середа, 29 березня 2017

Racurs.ua

Хто відповість за бурштин

Приблизний обсяг українського ринку видобутку бурштину — 56 млн дол. на рік. Цифра дрібна, навіть для нашої країни. Навколо повно напрямків діяльності, що перевищують бурштин у багато десятків разів

Навколо бурштинової теми в Україні сьогодні розпочато рух, здатний привести до певних результатів, пов'язаних з легалізацією каменю. Різновидів балтійського бурштину, до яких відноситься і все українське каміння, фахівці нараховують до 280 видів. У нашій країні сонячний камінь виявлений від Ковеля до Полтави, і від Кременчука та Житомира до білоруського кордону. Він залягає на різній глибині, від одного до 30 метрів. Каміння з глибини понад 12 метрів видобувати нерентабельно, а нинішніми варварськими методами, з використанням помп, невигідно видобувати його глибше шести метрів. Приблизні запаси в Україні обчислюються мільйонами тонн.

У світі щорічно видобувається до однієї тисячі тонн бурштину, з них 600 тонн дає родовище в невеликому селищі Янтарний Калінінградської області РФ (у минулому Пальмнікен), де каміння видобувається з XIX століття. Це родовище величезне не лише за запасами — близько 640 тис. тонн бурштину, але і за концентрацією — приблизно 2 кг каменя на кубометр породи. Сильним водяним струменем у відкритих кар'єрах розмивають «блакитну землю», так прийнято називати піщано-глинисту породу, що збагачена мінералом глауконітом і має багато бурштину. Каміння легше за воду, і весь його видобуток заснований на флотації (фр. flottation, англ. flotation, букв. — плавання на поверхні води). Балтійський бурштин завжди видобувало море, розмиваючи бурштиноносні шари і викидаючи на берег після штормів велику кількість сонячного каменю.

Каміння давно міфологізоване, але сьогодні міфологія отримала друге життя. Пов'язано це з Китаєм і Росією. Росія — монополіст у світі на ринку бурштину. З кінця 90-х років там заборонений до обороту та вивезення за кордон необроблений бурштин — сирець. Експортувати його можуть фірми з державною ліцензією, а каміння вагою понад кілограм відноситься до дорогоцінного і не підлягає вільному продажу. Наприкінці 90-х бурштин нічого не коштував, і російському монополісту за десятиліття з китайською допомогою вдалося підняти на нього ціни майже вдесятеро. На початку 2000-х ціна його становила близько 200 дол., до 2006 — близько 500 дол., а сьогодні — 2000 дол. Це для 50-грамової фракції. Бурштин називався в СРСР «пролетарською розкішшю», і китайські пролетарі з мільярдним споживчим ринком і зростаючою купівельною спроможністю, які підігрівалися міфічними розповідями про застиглу «кров дракона», до 2012 року підняли ціни на камінь до максимуму. Тоді був Рік Дракона за східним календарем, і каміння досягло історичних цінових величин. З наступного року ціна почала падати і на сьогоднішній день стабілізувалася. Запаси каменя в світі величезні, а сьогоднішні темпи видобутку говорять про те, що його вистачить на багато століть.

Якщо говорити про ціну бурштину в світі, то 80% видобутого каміння коштує до 200 дол. за кілограм. Найбільші й унікальні камені можуть коштувати 10-20 тис. дол. за кілограм. В результаті середня ціна становить 800–1000 дол. Зростання цін на бурштин у світі збіглося із зубожінням українського населення, і видобуток його з хобі перетворився на постійний заробіток. Така ж історія на сході України з «копанками» — норами у землі, звідки лопатою викопується вугілля, за яке можна отримати якісь гроші.

Сьогодні в Україні офіційно видобувається 2 тонни бурштину на рік, нелегально, за даними учасників ринку, — від 30 до 250 тонн. За непрямими ознаками, використовуючи відкриту інформацію з Польщі, Китаю та Росії, можна підтвердити видобуток 30–80 тонн українського каменю. Умовно кажучи, Україна поставляє на світовий ринок десь 5–8% світового видобутку. Це не наше свято. Ми не диктуємо тут ніяких умов. Але українці — учасники ринку, ми видобуваємо і продаємо товар — за цінами, які не ми сформували. У ринку беруть участь видобувачі, перекупники, люди, які займаються доставкою споживачеві, і контролери. За різними оцінками, в Україні даною темою займаються від 10 до 80 тис. людей. Візьмемо середнє, 40–50 тис., додамо членів сімей учасників, які теж залежать від цього бізнесу, вийде 200 тис. осіб. Середня ціна видобутого в Україні й проданого кілограма буде 600–700 дол. Українські способи видобутку не дозволяють витягати кілограмові самородки, бурштин дробиться і не вибирається повністю. Вихід бурштину з куба породи, промитої помповим методом, — увага! — від 7 до 10 грам. Згадайте російські цифри.

Голосно озвучена бурштинова тема легко описує все коло учасників подій. Почнемо зверху: апарат президента країни, Верховна Рада, Кабінет міністрів, старателі, кримінальні контролери бізнесу, місцева влада, перекупники і переробники (як офіційні, так і незаконні). В Україні два затверджених і розвіданих родовища. Одне належить «Бурштину України», друге — підприємству «Сонячне ремесло». 80 тонн видобутого в Україні каміння множимо на максимальні 700 дол. за кілограм і отримуємо 56 млн дол. — приблизний обсяг місцевого ринку видобутку на рік. Цифра дрібна і дивна — навіть для нашої країни. Навколо чимало напрямків діяльності, що перевищують бурштин у багато десятків разів. Людям приємніше говорити про золото та діаманти, ніж про бездонний комунальний ринок і смердюче водовідведення. У них ховаються сотні мільйонів доларів. Але колишні прокурор Віктор Пшонка і глава МВС Віталій Захарченко, які контролювали видобуток міфологічного каменю, втекли з країни, а решта вагомих й значних ринків залишилися у колишніх власників.

60% від вартості видобутого йде «нагору», де ця гора — ніхто пояснити не може. 30–35% залишається копателям (до цієї цифри входить собівартість — обладнання та витратні матеріали, заробітна плата залучених працівників), 5–10% забирають кримінальники, перекупники та інші дрібні ділки, що кружляють навколо бізнесу. Якщо розділити максимальний обсяг ринку (56 млн дол.) на 50 тис. його учасників, отримаємо 1120 дол. на рік — стільки заробляє його усереднений представник. Це ми не рахуємо членів сімей, які теж повинні якось жити. Виходить робота за їжу, і явно не ельдорадо. Також необхідно враховувати 200–300 дол. за легалізацію каменю за кордоном, що включає хабарі на митниці та логістичні витрати.

Щодо спільних інтересів всіх учасників бурштинової лихоманки. Перше — непогано було б підвищити вартість продажу каміння, наприклад, з 700 до 900 дол. Друге — збільшити обсяг видобутку, припустимо, в півтора рази. Третє — зменшити витрати або собівартість видобутку, застосувавши правильні технології. Четверте — всі зацікавлені в єдиних і зрозумілих правилах ведення справи. П'яте — гроші люблять тишу, всі хочуть, щоб зникли гучні скандали, що дестабілізують ринок.

Поговоримо про всіх нинішніх учасників проблемної ситуації, розглянувши інтереси, можливості й відповідальність кожної групи. Почнімо з самого верху. Всі учасники подій розглядають отримання доходу у вигляді корупційної складової. Досвідчені чиновники гроші готові отримувати, а не заробляти. Загальний інтерес — ні за що не відповідати самому, перебувати біля фінансових потоків, делегувати відповідальність кому завгодно.

Апарат президента України. Були зроблені заяви, що тема перебуває під контролем Петра Порошенка, з чого випливає висновок: вся президентська рать готова взяти на себе відповідальність за події. Впливати передбачалося у всіх напрямках — через власну фракцію в Раді, через своїх людей в Кабміні та окремих відомствах. В економічному блоці, очолюваному Ігорем Кононенком, був обраний куратор Сергій Березенко, який опікувався бурштиновими питаннями аж до недавнього обрання його в Раду від Чернігова. Будь-хто, хто торкнеться цієї проблеми, скоро починає розуміти: бурштин не так солодкий, як про нього розповідається в ЗМІ. Зараз президентський апарат якось втратив інтерес до настільки блискучої теми.

Другим учасником є ​​Кабінет міністрів України, який, власне, і повинен курирувати подібні проекти. Інтереси тут полягають в отриманні грошей від реалізації каміння в бюджет, знятті соціальної напруженості в регіоні. Непогано також показати свою реальну роботу напередодні осінніх виборів. Валютна виручка, яка повинна з'явитися від продажу каміння, дуже гріє душу і дає можливість просити додаткових коштів на Заході. У Кабміну сьогодн є всі повноваження, здатні у двомісячний термін повністю поміняти ситуацію, не чекаючи ухвалення Радою якихось специфічних законів. Офіційно ця тема курирується віце-прем'єром Валерієм Вощевським, до речі, представником «Радикальної партії Олега Ляшка».

Третій учасник — законодавці, куди ж у такій блискучій проблемі без них. У Верховній Раді депутат Борислав Розенблат, що представляє «Блок Петра Порошенка», лобіює ухвалення закону про бурштин, згідно з яким всі повноваження з контролю та видача дозволів на видобуток каміння будуть передані на місця. Фракція «Самопоміч» вважає, що це виведе корупцію на новий виток, ще міцніше затягнувши вузол. Законодавці застигли в очікуванні, неспішно лобіюючи інтереси близьких бізнес-груп, і хочуть перекинути м'яч на поле Кабміну: «Все погано! Не прийнято закон про бурштин! Як далі жити?!» Згадаймо, як нещодавно ухвалювався дикий закон про валютні кредити. З мотивацією: ми ж приймаємо хороший і потрібний простій людині закон, а президент має намір його ветувати, і Кабмін не хоче виконувати.

Наступний учасник шоу — місцева влада. Тут найголовніше — щоденна корупційна рента; всі гроші, які віддаються нагору (нагадаю, це приблизно 60% від вартості каміння), повинні проходити через чисті руки людей «від землі»; створення у себе під боком робочих місць; гроші повинні залишитися в області. Саме місцевою владою проштовхується в Раді вищеназваний законопроект. До того ж, у жовтні всім іти на вибори, а це буде яскравим передвиборчим аргументом.

П'ятий, немаловажний за можливостями й відповідальністю блок — окремі міністерства і відомства. Міністерству фінансів вигідне зростання наповнюваності бюджету. Легалізація обігу бурштину здатна допомогти інтегруватися в міжнародний ринок. При перетині кордону спекулянти платять митникам по 100-200 дол. за кілограм каміння, а от Фіскальна служба не має жодного відношення до нелегальних видобувачів. Вся річна корупційна складова бурштину, що перетинає кордон, може бути порівняна з тижневою контрабандою сигарет. Легалізація та затвердження родовищ дозволить розраховувати на міжнародні кредити на їхню розробку. До можливостей Мінфіну можна віднести спрощення обігу та експорту, аж до виведення бурштину з дорогоцінного каміння. Це можна зробити звичайним наказами по міністерству. Це зона відповідальності заступника міністра фінансів Олени Макєєвої.

У Міністерстві екології та природних ресурсів відповідають за недопущення екологічних катастроф. Тут видають дозволи на користування надрами, здійснюють контроль над їх використанням. Отримують від держави кошти на вирішення складних питань. Сьогодні близько 3 тис. гектарів підлягає відновленню. Карати нікого. Для того, щоб карати за провини, слід легалізувати видобуток — це, ймовірно, розуміє Світлана Коломієць, заступник міністра, що відповідає за напрямок. Наголошу ще раз: більшість проблем вирішуються відомчими наказами.

Окремо розглянемо Державну службу геології та надр України. Керує нею Микола Бояркін — після звільнення всього попереднього керівництва у відомстві його називають найстаршим з молодших співробітників. Служба зацікавлена ​​в легалізації видобутку, дозвіл на який коштує від 2 до 5 млн дол., залежно від наявності в охочого власного адмінресурсу. Їм буде дуже добре, якщо більше підприємств отримають дозволи на видобуток, і, відповідно, можна буде контролювати правильність використання надр. Ця структура має власне підприємство — «Бурштин України» — і, формально, зацікавлена в монополізації ринку. Але на цьому підприємстві за рік змінилося четверо директорів, зміна керівництва супроводжувалася відкриттям кримінальних проваджень, і нинішнього директора можна назвати креатурою МВС і прокуратури.

98% місць видобутку — це ліси. Фактично і формально за ці землі відповідає Державний комітет лісового господарства, у якого від незаконного видобутку одні проблеми. Легалізація дозволить узгоджувати розвідку і видобуток, допоможе уникнути варварського знищення лісу і погодить його рекультивацію.

МВС постійно перебуває на вістрі проблеми. Погоні по непридатних землях за нелегальними старателями організовують саме вони. Законність видобутку дасть змогу не брати участі в «догонялках» по лісах і болотах. У Радянському Союзі частково для цього були створені колгоспи. Навіщо шукати надлишки зерна по дрібних господарствах, коли можна все забрати на колгоспному току. Легалізація видобутку розставить все по своїх місцях. З 60%, що йдуть нагору, в МВС отримують значну частину. Останні події в країні дозволили людям організуватися самим, не сподіваючись на державу. З війни повернулося багато людей, в лісах маса зброї — і не тільки легкої стрілецької. Чисельність сучасних «лісових братів» — близько тисячі чоловік. Жодні з приїжджаючих камуфльованих озброєних людей нічого не змогли віджати. Розігнати силами міліцейських оперативників цих людей також не вийде. Необхідна повноцінна військова операція, порівнянна з тим, що робиться на Сході країни. Але боротьба з партизанами — це боротьба з населенням, що підтримує їх. І головне питання: а що далі, навіщо це все? Нижчим міліцейським чинам зручно, щоб все залишилось як було, вищим простіше розмовляти з представниками бізнесу. У зв'язку з цим МВС теж ділиться на місцеву та центральну владу. Наприклад, партія в 2,6 тонни бурштину, нещодавно затримана в Рівному, схожа на підставу з боку рівненських ментів свого київського керівництва. Машину затримали біля цеху, що паяє бурштинові дрібниці. Це місце в Рівному знають.

Головні учасники подій — видобувачі каміння. Їхнє головне завдання — якомога більше бурштину викопати і якнайдорожче продати. Добре, якщо під час цього процесу їх не щемлять каральні органи та інші «контролери». Вони не проти платити куди завгодно за стабільну і зрозумілу роботу, згідно якихось незмінних правил. Вони згодні використовувати й більш технологічні способи видобутку, ніж буденний помповий метод, що дозволяють видобувати вдесятеро більше бурштину. Собівартість переробленого куба зменшиться, каміння буде крупніше, а значить, його можна дорожче продати. Їм точно потрібна легалізація, щоби з кримінальників перетворитися на підприємців. Причому вже зараз існують великі артілі з чисельністю в сотні людей.

Контролери-кримінальники є на сьогодні безумовним елементом видобутку бурштину. Існує кілька кланів таких людей, що виконують подвійну роль. Будучи сполучною ланкою між «кришею» і старателями, вони також вирішують поточні спори, пов'язані з оплатою, використанням ділянок і т. д. Свого роду арбітраж — дієвий, простий і ефективний. Здається, що саме цим персонажам не потрібно нічого змінювати, але насправді всі хочуть з гопників перетворитися на бізнесменів і навіть політиків. У всіх перед очима досвід донецьких «бригад», які з розбійників трансформувалися в депутатів, зірок бізнесу і навіть у представників сучасної української еліти. Крім того, вони готові самі виступити легальними інвесторами зрозумілого їм бізнесу. Є стійкий кримінальний постулат: заробити можна завжди більше, ніж вкрасти або відняти.

І найбільш екзотичний різновид — легальні видобувачі. Це, зокрема, вже згаданий «Бурштин України». Потім державна компанія «Укрполіметали», яка дісталася Мінекономіки від вмираючого Міністерства промислової політики, формально контрольована заступником міністра Русланом Коржем. При цьому нещодавно призначений директор ДАК є креатурою Айвараса Абромавічуса. Саме її дочірнє підприємство — «Укрбурштин» було замішано у скандалі з 2,6 тонни бурштину, затриманого в Рівному. Третє — ТОВ «Сонячне ремесло», пов'язане з колишнім президентом Віктором Ющенком. Йому в цьому році не продовжили ліцензію на розробку каміння, хоча у компанії є власні потужності з обробки бурштину та своє родовище. Останнє таке підприємство — ТОВ «РЕД.МЕТ», його асоціюють з силовими структурами. Головне досягнення всіх вищеназваних фірм — офіційний видобуток двох тонн бурштину на рік.

Це всі учасники бурштинових ігрищ в Україні. Зрозуміло, що їхні інтереси збігаються на 90%. Повноважень вистачає у всіх — і жодних змін до законодавства не потрібно. У результаті злагодженої роботи можна вже через два місяці отримати легальний бурштин і завести в країну перший валютний прибуток.

До складнощів проекту можна віднести саме координацію дій — кожен воліє відповідати тільки за свою ділянку і прохолодно ставиться до взаємодії. Друга складність — відсутність одного відповідального за проект. Багато хто хоче бачити головною свою кандидатуру і займається перетягуванням ковдри на себе. Кабмін теж займає двоїсту позицію: з одного боку там хочуть бачити держмонополію, і в цей же час прем'єр Арсеній Яценюк заявляє про мільярд гривень, отриманих від продажу ліцензій на видобуток.Торік прем'єр-міністр вже говорив про перемогу над корупцією, шкода тільки вона сама не прислухалася до цієї заяви.

Останній місяць на даному напрямку йдуть активні дії: створюються робочі групи, гарячково пишуться зміни до законів. Подібне в нашій країні бувало — за часів Леоніда Кучми спекулянти раптом перетворилися на платників єдиного податку і утримувачів патенту. Зробити старателів такими ж патентоутримувачами неважко — для цього необов'язково чекати нового закону. Держава може створити орган, який відповідає за все: розпорядження землею, рекультивацію, продаж бурштину-сирцю. Нехай навіть товар пройде через робочий майданчик, акредитований в Міністерстві фінансів. Можливо, це буде корпорація, яка об'єднує всі ланки ланцюга: від геологів і лісників до представників держави та приватних підприємців.

Є ще варіант: все кинути і чекати змін. Можна навіть паралельно відзвітувати про ліквідацію проблеми. І зміни настануть — наприклад, за кілька місяців настане зима...

Читайте також: Видобуток бурштину — боротьба за монополію

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Розкажіть про це друзям:
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ









    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ