четвер, 30 березня 2017

Racurs.ua

«Урожай» vs «Ощадбанк»: прикрившись сумнівними рішеннями донецьких судів, агрохолдинг присвоїв 1,6 млрд грн держкоштів

20 травня 2014 року у Донецьку вже практично встановилася диктатура бойовиків, отже суди ДНР могли ухвалювати будь-які рішення. Тим не менше, ще кілька місяців рішення донецьких суддів усе ж вносилися до Єдиного державного реєстру

Агрохолдинг «Урожай» відомий не тільки у рідному Донецькому регіоні, а й по всій Україні. «Це велика група торгівельних і виробничих підприємств, що динамічно розвивається, стабільно утримуюючи лідируючі позиції на ринках України, — так представляє себе агрохолдинг «Урожай», офіційно іменований ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай». — Нині «Урожай» об’єднує в собі підприємства олієжирового, бакалійного, зернового й елеваторно-технічного напрямів: до його складу входять дві фабрики — з виробництва макаронних виробів і майонезу, розташовані в Донецьку, два млинкомбінати — в Донецьку та Маріуполі, олієекстракційний завод у Слов’янську, елеватори і зерносклади у Східній та Центральній Україні. На підприємствах холдингу працюють понад 1500 осіб. Сьогодні агрохолдинг розвиває свою діяльність у декількох бізнес-напрямках. Це оптові закупівлі, зберігання та переробка зернових та олійних культур, виробництво і реалізація продуктів харчування, розвиток власних торгових марок «Славолія» й «Урожай», а також експорт зерна та продуктів його переробки».

Цей холдинг разом з іншим — «Золотий урожай» — входить до агропромислової групи Lauffer.

Трохи історії. У 2011 році ТОВ ТК «Урожай» придбало одне з найстаріших підприємств Донецької області — завод «Слов’янськолія», чий основний бренд «Славолія» отримав широку популярність на ринку соняшникової олії. Майно заводу було придбано у ЗАТ «Слов’янськолія» згідно з договорами купівлі-продажу від 10 березня 2011 року, 12 березня .2011 року та 2 серпня 2011 року.

Підприємство, як зрозуміло з назви, розташоване в місті Слов’янськ Донецької області. Якщо вірити інформації, розміщеній на корпоративному сайті, ЗАТ «Слов’янськолія» входить до п’ятірки лідерів серед підприємств олієжирової галузі України за обсягами переробки та виходом готової продукції.

«Підприємство являє собою єдиний комплекс цехів і допоміжних підрозділів із розвиненою інфраструктурою, яка забезпечує можливість переробляти 800–820 тонн насіння соняшнику, 500 тонн бобів сої, 480 тонн насіння ріпаку на добу. Сьогодні «Слов’янськолія» є одним із найбільших олієжирових комплексів асоціації «Укроліяпром», — презентує себе ЗАТ «Слов’янськолія».

Крім олії та майонезу, завод випускає сировину для виробництва маргарину, мила і навіть шин.

Одне слово, Торгівельна компанія «Урожай» у 2011 році зробила прекрасну інвестицію. У вересні того ж року компанія взяла кредит в «Ощадбанку» на поповнення оборотних коштів і розвиток бізнесу, у тому числі для закупівлі насіння соняшнику у сільгоспвиробників, а також для інших витрат, пов’язаних з веденням операційної діяльності. Предметом застави, серед іншого, виступило рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди та три земельні ділянки) олієекстракційного заводу «Слов’янськолія», що було відображено в двох договорах застави та договорі іпотеки.

Є стара приказка про мінуси кредитування: «Береш чужі гроші й на час, а віддавати доводиться свої й назавжди». Ця обставина, мабуть, була настільки болісною для власників ТК «Урожай», що кредит вирішили не повертати. Тим більше, гроші потрібні були для інших цілей — з 2011 року група почала скуповувати хлібокомбінати по Україні, в 2012 році «Урожай» придбав Хмельницький цукровий завод. Ну, це не рахуючи інших «дрібних» придбань.

З лютого 2013 року компанія перестала виплачувати банку відсотки, а з липня 2013-го припинила платежі й по тілу кредиту. Боржник написав кілька листів у банк про відстрочку платежів за кредитним договором, а також попросив про додаткове фінансування. І на цьому все.

Зазвичай у таких випадках банк через суд стягує заставне майно. Якщо, звичайно, кредит досить забезпечений. До якогось моменту «Ощадбанк» був повністю впевнений, що так і є. Кредит був забезпечений ґрунтовно: заставне майно — три великі земельні ділянки, нерухомість (90 основних будівель і 9 споруд загальною площею понад 70 тис. кв. м), а також рухоме майно — обладнання та інша «начинка» заводу. Та й сам боржник здавався цілком респектабельною компанією. Але, як виявилося, банк помилявся. Боржник вивів заставне майно на підпорядковану структуру.

Шахрайська схема зухвала і проста: холдинг і завод розігрують «розлучення й дівоче прізвище». Мовляв, угода купівлі-продажу активів відбувалася без урахування інтересів акціонерів заводу (а хто ж його тоді продавав?), угода через суд визнається недійсною, а тому все рухоме і нерухоме майно повертається законному власнику — ЗАТ «Слов’янськолія». При цьому ніби забувається, що подібні анулювання угод відбуваються не в односторонньому порядку, а в порядку двосторонньої реституції (де гроші, Зін?).

Зрозуміло, кредитор залишається з носом, адже гроші у нього позичало не ЗАТ «Слов’янськолія», «законний» власник заставного майна, а ТОВ ТК «Урожай», у якого це майно — до останнього стільця — відібрали. Причому в судовому порядку. Банк, що зібрався стягувати майно, раптово дізнався про існування судових рішень, якими активи боржника, що перебувають у заставі в банку (цілісний майновий комплекс заводу), виведені з його власності.

А тепер про самі судові рішення за позовом ЗАТ «Слов’янськолія» до ТОВ ТК «Урожай», які завдали величезної шкоди державі, оскільки банк державний.

30 квітня 2014 року «Ощадбанк» практично випадково дізнається про існування рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області (суддя Кузнєцов Р. В.), яким були задоволені позовні вимоги ЗАТ «Слов’янськолія» до ТОВ ТК «Урожай» про визнання угод купівлі-продажу нерухомого майна недійсними і витребування їх із чужого незаконного володіння. Цим рішенням було визнано недійсним договір купівлі-продажу майна від 22 серпня 2011 року, засвідчений нотаріусом Донецького нотаріального округу Ільмірою Крамною. Услід за цим, зрозуміло, було скасовано право власності ТОВ ТК «Урожай» на нерухомість (90 основних будівель і 9 споруд), а також на три земельні ділянки, розташовані в м. Слов’янську по вул. Свободи, 85. Ці об’єкти визнані власністю ЗАТ «Слов’янськолія» і витребувані з володіння ТОВ ТК «Урожай». Слов’янський міськрайонний суд у своєму рішенні не врахував, що це майно перебуває в іпотеці «Ощадбанку» і забезпечує виконання зобов’язань боржника перед банком-кредитором.

Банк відразу ж звернувся зі скаргою до Апеляційного суду Донецької області. А далі відбулися всім відомі події, і справи, підсудні цьому суду, почав розглядати Апеляційний суд Запорізької області.

Банк, розуміючи, що став жертвою комбінації, звернувся в червні 2014 року із заявою про неправомірні дії посадових осіб ТК «Урожай» і «Слов’янськолії» до МВС. Більше того, він спробував стягнути предмети іпотеки та об’єкти рухомого майна через суд. 14 липня 2014 року банк звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ ТК «Урожай» та афілійованих з ним компаній — ТОВ «Керуюча компанія «Українські продукти» і ТОВ «Торговий дім «Золотий Урожай». Через три дні Господарським судом Вінницької області позовну заяву банку було повернуто без розгляду.

Але були і перемоги. 9 грудня 2014 року Апеляційний суд Запорізької області задовольнив апеляційну скаргу банку — рішення першої інстанції про недійсність договорів купівлі-продажу було скасовано.

ЗАТ «Слов’янськолія» звернулося в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України, але в задоволенні скарги було відмовлено. Здавалося б, спроба боржника уникнути розплати не вдалася. Але банк так і не отримав ні своїх грошей, ні заставного майна.

Як з’ясувалося згодом, це скасоване судове рішення стало підставою для того, щоб нотаріуси з м. Ірпінь Київської області Іван Копейчиков та Інна Тверська вилучили записи про іпотеку з Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно.

Питання навіть не в тому, що ці нотаріуси жваво виконали вельми сумнівне рішення донецького суду, не спромігшись навіть перевірити його справжність. Питання в тому, що вони взагалі не мали права цього робити. Згідно Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до запису, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру прав на нерухоме майно, заява про скасування запису подається тим же нотаріусом, який ці записи вніс . Цей Порядок не передбачає можливості здійснення даних дій іншим нотаріусом. І. Тверська та І. Копейчиков не були тими нотаріусами, які вносили дані до реєстру. Цю дію повинен був здійснити нотаріус В. Лосєв і ніхто інший.

«Ощадбанк» звернувся до Окружного адміністративного суду Києва з позовом до цих нотаріусів. Банк просив суд визнати незаконними дії відповідачів і скасувати припинення іпотеки по вказаних об’єктах. Суд задовольнив цей позов повністю. Таким чином, цілісний майновий комплекс заводу все ще залишається заставним майном банку.

Представники «Ощадбанку» розуміли, що «Слов’янськолія» не є самостійним гравцем, а діє за намовою «господаря», який зображує жертву обставин. В принципі, ні «Урожай», ні його підрозділ — «Слов’янськолія» не приховують своїх «родинних» зв’язків. На сайті «Славолії» раз у раз миготить ТК «Урожай» як головна фірма, а «Урожай», рекламуючи себе, розповідає, що завод у Слов’янську — це основа його олієекстракційного бізнесу. Тому «Ощадбанк» і звернувся в міліцію із заявою про факт шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах. Було відкрито кримінальне провадження.

Півроку кримінальна справа припадала пилом у шафі слідчого СУ ГУМВС України в Донецькій області Юрія Мисливця, а 16 квітня 2015 року він це кримінальне провадження закрив «у зв’язку зі встановленням відсутності події злочину». Слідчий вирішив, що суспільної небезпеки це діяння (неповернення кредиту) не несе, а тому «цивільно-правові відносини» між «Ощадбанком» і боржником повинні вирішуватися в судовому порядку.

До слова, це рішення слідчого 27 серпня 2015 року було скасовано слідчим суддею Приморського районного суду м. Маріуполя Олексієм Шишиліним, який встановив, що справа була закрита передчасно, без всебічного, повного і об’єктивного дослідження усіх матеріалів. Слідчий не провів достатніх слідчих дій, навіть не опитав посадовців ТК «Урожай» і «Слов’янськолія», що свідчить про безпідставність винесеної постанови.

«Слідчим не була з’ясована суб’єктивна сторона діяння, а саме, з якою метою уповноважені особи ЗАТ «Слов’янськолія» відчужували майно на користь ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай», а потім це майно повертали у свою власність», — пише слідчий суддя Шишилін.

У своїй постанові слідчий Мисливець послався на заочне рішення Київського районного суду Донецької області від 20 травня 2014 року, про яке «Ощадбанк» вперше чув. По-перше, на жодне із судових засідань банк не був запрошений, хоча нібито був співвідповідачем. По-друге, рішення суду йому не було надано для ознайомлення, більше того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень його просто немає, що взагалі ставить під сумнів його фізичне існування. Цим рішенням були визнані недійсними угоди між ТОВ ТК «Урожай» і ЗАТ «Слов’янськолія» та усунені перешкоди у здійсненні права власності на рухоме майно шляхом виключення записів про обтяження майна заставою.

З рішенням від 20 травня 2014 року, а точніше з його нотаріальної копією, банк ознайомився пізніше. Причому зовсім випадково. Ця копія, завірена 15 червня 2015 року київським нотаріусом Тетяною Бондар, була прикладена до зовсім іншої справи.

Цікавий зміст цього заочного рішення, винесеного донецьким суддею Олександром Бурлаченком (про інші його неоднозначні рішення можна почитати в ЗМІ). Приблизно чверть документа — це безцільне цитування статей Цивільного кодексу України, а три чверті — перелік рухомого майна, що підлягає поверненню ЗАТ «Слов’янськолія» (що характерно, ця частина написана російською). Оригіналу документа ніхто не бачив, а в єдиному реєстрі його знову-таки немає.

Слід також згадати, що напередодні, 10 травня 2014 року, в Донецьку відбувся сепаратистський референдум, і 20 травня там вже практично встановилася диктатура бойовиків. Отже суди так званої ДНР могли ухвалювати будь-які рішення, особливо в піку «кривавій київській хунті». Тим не менше, ще кілька місяців рішення донецьких суддів усе ж вносилися до Єдиного державного реєстру. Таким чином, цілком можливо, що це рішення — не більше ніж фейк, просто папірець, виготовлений на звичайному комп’ютері.

Слідчий Мисливець, якому суд вказав на неправомірність закриття кримінального провадження, так і не приступив до своїх прямих обов’язків — справа, знову відкрита, й далі припадає пилом у шафі. Жодної слідчої дії з 27 серпня вчинено не було.

Зрозумівши, що справа не зрушується з мертвої точки, а слідство чекає хорошого стусана, щоб почати ворушитися, «Ощадбанк» відправив заяви про злочин главі МВС Арсену Авакову та генеральному прокурору Віктору Шокіну.

На сьогоднішній день заборгованість по кредиту разом із відсотками становить 1,6 млрд грн — до того ж, державному банку країни, яка переживає глибоку економічну кризу…

P. S. Редакція звернулася з листом до представника, вказаного на офіційному сайті групи Lauffer (Ольга Капсамун) з проханням про коментар у зв'язку з підготовлюваною публікацією. Відповіді ми не отримали.

Читайте також: Споживчий кредит у валюті заборонено, але як дуже хочеться, то можна

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Розкажіть про це друзям:
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ









    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ