• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Ракурс

Ракурс тижня: санкції проти Росії, прецедент Мосійчука та перемога у держзакупівлях

Тиждень у країні видався подієвим. Утім, важко одразу згадати, коли востаннє було інакше, оскільки років зо два ми живемо в насиченому потоці новин, що змушують перебувати в постійному тонусі.

Страшно уявити, як нудно живеться жителям умовної Норвегії, де, мабуть, більшість депутатів парламенту знають не всі громадяни. Це, природно, жарт. А тепер перейдімо до наших «баранів».

Санкції. Краще пізно, ніж ніколи

У середу, 16 вересня, сталася якоюсь мірою знаменна подія. Петро Порошенко ввів у дію рішення РНБО про санкції проти російських компаній і громадян, тим самим спровокувавши безліч задоволених зітхань «нарешті».

Причина цієї реакції в тому, що вже майже два роки основним козирем у руках опонентів президента і нерозумінням з боку нейтральних громадян залишалося питання санкцій.

Держава багато зробила для того, щоб Європа реагувала на російський бєспрєдєл санкціями. Українські дипломати переконували і доводили необхідність таких дій, проте чогось істотного з боку самої України в питанні санкцій не спостерігалося.

Тепер, через значну кількість часу, питання санкцій зрушилося. Але, як це часто буває в нашій країні, навіть таке стратегічне питання не могло пройти без ляпів.

Перше враження після прочитання списку санкцій  і від подальшої реакції — список писали в останню хвилину на колінах відповідального.

Так, до нього потрапили журналісти BBC, що практично відразу спричинило реакцію телеканалу, який звинуватив Україну в наступі на свободу ЗМІ. Крім того, санкційний список поповнився двома іспанськими журналістами, які зникли у липні в Сирії, а також бойовиком Олексієм Мозговим, який взагалі помер у травні

Слід наголосити на двох моментах. Реакція світового співтовариства була практично моментальною, що ще раз показало, наскільки вникають у нашу ситуацію інші країни. Друге — реакція Адміністрації президента, яка продемонструвала, що критика була сприйнята. Так, Порошенко після реакції на список оперативно звернувся до РНБО з проханням зняти санкції із вищевказаних журналістів, що було зроблено.

Незважаючи на виниклі технічні проблеми, довгоочікуване рішення про санкції, думаю, допоможе багатьом співгромадянам триматися «у своїй тарілці» всупереч безперервним вигукам про зраду й відсутність реакції на терористичну політику сусідньої держави.

Мосійчук. Посадити не можна Клюєв

Загальний сенс події якраз у комі. Судячи з реакції в соціальних мережах, люди сприйняли позбавлення недоторканності депутата від Радикальної партії Ігоря Мосійчука досить позитивно. Але. Виник аргумент, що вже став стандартним: надто вже одноманітно діє влада, займаючись, зокрема, Мосійчуком, але не помічаючи набагато серйозніших гравців.

У цілому, в такої реакції є свої резони. За весь період, що минув із кінця Революції гідності, багато хто наголошував на неспішності та слабкій роботі над розслідуванням злочинів Майдану. Імена винуватців або, як мінімум, людей, до яких є питання, відомі. Однак фактично більшість із них пройшли лише горнило допитів і внесення застави до суду. У підсумку якось вже так вийшло, що майже за два роки більшість підозрюваних або втекли, або заплатили заставу і живуть спокійним життям.

Тим не менше, рішення по Мосійчуку — примітний прецедент.

Адже чого бояться народні депутати? Маленької, як вони декларують, зарплати? Навряд чи. Проблем із голосами виборців? Теж ні, оскільки так вже склалося історично, що всі роки незалежності суб’єкти виборчого процесу безкарно вішають локшину на вуха електорату, при цьому стабільно отримуючи дивіденди.

Усе набагато простіше. Депутати бояться відповідальності. Вони всіма силами намагаються уникнути її в будь-яких ситуаціях, навіть коли сама ситуація не несе особливих репутаційних ризиків для політика. Вони вивертаються, звинувачують, вимагають, плачуться і розвішують ярлики. Все це відбувається лише для того, щоб прізвище депутата навіть близько не виникало з якоюсь проблемною ситуацією, що вимагає пояснень.

Так ось. Відповідальність наздогнала Мосійчука. Звичайно, більшість вже встигла зауважити реакцію інших нардепів, що гучно скандували «У тюрму!», але значною мірою це захисна реакція, не більше.

Так, звичайно, Мосійчук далеко не єдиний підозрюваний у корупції серед нардепів, але його приклад показовий хоча б у тому плані, що відповідальність може наздогнати кожного. 

Водночас швидкість рішення щодо радикала і напористість правоохоронних органів ставить низку інших питань. Не так давно вирішувалося питання щодо Сергія Клюєва, і воно пройшло набагато бюрократичніше і повільніше. Клюєву були створені всі умови для того, щоб підготуватися і відреагувати на спробу арешту. У випадку з депутатом від РПЛ все пройшло чітко. Погано це? Ні. Симптоматично? Більш ніж так.

Головний висновок із того, що сталося — суспільство вимагає від влади повноцінної реакції на всіх корупціонерів, ставлячи у приклад пасивність у розслідуваннях проти колишніх регіоналів і називаючи конкретні імена. Більше того, ризикну припустити, що загальна вимога думаючого електорату полягає в тому, щоб найближчим часом створити паритет розслідування по Мосійчуку, реально зайнявшись кимось із корупціонерів у коаліції. Благо, таких багато.

Тому найближчим часом головною дилемою залишиться розстановка коми в реченні, винесеному в підзаголовок. Саме ця кома може вплинути на дуже багато чого.

Немає реформ? А ось вони!

Багато хто стверджує, що нічого позитивного в країні не відбувається, реформ немає, та й перспектив ніяких. Це неправда, враховуючи наявність значної кількості людей, що намагаються змінювати країну на краще.

Один із них, заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов, вже давно займався інформаційною підтримкою і просуванням законопроекту щодо державних закупівель, який справді реформує систему і дозволяє економити.

Законопроект дуже довго не приймався. Користувачі Фейсбуку могли оцінити ступінь відчаю Нефьодова, який повторював як мантру свої надії на те, що документ буде ухвалений. І ось, через багато часу, реформа держзакупівель таки прийнята.

Чим вона примітна, у спрощеній формі зображено тут.

Якщо говорити ще простіше — перед вами зразок класичної реформи, необхідність у яких озвучується постійно і громадянами, і багатьма чиновниками.

Далі просто один із постів Нефьодова.

«Моя позиція дуже проста — публічні закупівлі — це тільки закупівлі. Це про те, як купити найкращий товар за співвідношенням ціна-якість. Це не про вирішення проблеми викривлення конкуренції, або ціноутворення, або демпінгу. Це не про підтримку конкретних галузей або компаній, або видів діяльності. Якщо парламент і уряд приймають рішення надати комусь пільги, це треба робити прозоро і свідомо, а не через якісь механізми, приховані, наприклад, у процесі закупівель. Найкраща у світі система публічних закупівель не може вирішити всіх проблем у світі — побороти всю корупцію, зробити український бізнес більш конкурентоспроможним і відучити українців від любові до зради. Але коли ми починаємо навантажувати систему закупівель невластивими їй функціями, то на виході маємо кадавра, який не може робити нічого. Якось так».

Крива Лаффера

У різноманітних зрадах і перемогах, суперечках та скандалах, якось непомітно проходять різного роду важливі або навіть ключові призначення. На цьому тижні стало відомо про появу в команді міністра фінансів Наталії Яресько відомого економіста, автора однієї з теорій, які змушують пітніти школярів, американця Артура Лаффера.

Реакція людей не змусила себе чекати, кидаючись від спогадів про школу до «ого, нічого собі».

Поява Лаффера ще раз показала в принципі зрозумілий більшості факт: США не зацікавлені в економічному краху України. Таким чином, ряд радників (а Лаффер, як відомо, не перший американський радник Яресько) де-юре допомагатимуть країні виживати у важких умовах.

Отже

За минулий тиждень більшість із нас могли ще раз переконатися в давно очевидних речах. Рада неспроможна. Дії депутатів, події навколо парламенту, а також загальний настрій більше схожі на цирк, ніж на засідання законодавчого органу. Все це можна поправити шляхом виборів. І, мабуть, виборами, наступними за виборами — доти, поки кількість недостойних депутатів перетвориться на критичну меншість.

Реструктуризація боргів проголосована, пані Яресько продовжує трудитися на ниві утримання країни на плаву.

Радує робота із затримання народних депутатів-корупціонерів. Радує тільки із застереженням про необхідність обширнішого пошуку та боротьби з корупцією в лавах як нардепів, так і решти вітчизняних чиновників.

Загалом, чекаємо понеділка і нового витка боротьби за країну.

Читайте також: "Досягнення" нової влади, немислимі навіть за поперднього режиму



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ







    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ