була фабула справи: виявляється, кримінальне провадження підлеглі Авакова відкрили за заявою якогось громадянина Швароновича А. Е., який 31 серпня 2014 року заправився на АЗС «БРСМ-Нафта» за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 130-А, після чого подав заяву в міліцію про те, «що 31.08.2014 знаходився на вказаній вище АЗС, де передав грошові кошти в сумі 70 грн особі, яка його обслуговувала, щоби заправити свій автомобіль… Вказана особа йому видала товарний чек на суму 69,92 грн, а залишок ні».

Любі друзі, ви собі уявляєте ситуацію, щоб перший заступник генерального прокурора домовлявся з міністром внутрішніх справ про порушення кримінального провадження за фактом того, що «31.08.2014 невстановлена особа шахрайським шляхом, під час розрахунку за відпущене паливо, заволоділа грошовими коштами Шавроновича А. Е. в сумі 0,08 грн»? Для членів Консультативної ради при Генеральній прокуратурі України було абсолютно очевидним, що йдеться про скоєння верхівкою ГПУ та МВС України низки тяжких службових злочинів. А оскільки все це відбувалось на хвилі обвинувачення Віталія Яреми та його заступника Анатолія Даниленка в нечуваній корупції, то Консультативна рада при Генпрокуратурі вирішила розглянути ці факти із запрошенням журналіста Дениса Бігуса.

Зібрались ми на нейтральній території, щоб у ГПУ не знали про порядок денний, обговорили публікації Дениса, погортали його матеріали про витівки Даниленка, а також почитали процесуальні документи з кримінального провадження щодо «БРСМ-Нафта». Я, як тодішній голова Консультативної ради, передав Денису ці документи й сказав, що повноважень перевіряти їх у нас немає, але якщо факти підтвердяться, ми можемо зробити заяву для преси.

Наступного дня я був у Генпрокуратурі, де довідався, що наша інформація є застарілою. Виявляється (я цього не знав, бо саме був за кордоном), за кілька днів до того співробітники «БРСМ-Нафта» влаштували пікет під стінами ГПУ, вимагаючи припинити прокурорсько-міліцейське свавілля. Віталій Ярема був дуже здивований, оскільки й гадки не мав ані про існування цієї компанії, ані про те, що від його імені здійснювалось рейдерське захоплення. Він одразу ж запросив до себе представника «БРСМ-Нафта», який стояв на чолі пікету, викликав заступника прокурора Київської області й зажадав пояснень.

У принципі, під час подібних розмов за статусом мав би бути присутній і голова Консультативної ради. Але мене не було в Україні, натомість був начальник одного з управлінь ГПУ, який згодом розповів: для Яреми стало відкриттям, що кримінальне провадження з подальшим арештом трьох десятків АЗС було порушено за те, що оператор заправки нібито не доніс 8 копійок. Генпрокурор негайно викликав свого заступника Віктора Шокіна й доручив розібратись у цій ситуації.

Сплинуло ще кілька днів, Шокін провів перевірку, після чого запросив представника «БРСМ-Нафта» і офіційно приніс вибачення від імені Генеральної прокуратури України за вчинене беззаконня, підтвердивши, що справді мав місце «наїзд» із метою відібрати бізнес.

Довірливий читач, звісно, може запитати: а чи поніс хто покарання за те, що займався рейдерством від імені генерального прокурора? Звісно, ні, оскільки керівництво Генпрокуратури було сформовано відповідно до приснопам’ятної угоди між Порошенком з одного боку та Фірташем і Льовочкіним — з іншого. Власне, на виконання цієї угоди й була з Генпрокуратури звільнена попередня команда на чолі з Махніцьким. Натомість від Порошенка в ГПУ були введені генпрокурор Ярема й три його заступники, а від Льовочкіна — перший заступник і два звичайних.

Про існування договору між Порошенком і Фірташем-Льовочкіним про розподіл державних посад у вересні-жовтні 2014 року мало хто знав. Але членам Консультативної ради було достеменно відомо, що, наприклад, перший заступник генпрокурора Микола Герасим’юк є людиною Льовочкіна й ніякої реальної влади над ним Ярема не має. Втім, точно так Ярема не міг нічого вдіяти з представниками Порошенка в керівництві ГПУ — наприклад, своїм заступником Даниленком чи тим же ж Шокіним.

І ще нюанс: Ставицький і Льовочкін є заклятими ворогами. Це пояснюю, щоби не виникало зайвих запитань.

Але, як виявилось, це був лише початок історії. Зацікавлені особи не полишили ідеї змінити власників мережі «БРСМ-Нафта», але стали діяти в інший спосіб — шляхом закладання вибухівки на АЗС.

Наразі відомо про два вибухи  — 28 грудня 2014 року вибухівка була закладена на АЗС в Деснянському районі Києва, а 10 січня 2015 року вибухнуло на АЗС у Броварах. Ще кілька разів співробітникам «БРСМ-Нафта» вдавалося своєчасно виявляти пекельні машинки з годинниковим пристроєм, які знешкоджували вибухотехніки. За кожним таким фактом у міліції відкривали провадження за статтею «хуліганство», після чого розслідування призупинялось.

Отже, у столиці країни, яка перебуває у стані фактичної війни з терористичними угрупованнями, неодноразово на АЗС, що належать одній конкретній компанії, виявлялись закладені вибухові пристрої, два рази такі пристрої навіть спрацьовували (дякуючи Богові, без людських жертв), але жодної реакції з боку правоохоронних органів на це не було. Думається, що раднику Авакова більше б личило пояснити цей дивовижний феномен.

Утім, особливого дива не вбачається з огляду на чутки, які давно кружляють у середовищі нафтотрейдерів, що до мережі «БРСМ-Нафта», начебто, стали приглядатись ще й люди з оточення Пашинського — ті самі, які брали участь у скандальному продажі нафтопродуктів олігарха-втікача Курченка. Ну а від Пашинського до Авакова — як від великого до смішного. Тобто, один лише крок.

Ба більше того, якісь негідники (слід думати — агенти Путіна) запустили плітку, що начебто конкуренти «БРСМ-Нафта» зацікавили Авакова пропозицією, від якої не можна відмовитись. Причому передали цю пропозицію через іще одного радника пана міністра — Віталія Сакала. Звісно, ми в такі плітки не віримо й вважаємо, що Арсен Борисович живе виключно на зарплату в 6000 грн. Тим не менше, не можемо не звернути уваги на повідомлення сайту МВС України від 27 травня 2015 року про те, що проти співробітників компанії «БРСМ-Нафта» було відкрито кримінальне провадження за просто феноменальний злочин — «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем».

Як запевняє МВС України, це заволодіння чужим майном полягало в тому, що співробітники «незаконно заволоділи коштами на загальну суму понад 1,2 млрд грн шляхом незаконного придбання, виробництва та збуту нафтопродуктів». Безсумнівно, подібна правова кваліфікація ввійде якщо не в аннали, то, принаймні, в анали юридичної думки. Але, за нашою інформацією, навіть після відкриття цього кримінального провадження власники «БРСМ-Нафта» відмовилися продавати мережу. Тоді й сталася страшна пожежа на нафтобазі у Василькові.

Радник Авакова Юрій Бутусов стверджує, що за три дні до пожежі він допоміг передати якусь інформацію про якісь зловживання й що, мовляв, це призвело до того, що власники нафтобази самі підпалили своє майно. Слід би читати сайт свого відомства й співставляти дати: кримінальне провадження, про яке пильний Бутусов начебто повідомив «куди слід» за три дні до вибуху, було відкрито щонайменше за два тижні до трагедії. Причому без його участі, а виключно стараннями пана Сакала.

Краще пояснили би, яка доля тих кримінальних проваджень, що їх у міліції відкривали у зв’язку з виявленням вибухівки на АЗС, а також чому підлеглі Авакова більше доби не застосовували пінну атаку для гасіння пожежі на нафтобазі. Невже чекали, доки все вигорить?

Що ж стосується долі мережі автозаправок «БРСМ-Нафта», то після пожежі у Василькові вона, скоріше за все, перейде в руки нових господарів. Бо якщо нафтобази вибухають, отже, це комусь потрібно.

Читайте також: Економіка гібридної війни

  


Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Розкажіть про це друзям:
Версія для друку



НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ










НОВИНИ ПАРТНЕРІВ