• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Патрульно-поліцейська історія: що далі

Наслідком патрульно-поліцейської афери стане подальша руйнація правової системи в державі

Напевно, жодну людину, наділену правосвідомістю, не могла залишити байдужою заява першого заступника міністра внутрішніх справ Екатерини Зґуладзе про те, що патрульна служба новоствореної поліції вже оштрафувала прокурора й народного депутата. Більше того, правосвідомі громадяни запідозрили, що патрульна служба, як і українська поліція, існує виключно в уяві пані Зґуладзе — журналіста-міжнародника, що вкрай мало розуміється на правоохоронній діяльності.

Принагідно зазначу, що хоча в себе на батьківщині Зґуладзе й перебувала на посаді заступника міністра внутрішніх справ, але населення в Грузії менше, ніж у Києві, і тому правильніше говорити, що раніше Зґуладзе працювала в грузинському аналогу ГУ УМВС України в м. Києві. При цьому вона була заступником міністра з питань зв’язків із громадськістю й керувала не оперативними підрозділами, а прес-службою.

Окрім того, на своєму брифінгу Зґуладзе заявила, що патрульна служба приступила до виконання обов’язків 4 липня й до 13 липня повністю замінить Державтоінспекцію в м. Києві. «ДАІ Києва більше не працює... До кінця тижня ДАІ Києва втрачає свої функції», — оголосила перший заступник міністра. Шкода лишень, що ніхто з підлеглих не підказав їй, що ліквідувати ДАІ чи змінити її функції Зґуладзе не може хоча б тому, що ДАІ створювало аж ніяк не МВС України: чинне Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ було затверджено постановою Кабінету міністрів України від 14 квітня 1997 року №341.

А найголовніше, що ніякої патрульної служби в Україні немає, хоча Зґуладзе й запевняє в зворотному, посилаючись на те, що 2 липня 2015 року глава МВС Арсен Аваков своїм наказом №796 затвердив Положення про патрульну службу МВС, яке наступного дня, 3 липня 2015 року, було зареєстровано Міністерством юстиції України за №777/27222.

Відбулося, насправді, таке. Вдало «освоївши» гроші американських спонсорів, виділені на створення в Україні поліції замість пострадянської міліції, «грузинські реформатори» пообіцяли, що результат фінансових вливань посол США в Україні побачить 4 липня 2015 року — на День незалежності Сполучених Штатів. Проте ніхто не подумав, що спочатку потрібно було, щоб набув чинності відповідний закон «Про національну поліцію», втратив силу нинішній закон «Про міліцію» та були ухвалені нові відомчі нормативно-правові акти та постанови Кабміну.

Більше того, коли реформатори зібрались вносити до Верховної Ради проект закону «Про національну поліцію», з’ясувалося, що пізно: під назвою «Про поліцію і поліцейську діяльність» вже був зареєстрований аналогічний законопроект №1692-1, до того ж значно ретельніше виписаний з погляду законодавчої техніки. І тепер, відповідно до Регламенту Верховної Ради, можна було лише вносити до нього зміни й доповнення. Грузинська ж команда отримала (і благополучно проїла) гроші за реєстрацію оригінального законопроекту.

Довелося підключатись Петру Порошенку. Під тиском Адміністрації президента майже всі ініціатори законопроекту відкликали свої підписи. Але Ігор Луценко й Віталій Купрій відмовились. Точніше — знаючи їх характер, їм навіть не пропонували. Натомість Володимир Гройсман просто розпорядився зняти депутатський законопроект з реєстрації без відома депутатів, які його внесли, і зареєструвати законопроект «Про національну поліцію». Народні депутати обурювався, вимагали пояснень, зверталися до генпрокурора, але на них, звісно, ніхто уваги не звернув.

Ця історія може мати далекосяжні наслідки в разі, якщо народні депутати звернуться до Конституційного суду України, попросивши визнати Закон України «Про національну поліцію» таким, що суперечить Конституції через брутальне порушення процедури його прийняття. Між іншим, проект постанови про скасування рішення Верховної Ради, яким був прийнятий цей закон, вже зареєстровано у парламенті.

Оскільки «грузинський» законопроект був зареєстрований у Верховні Раді тільки 13 травня 2015 року, остаточно парламент проголосував за його ухвалення лише 2 липня. Але цього замало: для того щоб закон набув чинності, він має бути ще належно оформлений, підписаний президентом і офіційно оприлюднений. Станом на 13 липня закон «Про національну поліцію» переданий з апарату Верховної Ради до Адміністрації президента й досі навіть не підписаний главою держави.

Тому з тим, щоб у День незалежності США продемонструвати спонсорам результат їх капіталовкладень, Зґуладзе з Аваковим вирішили все одно вивести 4 липня на вулиці Києва нових патрульних поліцейських. Щоправда, відповідно до ч. 2 ст. 16 чинного Закону України «Про міліцію», «працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом міністрів України, що видається безплатно, і відзнаки. Працівникам міліції видається службове посвідчення». Зрозуміло, що Кабмін ніяких взірців форменого одягу нових поліцейських не затверджував — для цього немає законних підстав. Але найбільша проблема була зі службовими посвідченнями, які мали підтверджувати, що патрульні належать до правоохоронного органу.

І тоді було вирішено за одну ніч створити у складі міліції новий структурний підрозділ під назвою «Патрульна служба» та видати його співробітникам посвідчення патрулів. 2 липня 2015 року Аваков своїм наказом №796 затвердив «Положення про патрульну службу», наступного дня, 3 липня Міністерство юстиції України провело правову експертизу й зареєструвало це Положення за №777/27222.

Як запевняють в МВС України, саме на підставі цього Положення з 4 липня по Києву їздять патрулі. Ось, наприклад, який лист масово поширюють у соцмережах.

Справді, хоча в цьому Положенні ані слова немає (й бути не може) про поліцію чи про нову форму одягу, але принаймні там написано, що патрулі можуть «застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених законодавством», «здійснювати в установленому законодавством порядку особистий огляд, огляд речей і документів, транспортного засобу і вантажу» чи «при здійсненні патрулювання на транспортному засобі включати спеціальні світлові, звукові сигнали, а також у виняткових випадках не дотримуватися вимог правил дорожнього руху».

Та оскільки Зґуладзе є фахівцем лише з організації презентацій, не володіє державною мовою й не здатна прочитати Конституцію України, вона, звісно, не здогадується про існування статті 57 Конституції, частина 2 якої стверджує: «Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними». Не знає вона й про те, що нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади набувають чинності лише на наступний день після їх оприлюднення в «Офіційному віснику», але не раніше, ніж за 10 днів після реєстрації, оскільки додаткове обмеження накладає ще й чинний указ президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 року №493/92.

Таким чином, Положення про патрульну службу, на підставі якого в Києві працює так звана поліція, не набуло чинності, оскільки воно досі офіційно не оприлюднено. Публікація цього документа в «Офіційному віснику» планується лише на 17 липня в №54. А відтак по кожному випадку порушення прав громадян з боку нових поліцейських заступник генпрокурора Давид Сакварелідзе зобов’язаний відкрити кримінальне провадження, взяти в СБУ бійців спецпідрозділу «Альфа», виламати двері в Міністерстві внутрішніх справ України та доставити Авакова й Зґуладзе в ізолятор тимчасового утримання.

Історія з патрульно-поліцейською аферою не тільки засвідчує неспроможність до системної роботи й слугує доказом повної відсутності зачатків правосвідомості в нинішнього керівництва МВС. Наслідком цієї витівки стане подальша руйнація правової системи в державі, яка тримається виключно на сакралізації законів у масовій свідомості. Влада демонструє населенню, що в цій країні закони — то фікція. І що за потреби вона буде створювати будь-які озброєні загони, які тільки їй заманеться, без огляду на Конституцію.

Але в такому разі результатом появи незаконної патрульної служби стане не порядок на вулицях, а стрілянина. Бо якщо громадянам Авакову та Зґуладзе можна створювати незаконні озброєні формування, то це обов’язково спробують зробити й інші громадяни, що, власне, і довели недавні події в Мукачевому. Оскільки законність не буває вибірковою — вона або є, або її немає.

Читайте також: Нова поліція — заручниця політичного піару влади



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ




Новини України


Новини України




    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ