• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Racurs.ua

Прокурорська рать

Справжнім символом української прокуратури, оновленої заїжджими «реформаторами», напевно, стане Первомайська місцева прокуратура Миколаївської області, куди зараз на конкурсних засадах набирають майбутніх керівників

Як заявив заступник генпрокурора Давид Сакварелідзе, під його орудою розгорнувся «процес системного реформування органів прокуратури України, основою якого має стати якісне оновлення її керівного складу».

Але замість того, щоби провести переатестацію прокурорських співробітників та звільнити тих, хто себе скомпрометував, «зірки зарубіжної естради» взялися запроваджувати «реформу», розроблену за попередньої влади в Адміністрації президента Януковича.

Відповідно до нового Закону України «Про прокуратуру», який був написаний під орудою Портнова, внесений у листопаді 2013 року у Верховну Раду президентом Януковичем, проголосований парламентом у жовтні 2014 року на вимогу президента Порошенка і набув чинності в липні 2015 року, змінено не вимоги до претендентів на керівні посади в органах прокуратури, а лише порядок їх призначення — влаштовано щось типу конкурсу.

До якого «якісного оновлення керівного складу» це призведе, наочно демонструє перелік кандидатів на керівні посади Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області. Після перших двох етапів конкурсу складено рейтингову таблицю з 14 претендентів (хоча треба було не менше 16, з яких комісія Генпрокуратури має вибрати чотирьох найдостойніших — майбутнього керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, його першого заступника та двох звичайних заступників).

Подивимось, що це за обіцяні нові обличчя. 

Перше місце в рейтинговому списку конкурсантів посідає Олег Павлович Коцюба, якого генпрокурор Пшонка призначив прокурором м. Южноукраїнська 18 грудня 2013 року і який перебуває на цій посаді до сьогоднішнього дня. Коцюба — це довірена особа колишнього прокурора Миколаївської області Андрія Курися, що входив до найближчого оточення Рената Кузьміна. Саме Курись, обіймаючи посаду начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генпрокуратури, організовував розслідування кримінальних проваджень щодо Юлії Тимошенко, Юрія Луценка, зятя голови Верховного суду України Василя Онопенка Корнійчука тощо.

Після того, як Кузьмін потрапив у опалу, Пшонка почав переводити його людей з Києва на периферію. Зокрема, Курисю була віддана «на кормлєніє» Миколаївська область, де він став формувати свою команду, чільним представником якої є нинішній претендент №1 на посаду керівника Первомайської місцевої прокуратури. 

Під №2 у списку претендентів на посаду керівника та заступників керівника Первомайської місцевої прокуратури балотується нинішній прокурор Кривоозерського району Миколаївської області Лук’яненко Віктор Володимирович, який був призначений на цю посаду генпрокурором Пшонкою 2 березня 2011 року. Чому Віктор Володимирович досі не в наручниках — то велика загадка, розгадати яку здатні хіба що заступники генпрокурора Сакварелідзе й Касько, до службових обов’язків яких входить розслідування злочинів, скоєних співробітниками органів прокуратури. А щодо Лук’яненка є що розслідувати.

За час його керування районною прокуратурою Кривоозерський район перетворився на зону екологічного лиха. Причиною тому є небайдуже ставлення пана прокурора до місцевого Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ соломи», яке вирощує грибний міцелій з брутальним порушенням вимог екологічного законодавства. Слід думати, що службовим особам цього підприємства значно вигідніше домовлятися з прокурором, аніж зводити очисні споруди. Принаймні, всі спроби мешканців району домогтися бодай якогось прокурорського реагування у зв’язку з нестерпними умовами життя й захаращенням довкілля жодного ефекту не мають.

Як стверджують кривоозерці, причиною цього є те, що прокурор Лук’яненко матеріально зацікавлений у мінімізації видатків скандально відомим підприємством. Ось репортаж про те, що коїться на Кривоозерщині.

За чотири роки своєї роботи Лук’яненко встиг вляпатись у кілька брудних історій, а мешканці району з обуренням розповідають про те, як він, наприклад, усіляко перешкоджав притягненню до кримінальної відповідальності та звільненню за фінансові махінації директора місцевого аграрного ліцею. Чи про те, як пан прокурор (треба думати, абсолютно безкоштовно) блокував слідство по кримінальному провадженню, відкритому у зв’язку із загибеллю громадянина Головацького внаслідок заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень.

Також прокурорські здібності характеризує стан нагляду за діяльністю місцевої міліції — наразі район перетворився на суцільний наркопритон, оскільки є перевалочною базою наркоторгівців на шляху між Одесою та Києвом.

Наступний у рейтинговому списку під №3 — син судді Первомайського міськрайонного суду Олександр Володимирович Мельничук. У 2012 році він працював прокурором у Первомайській міжрайонній прокуратурі й координував розслідування кримінальних справ, відкритих на вимогу генпрокурора Пшонки щодо співробітників розташованої в районі «Агрофірми Корнацьких» з метою привласнення землі, яка належить засновникам цього підприємства.

Зокрема, завдяки зусиллям Мельничука головний бухгалтер цього підприємства провела півтора роки у СІЗО, після чого була повністю виправдана судом. Про цю історію можна прочитати на сайті Генеральної прокуратури України.

Окрім того, Генпрокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом фальсифікації кримінальних справ щодо службових осіб «Агрофірми Корнацьких». Але на кар’єрі фальсифікаторів це, як бачимо, ніяк не позначилося.

Наступним, під №4, у списку йде колишній керівник Мельничука — колишній заступник Первомайського міжрайонного прокурора, а нині прокурор Братського району Миколаївської області — Олександр Петрович Шевченко. Хотілося б почути, яким чином Шевченко взагалі перебуває на волі, а не те що керує районною прокуратурою, оскільки за наслідками його бурхливої діяльності, спрямованої на обслуговування бізнес-інтересів родини Пшонок, у вересні 2014 року Генеральною прокуратурою України відкрито кримінальне провадження.

Як сказано в повідомленні Генпрокуратури, «встановлено, що діючи спільно зі своїм сином — народним депутатом України, В. Пшонка організував через підлеглі йому органи прокуратури та інші державні органи відкриття низки кримінальних проваджень та подання позовів до суду стосовно працівників та директора ТОВ «Агрофірма Корнацьких» з метою заволодіння землями даного товариства, надра яких місять поклади граніту вартістю близько 200 мільйонів доларів США». 

№6 у списку: Мочалко Сергій Петрович. Це колишній прокурор Врадіївського району Миколаївської області, який позбувся посади 2 липня 2013 року з формулюванням «за неналежне виконання своїх функціональних обов’язків у сфері забезпечення нагляду за законністю під час проведення слідства органами внутрішніх справ». Означена прикрість трапилася з Сергієм Петровичем після того, як 27 червня 2013 року співробітники Врадіївського райвідділу міліції зґвалтували та жорстоко побили місцеву жительку Ірину Крашкову.

Неналежне розслідування цього випадку призвело до масових акцій протесту, а будинок райвідділу був узятий штурмом і підпалений обуреними врадіївцями. 

На 8-му місці в рейтинговому списку претендентів — прокурор Миколаївської обласної прокуратури Бороденко Сергій Анатолійович, напрям роботи — підтримання державного обвинувачення. Уславився процесом щодо громадянина Чернишова — «тітушки», який був найнятий колишнім начальником управління прокуратури Миколаївської області Юрієм Марченком для участі в розбійних нападах на селянські господарства області (саме так — миколаївські прокурори настільки круті, що організовують банди). Державний обвинувач Бороденко намагався переконати учасників процесу в чистоті помислів підсудного та його повній невинуватості. Але суд не сприйняв аргументів пана прокурора й засудив бандита до позбавлення волі.

10-й у списку — нинішній прокурор Арбузинського району Миколаївської області Сергій Володимирович Залуцький. Від колег вигідно відрізняється відсутністю компромату. Але «новизна обличчя», звісно, не вражає.

Утім, найбільше відкриття на нас чекає на початку другого десятку конкурсантів. У списку претендентів на адміністративну посаду в Первомайській місцевій прокуратурі Миколаївської області сусідні сходинки обіймають нинішній Первомайський міжрайонний прокурор Буц Геннадій Олександрович (№11) та його заступник Волковський Тимур Олександрович (№12).

Цей дует іде пліч-о-пліч вже багато років. У 2003 році вони, працюючи у Вознесенському районі Миколаївської області, сфальсифікували кримінальну справу, порушену у зв’язку зі зґвалтуванням і вбивством двох жінок — Віри Кришталь та Валентини Грачевої.

Невдовзі після загибелі жінок старший слідчий Вознесенської міжрайонної прокуратури Буц затримав ймовірного вбивцю Віри Кришталь — Сергія Кравченка, який раніше вже був засуджений за точно таке вбивство, при цьому Кришталь у тій справі проходила свідком і дала викривальні покази.

На допиті Кравченко назвав точну дату та спосіб убивства, описав, у чому була одягнена жінка, та показав те місце, куди він сховав труп. Але слідчий Буц невдовзі Кравченка відпустив, а справу щодо нього закрив за відсутністю складу злочину. Натомість стали вимагати гроші (10 тис. дол.) з вітчима та матері 21-річного Миколи Сливоцького, який вкрав з рундука мікрохвильову пічку.

Оскільки рідні Сливоцького платити за закриття справи відмовились, було вирішено повісити на хлопця ще й убивство цих двох жінок. Сливоцький був підданий страшним тортурам, його неодноразово вивозили до лісосмуги, підвішували за ноги до дерева й нещадно катували. При цьому з моменту арешту впродовж понад місяця слідчий Волковський не доставляв обвинуваченого в СІЗО, натомість утримував арештованого в кімнаті затриманих Вознесенського райвідділу міліції.

Визнати себе винним у скоєнні подвійного вбивства Сливоцький погодився лише тоді, коли йому почали погрожувати, що закатують його дружину та п’ятимісячну доньку.

Микола Сливоцький був засуджений до довічного позбавлення волі вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 21 червня 2004 року. Але в серпні 2015 року, після того, як він відбув 11 років за ґратами, все той же Апеляційний суд Миколаївської області урешті-решт був змушений відкрити провадження з перегляду справи за нововиявленими обставинами. Наступне засідання призначено на 3 грудня 2015 року.

А де ж нові обличчя, обіцяні Сакварелідзе? Невже в списку тільки скомпрометовані співробітники органів прокуратури? Звісно, є в списку й «перспективна молодь», люди зі сторони, які відгукнулись на заклики грузинського реформатора й подали документи для участі в конкурсі. Так, наприклад, на передостанньому 13-му місці значиться Олег Вікторович Комаров. Це пенсіонер МВС, колишній слідчий Первомайського міськвідділу УМВС України в Миколаївській області, який шукає «приварок» до пенсії.

Ось саме з цих високих достойників комісія Генеральної прокуратури України й має відібрати керівника «оновленої» Первомайської місцевої прокуратури та його трьох заступників. У зв’язку з чим висловлюємо свої глибокі співчуття мешканцям багатостраждальної Миколаївщини.

Читайте також: У краю неляканих прокурорів



Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



НОВИНИ ПАРТНЕРІВ







    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ